В Україні не вщухає скандал довкола прослуховування журналістів проєкту Bihus.Info. У понеділок, 5 лютого, вони опублікували розслідування, у якому звинуватили в організації стеження за співробітниками редакції Департамент захисту національної державності СБУ. Це не поодинокий випадок тиску на журналістів в Україні, про який стало відомо останнім часом. Так, 19 січня журналістка з Одеси Ірина Гриб заявила, що знайшла систему стеження та прослуховування у своєму автомобілі. Повідомляв про тиск і журналіст проєкту розслідувань "Наші гроші" Юрій Ніколов, додому до якого намагалися вдертися невідомі, вимагаючи "йти служити".

Такі практики неприпустимі і мають відійти в минуле, заявив у інтерв'ю DW представник міжнародної організації "Репортери без кордонів" Бірґер Шюц (Birger Schütz), який спеціалізується на питаннях свободи преси у країнах Східної Європи, Росії та Центральної Азії. DW поговорила з ним про стеження за журналістами та інші проблеми ЗМІ в Україні.

Deutsche Welle: В Україні набирає обертів скандал, пов'язаний зі стеженням за журналістами проєкту Bihus.Info. У понеділок, 5 лютого, вони оприлюднили чергове розслідування, у якому назвали представників СБУ, які організували стеження за ними. Як "Репортери без кордонів" оцінюють ці та інші повідомлення про стеження та тиск на журналістів, які останнім часом надходять з України?

Бірґер Шюц: Bihus.Info - це один із трьох випадків, за якими ми спостерігали упродовж останніх днів. Для нас це скандал. Впадає в око, що стеження велося за ЗМІ, які займалися розслідуваннями і повідомляли про корупцію та зловживання владою. Це неприпустимо. Ми це засуджуємо. На нашу думку, журналістські розслідування повинні бути можливими навіть в умовах війни.

Після оприлюднення розслідування Bihus.Info в СБУ повідомили про "кадрові рішення". Українські ЗМІ довідалися про звільнення начальника Департаменту захисту національної державності СБУ Романа Семенченка, яке відбулося начебто ще 31 січня. Чи достатньо, на вашу думку, такого заходу?

На нашу думку, це лише перший крок. Прикметно, що його було зроблено після того, як Bihus.Info оприлюднив інформацію про ймовірну причетність СБУ. На нашу думку, ініціатива мала би виходити від органів влади ще перед такою публікацією. Напрошується підозра, що у цьому випадку йдеться про жертву пішаком. Цілком вірогідно, що ініціатива щодо здійснення стеження надійшла згори. Як далеко згори - ми ще не знаємо. Мова знову і знову йде про Офіс президента, однак на даний момент ми ще не можемо цього стверджувати. Однак звільнення начальника департаменту СБУ точно не достатньо.

Хто, на вашу думку, несе політичну відповідальність за стеження за журналістами?

Важко сказати без припущень, тому що йдеться про три доволі різні випадки. Це можуть бути як представники місцевої влади, так і співробітники СБУ або урядового апарату. Цього ми не знаємо. Але саме у випадку з Bihus.Info виникає підозра, що ініціатива має походити згори судячи навіть із залучених ресурсів. Згідно з розслідуванням Bihus.Info, лише у встановленні апаратури для прослуховування брали участь щонайменше 30 людей. Ми говоримо про стеження та прослуховування, яке тривало щонайменше рік якщо не довше. Зрозуміло, що для цього необхідні ресурси, які є в розпорядженні держави.

Міністр юстиції України Денис Малюська вимагає "більше контролю за діями спецслужб всередині країни". Чи достатньо цього, на вашу думку, аби запобігти тискові на журналістів у майбутньому?

Проблема в тому, що це (стеження за журналістами. - Ред.), вочевидь, поширена практика, яка застосовується представниками органів влади та правоохоронних органів. Ми спостерігаємо це і на інших прикладах. Така практика не має бути загальноприйнятою. Для цього, напевно, потрібно зробити більше, ніж, скажімо, дати більше повноважень міністру внутрішніх справ. Для цього потрібна якомога ширше офіційне опрацювання даного випадку, яке покличе за собою наслідки для конкретних осіб.

Як ви оцінюєте загальну ситуацію зі свободою слова в Україні під час війни?

На думку репортерів без кордонів, Україна - це країна з помітними проблемами у царині свободи ЗМІ. Прикметно, що Україні вдалося покращити ситуацію зі свободою преси попри загарбницьку війну Росії. Раніше країна перебувала на 106 місці і змогла в умовах війни піднятися на 79-ту сходинку (у цьогорічному рейтингу свободи слова міжнародної організації "Репортери без кордонів". - Ред.) Водночас є великі проблеми. Найбільша полягає у фінансуванні ЗМІ. Адже в умовах війни багато медіа втратили доходи від реклами. Через проблеми з фінансуванням багато українських ЗМІ змушені були припинити існування. Інша велика проблема - звичайно, катастрофічна ситуація з безпекою. Також проблематичними, на нашу думку, є часткові обмеження у висвітленні війни, однак ці обмеження українські журналісти прийняли, щодо них існує широкий консенсус. Та з огляду на актуальну ситуацію треба додати, що стеження за журналістами - це також проблема. Дуже важливо, що такі практики повинні відійти в минуле. Таке було за Кучми, за Януковича, але країна, яка хоче вести переговори про вступ до ЄС, повинна від такої практики відмежуватися.