У Брюсселі днями оголосили про створення Оперативної групи з розширення ЄС при незалежній аналітичній організації European Policy Center (EPC). За понад 25 років свого існування EPC заслужив репутацію одного з найавторитетніших брюссельських аналітичних центрів. Головним напрямком його діяльності є просування європейській інтеграції. Центр фінансується за рахунок членських внесків, грантів від ЄС та інших міжнародних організацій.

Новостворена оперативна група має мету сприяти процесу вступу до Євросоюзу десяти країн, серед яких Україна, Молдова та Грузія. До її складу увійшли експерти та колишні дипломати. Очолив групу Штефан Фюле, чеський політик, який з 2009 по 2014 рік обіймав посаду єврокомісара з питань політики розширення та сусідства.

Про те, як ефективно використати політичний момент, щоб нова хвиля розширення не зупинилася, і чому успіх переговорів про вступ України до ЄС великою мірою залежатиме від того, якою буде нова Єврокомісія після виборів до Європарламенту 2024 року, Фюле розповів в інтерв'ю DW.

DW: Пане Фюле, на вашу каденцію єврокомісара припала підготовка Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яку зрештою відмовився підписувати тодішній президент Віктор Янукович. У ті роки ви були частим гостем у Києві. Чи зберегли Ви особисті контакти в Україні і чим вони корисні з огляду на те, що Єврокомісія рекомендує почати переговори з Україною про вступ до ЄС?

Штефан Фюле: На шляху здійснення європейських прагнень України у нас були злети і падіння. І я дуже радий, що зараз з цим звітом Єврокомісії (що рекомендує почати переговори про вступ України до ЄС. - Ред.), з рішучістю України і політичним моментом, який створився, можна буде використати ці, як ви сказали, особисті канали, бути корисним для української влади. Ми чули, що Єврокомісія налаштована дуже амбіційно почати (переговори про вступ з Україною. - Ред.) якомога швидше. Мої колеги та я також зробимо свою роботи. Ми готові до цього.

Читайте також: Знижок на війну не буде? Німецькі експерти про шлях України до ЄС

Ваша Оперативна група готуватиме звіти та рекомендації для всіх сторін-учасниць процесу розширення?

Так, ми готуватимемо рекомендації. Ми хочемо підготувати їх у таких часових рамках, щоб створити політичний момент до європейських виборів 2024 року. Нам важливо чесно показати, у чому полягають плюси та переваги розширення і водночас пояснити громадянам держав-членів ЄС ту ціну, яку доведеться заплатити, якщо ми залишимо країни-кандидати у підвішеному стані. Адже врешті-решт доля наступної хвилі розширення залежатиме від громадян ЄС, яких представляють наші політики.

Влада Угорщини заявила, що блокуватиме початок переговорів із Україною про вступ до ЄС, поки не будуть виконані вимоги Угорщини щодо прав нацменшин. Наскільки серйозним, на вашу думку, є цей ризик?

Найважливіше полягає у тому, що Угорщина була частиною консенсусу, коли обговорювався перелік умов для відкриття переговорів з Україною. Тепер у нас є дуже серйозний звіт від Єврокомісії, в якому говориться, що більшість з цих умов були виконані. І лише деякі моменти - і це не обов'язкові ті, що стосуються прав нацменшин, - все ще залишаються (невиконаними. - Ред). Я не очікую, що угорська делегація тепер різко змінить свою позицію у порівняні з тією, котру вони мали кілька місяців тому. Питання нацменшин, звичайно, серйозне, воно буде частиною переговорного процесу. Діалог української та угорської сторони з цього приводу триває. Мені відомо, що вже висунуто кілька хороших ідей. Зокрема - щоб всі країни ЄС включно з Угорщиною поглянули на забезпечення прав нацменшин (в Україні. - Ред.), оцінюючи його згідно з відповідними частинами європейського законодавства. Якщо угорська делегація справді хоче гарантій того, що українська сторона виконає свої зобов'язання, то вона може цього добитися завдяки цьому процесу, а не через блокування рішення Європейської ради у грудні.

У червні 2024 року обиратимуть новий Європарламент. Після цього має бути створено нову Єврокомісію. Чи може, на Вашу думку, новий склад Єврокомісії вплинути на переговорний процес про вступ України до ЄС?

Так, і доволі драматичним чином. Тому наша Оперативна група при EPC хоче підгодовувати аналітичний матеріал про майбутнє розширення до того, як відбудуться європейські вибори, аби політики в країнах ЄС звернули на це питання увагу. Адже Єврокомісія вирішує, за яку сферу відповідатиме той чи інший єврокомісар, і призначає на ці посади певних осіб, враховуючи при цьому пріоритети своєї діяльності. Якщо ми зможемо переконати нових лідерів Європи у тому, що підготовка країн-кандидатів до розширення є одним із пріоритетів і якщо, з іншого боку, нам вдасться переконати політиків у країнах-членах, що для самого ЄС так само важливо підготуватися до нової хвилі розширення, тоді я впевнений, що новий очільник Єврокомісії візьме це до уваги і робитиме все для виконання цих двох важливих завдань.

У Брюсселі заявляють про необхідність реформувати ЄС для того, щоб він міг прийняти до своїх лав нових членів. Йдеться про глобальні реформи, які стосуються зовнішньої політики. Говорять навіть про внесення змін до Договору ЄС. Чи не може статися так, що процес розширення стане заручником реформування ЄС? Чи це мають бути два паралельні процеси?

Так, ці два процеси будуть пов'язані. І я не бачу можливості, щоб Україна та інші країни, котрі увійшли до цього пакету розширення, приєдналися до ЄС без того, щоб сам ЄС підготувався до прийому нових членів. Цей процес підготовки стосується обох сторін: країн-кандидатів та самого ЄС. Звіт від ЄК дає нам можливість зрозуміти, що реформування ЄС вже не є питання для академічного обговорення. Це завдання, яке в ідеалі має відбуватися паралельно з тим, як просувається переговірний процес про вступ.

Ви кажете про ідеальний варіант. А наскільки це реально? Чи готові європейські столиці до реформ?

Це не лише можливо - це зобов'язання, без виконання якого ми не будемо спроможні рухатися вперед. Коли йдеться про технічні та юридичні аспекти розширення, то про них доволі чітко йдеться у звіті Єврокомісії. Що нам треба, то це побачити політичні зобов'язання з боку країн-членів ЄС. І ці зобов'язання не можуть бути обмежені лише згодою під час саміту Європейської ради у грудні відкрити переговори про вступ чи схвалити рекомендації Єврокомісії з цього приводу. Завдання країн-членів - показувати результати у цій поступовій реформі інституцій ЄС, щоб гарантувати, що ЄС зі свого боку також відповідає очікуванням нових членів.