1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Що відомо про вбивство генерала Сарварова в Москві?

Сергій Нікітін
22 грудня 2025 р.

У Москві внаслідок вибуху бомби загинув третій за 12 місяців генерал армії РФ. Загиблий Фаніл Сарваров відповідав за військові навчання, в тому числі ті, що передували вторгненню Росії в Україну. Докладніше - у DW.

Машина Фаніла Сарварова, у якій стався вибух. 22 грудня 2025
Машина Фаніла Сарварова, у якій стався вибухФото: Anastasia Barashkova/REUTERS

У Москві був убитий третій за 12 місяців генерал-лейтенант російської армії. Внаслідок підриву машини на півдні міста в понеділок, 22 грудня, загинув начальник управління оперативної підготовки Генштабу ЗС РФ генерал-лейтенант Фаніл Сарваров. Вибух стався на парковці на вулиці Ясеневій в районі будинку № 12. Вибуховий пристрій був встановлений під днищем автомобіля Kia Sorento. Як зазначає видання "Агентство", в будинку, поруч з яким стався вибух, живуть кілька співробітників ГРУ.

Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу за статтями про вбивство, вчинене загальнонебезпечним способом і незаконний обіг вибухових речовин. "Відпрацьовуються різні версії вбивства. Однією з них є версія, пов'язана з організацією злочину українськими спецслужбами", - повідомили у відомстві. Офіційний Київ на момент публікації статті не коментував смерть російського генерала.

Що відомо про Сарварова

Фаніл Сарваров не був публічною особою. До вбивства його ім'я жодного разу не зустрічалося на сайтах російських інформагентств. DW знайшла згадку про Сарварова в статті газети "На сторожі Батьківщини" Західного військового округу міноборони РФ про навчання "Захід-2021", де він був зазначений як один з їхніх керівників. Масштабні навчання пройшли менше ніж за півроку до повномасштабного російського вторгнення в Україну, після них тоді почалося зосередження російських військ біля західних кордонів перед вторгненням.

Військовий оглядач "Комсомольської правди", член Громадської ради при міноборони РФ Віктор Баранець назвав очолюване Сарваровим управління в генштабі "одним з ключових" і "мозковим центром" російської армії.

Сарваров народився 11 березня 1969 року в місті Грем'ячинськ Пермської області. Закінчив Казанське вище танкове командне Червонопрапорне училище, Військову академію бронетанкових військ і Військову академію Генерального штабу ЗС РФ.

З 1992 по 2003 рік він брав участь в осетинсько-інгуському конфлікті і війні в Чечні, а в 2015-2016 роках у війні в Сирії, пише "Коммерсант". У 2016 році Сарваров був призначений на посаду начальника Управління оперативної підготовки ЗС РФ. Згідно з сайтом міноборони, ця структура займається плануванням і організацією навчань. У травні 2024 року президент Росії Володимир Путін присвоїв Сарварову звання генерал-лейтенанта. Генерал був нагороджений орденом Мужності, медаллю Суворова, медаллю ордена "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня, орденом "За військові заслуги" і медаллю ордена "За заслуги перед Вітчизною" I ступеня.

Кремль і міноборони РФ майже не коментували вбивство Сарварова. Прессекретар президента Дмитро Пєсков лише повідомив, що спецслужби доповіли Путіну про вбивство генерала. У відкритих джерелах немає інформації про те, які конкретно завдання Сарваров виконував у контексті російського вторгнення в Україну.

Попередні вбивства генералів у Москві

За пів року до вбивства Сарварова, у квітні 2025 року, під час вибуху машини в підмосковній Балашисі загинув заступник начальника головного оперативного управління Генштабу Ярослав Москалик. Він проходив повз припаркований автомобіль, коли в машині спрацював вибуховий пристрій. Будинок, в якому жив Москалик, знаходився в кварталі, запланованому для військових пенсіонерів. Москалик брав участь у переговорах з Україною в 2015 році.

Головне оперативне управління Генштабу, яким керував генерал, - ключова ланка в плануванні будь-яких російських військових операцій. "Фактично Москалик входив до групи людей, які спочатку планували цю війну", - писало видання "Важные истории".

Наступного дня після вибуху ФСБ оголосила про затримання виконавця вбивства Ігната Кузіна, якого назвала "агентом українських спецслужб". У серпні ФСБ повідомила, що в Саратовській області був затриманий співучасник вбивства генерала Москалика - громадянин Росії 1976 року народження. Кузіна в листопаді 2025 року засудили до довічного ув'язнення.

У грудні 2024 року за схожих обставин на південному сході Москви загинув начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ), генерал-лейтенант Ігор Кирилов. Бомба була закріплена на ручці електросамоката, що стояв біля дверей, з яких виходив Кирилов. Напередодні вибуху  Служба безпеки України (СБУ) заочно оголосила Кирилову підозру. Згідно з повідомленням спецслужби, генерал був відповідальний за застосування російськими військами хімічної зброї під час вторгнення в Україну.

За підозрою у вбивстві Кирилова затримали громадянина Узбекистану, який, за твердженням СК РФ, нібито діяв за завданням спецслужб України.

Київ прямо не підтверджував причетність до вбивств генералів

Київ офіційно не підтверджував причетність до вбивств Кирилова і Москалика, проте через кілька днів після загибелі другого український президент Володимир Зеленський написав, що керівник Служби зовнішньої розвідки України "повідомив про ліквідацію осіб з вищого командного складу російських збройних сил". "Справедливість неминуче приходить", - коментував тоді Зеленський.

За даними джерел ЗМІ в спецслужбі, Кирилов був убитий внаслідок спецоперації СБУ. Однак публічно Київ відкинув причетність до вбивства генерала. "Україна не використовує методи терористичних форматів", - заявляв радник глави Офісу президента Михайло Подоляк. За його словами, всі рішення ухвалюються лише на полі бою, а не "десь там". За його словами, російський генерал був убитий в результаті внутрішніх конфліктів.

Як Росія вербує українських підлітків: розслідування DW

15:36

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW