Висловлювання посла України у ФРН Андрія Мельника на історичну тематику спричинили скандал. В інтерв'ю німецькому журналісту Тіло Юнґу (Tilo Jung), опублікованому в четвер, 30 червня, український посол, відповідаючи на запитання про відповідальність провідника ОУН(б) Степана Бандери за вбивства мирного населення під час Другої світової війни, зокрема, сказав: "Немає жодних доказів того, що бандерівці вбили сотні тисяч євреїв. Це - наратив, який досі просувають росіяни. Він знаходить підтримку в Німеччині, Польщі та Ізраїлі". У відповіді на запитання про розправи над польським населенням Мельник зазначив, що у вказаний період відбувалися масові вбивства як поляків, так і українців. 

Міністерство закордонних справ України дистанціювалося від заяв посла. У публічному просторі заяви Мельника спричинили черговий виток дискусій, із засудженням слів дипломата виступили відомі німецькі та польські діячі та політики. DW опитала німецьких істориків про те, як вони оцінюють роль провідника ОУН.

Читайте також: У Німеччині вийшла монографія про жінок в ОУН і УПА

Бандера - життя та смерть

Убитий у ФРН півстоліття тому радянськими спецслужбами Степан Бандера, мабуть, найвідоміший український націоналіст. Його ім'я стало символом задовго до відкритої війни, яку Росія з 24 лютого веде в Україні. Бандера - герой та приклад для наслідування для частини українського суспільства та ворог для російської пропаганди. Для російських військових він - ознака, за якою вони буквально полюють за українцями на захоплених територіях. Українські ЗМІ сповнені розповідями очевидців про те, як російські військові шукали "бандерівців" серед полонених та затриманих українців. Виправдовуючи вторгнення, президент РФ Володимир Путін у своєму виступі на Червоній площі 9 травня говорив про неминучість зіткнення "з неонацистами, бандерівцями".

Біографія Бандери тісно пов'язана із західною Україною, яка до 1939 року була частиною Австро-Угорщини та Польщі. Він народився 1909 року в сім'ї священика у селі Старий Угринів нинішньої Івано-Франківської області. Навчався у Львові, приєднався до підпілля, вступивши до Організації українських націоналістів (ОУН). У 1930-ті роки Бандера був одним із організаторів політичних убивств, за що був засуджений у Польщі та вийшов на волю на початку Другої світової війни. Незабаром в ОУН стався розкол на помірне та радикальне крило (бандерівці та мельниківці - Ред.), яке очолив Бандера (ОУН-Б). Під час підготовки нападу нацистської Німеччини на СРСР соратники Бандери пішли на співпрацю з Берліном у складі двох українських батальйонів: "Нахтігаль" та "Роланд".

Ключова у житті Бандери подія сталася 30 червня 1941 року. Його соратники проголосили в окупованому нацистами Львові незалежну Українську державу, яку він мав очолити. Сам Бандера перебував у цей час у Польщі, німецька влада не дозволила йому поїхати на окуповану Україну. Гітлер ідею української незалежності не підтримав, Бандера був заарештований і поміщений до концтабору Заксенгаузен, де просидів майже всю війну до 1944 року. ОУН(б) продовжувала на західній Україні боротьбу за незалежність за допомогою військового крила - Української повстанської армії (УПА). Після невдалої спроби проголошення української держави німці почали переслідувати та вбивати членів ОУН(б). Сам Бандера після війни жив у ФРН, у Мюнхені, де був убитий в 1959 році агентом КДБ Богданом Сташинським пострілом зі спеціального пістолета з ціаністим калієм.

Читайте також: Українські історики: Потрібне примирення, адже війна не має людського обличчя

Культ Бандери у сучасній Україні

Уже після смерті Бандеру шанували в українській еміграції, після розпаду СРСР його культ виник на західній Україні, де про нього нагадують музеї, пам'ятники та вулиці. Але мешканці центральних та південних регіонів України продовжували сприймати його у радянській традиції - негативно. За президента України Віктора Ющенка, який обрався 2005 року, Бандері, було присвоєно звання Героя України. За президентства Віктора Януковича цього звання його було позбавлено.

Наскільки популярним є Бандера в Україні сьогодні? Його прихильники щороку влаштовують у столиці його день народження смолоскипну ходу. Вже після анексії Криму, 2016 року, колишній Московський проспект у Києві було перейменовано на проспект Бандери. Ставлення українців до історичної постаті з роками ставало дедалі позитивнішим, але до нинішньої війни у ​​суспільстві був розкол. Як показало опитування Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова, проведене у квітні 2021 року, третина українців (32 відсотки) ставилися до його діяльності позитивно і стільки ж - негативно.

Читайте також: Друга світова війна: як позбутися радянських міфів і не створити нових?

Якою хотів бачити Україну Бандера

Експерт Стокгольмського центру вивчення Східної Європи Андреас Умланд (Andreas Umland) вважає культ навколо Бандери "проявом вибіркової історичної пам'яті". За його словами, в Україні Бандеру згадують насамперед як радикального борця за незалежність, який сидів у в'язниці у Польщі та в німецькому концтаборі та вбитого КДБ. "При цьому заплющують очі на те, що як на початку, так і наприкінці Другої світової війни рух, який очолював Бандера (ОУН), співпрацював з "третім рейхом", - каже Умланд у бесіді з Deutsche Welle. Експерт зауважує, що серед істориків є дві точки зору на причини такої співпраці: одні вважають її вимушеною, інші відзначають ідеологічну близькість.

Німецько-польський історик Гжегож Россолінськи-Лібе (Grzegorz Rossolinski-Liebe), співробітник Вільного університету Берліна та автор книги-біографії Бандери, вважає, що було і те, й інше. "Звичайно, Бандера хотів створити українську державу, але він хотів авторитарну, фашистську державу, якою би він керував як вождь", - зазначив Россолінські-Лібе в інтерв'ю DW.

Читайте також: Як Степана Бандеру показують у Берліні

Експерт: Вшанування Бандери - приклад вибіркової пам'яті

Обидва експерти зазначають, що в Україні вважають за краще не згадувати і ще про одну темну сторінку в історії бандерівського руху - участі бійців ОУН у вбивствах цивільного населення в Галичині та на Волині - євреїв та поляків. Хоча вони зазначають, що сам Бандера не мав до цього прямого відношення, бо був у концтаборі. "Бійці ОУН приєдналися до українських поліцаїв та допомагали німцям вбивати на західній Україні євреїв", - каже Россолінськи-Лібе. Доказів того, що сам Бандера "підтримував чи засуджував етнічні чистки, вбивства євреїв та інших меншин", історик не знайшов. Але "важливим" він вважає те, що члени ОУН та УПА "ідентифіковували себе з ним".

Умланд не вважає Бандеру нацистом, називає його "українським ультранаціоналістом" та каже, що український націоналізм часів Бандери "не був копією нацизму" гітлерівської Німеччини. Россолінськи-Лібе дотримується дещо іншої думки. "Бандеру можна назвати радикальним націоналістом, фашистом", - каже історик. Він не згоден із тими українськими політиками та істориками, які зазначають, що прихильники Бандери однаково воювали як проти німецьких нацистів, так і проти радянської влади: "СРСР був головним ворогом ОУН". При цьому він зазначає, що НКВС жорстоко придушив опір націоналістичного підпілля, вбивши в західній Україні близько 150 тисяч осіб та виславши в табори понад 200 тисяч.

Говорячи про "вибіркову пам'ять" українців про Бандеру Умланд зазначає, що так буває і в інших країнах. Як найвідоміший приклад у Німеччині він нагадав, що ім'ям християнського реформатора Мартіна Лютера (Martin Luther) названо протестантську церкву, вулиці та площі, хоча відомо, що він "ненавидів євреїв".

Умланд вважає, що шанування Бандери дорого коштує Україні, оскільки серед іншого ускладнює відносини з Польщею та Ізраїлем. Зокрема, стриману позицію Ізраїлю у нинішній війні він пояснює "також культом Бандери". Проте ставлення українців до лідера ОУН з початку війни радикально змінилося. У квітні 2022 року соціологи із групи "Рейтинг" зафіксували позитивне ставлення до Бандери у 74 відсотків опитаних.