Сторони конфлікту в Лівії підписали угоду про перемир'я
Валерій Сааков
23 жовтня 2020 р.
Після кількаденних перемовин у Женеві сторони конфлікту в Лівії підписали угоду про перемир'я. В ООН назвали цей крок історичним.
Один з бійців уряду Лівії на чолі з Фаїзом Сараджом (архівне фото)Фото: AFP/M. Turkia
Реклама
Сторони збройного протистояння в Лівії погодили початок перемир'я підписанням відповідної угоди у п'ятницю, 23 жовтня, за підсумками кількаденних переговорів у Женеві. Підписи під документом поставили представники визнаного міжнародною спільнотою уряду Лівії на чолі з Фаїзом Сараджом та генерала Халіфи Хафтара, який контролює схід країни.
Зазначається також, що вже з наступного місяця в Тунісі мають розпочатися переговори між двома сторонами лівійського конфлікту.
В ООН кажуть про "тривале перемир'я"
Тим часом Стефані Вільямс, котра виконує обов'язки спецпосланниці генерального секретаря ООН щодо Лівії, переконана, що ця угода увійде в історію й є кроком уперед. Так само в місії ООН з надання підтримки Лівії (UNSMIL) вважають, що підписаний документ відкриває шлях до "тривалого перемир'я" на всій території Лівії, цитує інформагенція AFP.
Днями сторони протистояння в Лівії домовилися відкрити повітряний простір і зняти обмеження на наземне пересування всередині Лівії.
За даними ООН, підписана угода, зокрема, передбачає виведення з цієї африканської країни іноземних військ та найманців, а також обмін полоненими. Крім того, передбачається створення спільних військових та поліцейських з'єднань, передає агенція новин epd.
На додачу Вільямс наголосила, що очікується якнайшвидше відновлення видобутку нафти на окремих нафтогазових родовищах та її експорту через відповідні термінали. На тлі цього Вільямс закликала міжнародну спільноту підтримати цю угоду та дотримуватися ухваленого раніше ембарго на поставки озброєнь для сторін збройного конфлікту в Лівії.
Реклама
ЄС вітає досягнення угоди
Тим часом Європейський Союз (ЄС) привітав угоду про припинення вогню в Лівії і вважає її реалізацію важливою попередньою умовою розширення європейської підтримки цієї країни. Як зазначив цього дня речник верховного представника ЄС з зовнішньої та безпекової політики, угода є ключовим елементом для відновлення політичного мирного процесу, а це, своєю чергою, є передумовою для обіцяної ЄС підтримки.
Попри розуміння того, що реалізація угоди щодо припинення вогню буде важчою за проведення переговорів, сама угода стала "дуже, дуже приємною новиною", додав речник глави європейської дипломатії, якого цитує інформагенція dpa.
Ердоган сумнівається в тривалості угоди
Натомість президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган сумнівається в тому, що ця угода справді призведе до тривалого миру в Лівії. За словами турецького лідера, хоча він і сподівається, що в довгостроковій перспективі перемир'я триватиме, однак сумнівно, що так воно й буде. "Час покаже", - зазначив Ердоган, цитує Reuters.
Громадянська війна в Лівії не вщухає з 2011 року, коли було повалено режим багаторічного правителя країни Муамара Каддафі. Визнаний міжнародною спільнотою уряд Сараджа бореться проти військ впливового генерала Халіфи Хафтара. Всі дотеперішні дипломатичні зусилля з метою врегулювання конфлікту не завершилися успіхом. Так само оголошені раніше угоди про припинення вогню до тривалого перемир'я не призводили.
Уряд Сараджа підтримується в цьому конфлікті насамперед турецькими військами. Натомість Хафтар отримує допомогу від Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), Єгипту, Саудівської Аравії та Росії.
Лівія: громадянська війна і геополітичний конфлікт
Ситуація в Лівії вкрай заплутана. Хто за що воює і від яких країн отримує підтримку? Галерея DW розповідає про основні сторони конфлікту, їхні інтереси та цілі.
У північноафриканській Лівії практично ціле десятиліття точиться громадянська війна. У неї залучені найрізноманітніші сили: бойовики-націоналісти, ісламісти, туареги-кочівники, місцеві племена, іноземні найманці. Ще більш заплутаною ситуація стає через те, що два головні протиборчі угруповання отримують підтримку різних країн. Це робить конфлікт міжнародним і геополітичним.
Фото: Getty Images/AFP/A. Doma
Усе почалося з повалення Каддафі
Збройна боротьба за владу в Лівії не припиняється з часу повалення Муаммара Каддафі в 2011 році в ході повстання, що спалахнуло в рамках "арабської весни", підтриманого міжнародною військовою операцією. На цьому знімку кривавий диктатор, що правив чотири десятиліття, розриває Статут ООН під час свого скандально відомого виступу в 2009 році на Генасамблеї цієї організації.
Фото: imago/UPI Photo
Нафта і газ у пустелі та морі
Одна з головних причин громадянської війни - багаті запаси нафти і газу. Концесії на їх видобуток на суші і в морі отримували різні іноземні компанії, в тому числі німецька Wintershall (на фото - один з її об'єктів) і російський концерн "Газпром", у них з 2008 року є спільне підприємство в Лівії. Зараз галузь в занепаді. Не працює, наприклад, підводний газопровід Greenstream в Італію.
Фото: picture-alliance/dpa
Ключова фігура: Халіфа Хафтар
Інша причина громадянської війни - боротьба між прихильниками ісламського шляху і їхніми противниками, яка породила двовладдя, що панує в країні з 2014 року. Ісламісти закріпилися в столиці Тріполі на заході країни, на сході їм протистоїть так званий парламент в Тобруке. Від його імені править 76-річний воєначальник Халіфа Хафтар, командувач самопроголошеної "Лівійської національної армії".
Фото: AFP/A. Doma
Вони контролюючть майже всю країну
У бойовиків "Лівійської національної армії" є підстави фотографуватися в позі переможців. Війська Хафтара завоювали переважну частину території країни, крім пустельного півдня, який контролюють місцеві племена, і декількох районів на заході навколо Тріполі. Однак захопити офіційну столицю країни, незважаючи на неодноразові спроби штурму з квітня 2019 року, їм поки що не вдалося.
Фото: Reuters/E. O. Al-Fetori
Союзник Росії та агент ЦРУ
На боці Хафтара воюють російські найманці з ПВК "Вагнер". Самопроголошений маршал, який зробив військову кар'єру при Каддафі, але потім брав участь у його поваленні, навчався в СРСР в Академії імені Фрунзе і зараз користується підтримкою Росії (на фото: Москва, листопад 2016). На нього зробили також ставку Єгипет і Франція. У нього, за даними ЗМІ, є громадянство США, де він співпрацював з ЦРУ.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Shipenkov
Сараджа підтримують ООН та Туруччина
Офіційним лідером Лівії, визнаним міжнародною спільнотою в особі ООН, є глава Уряду національної згоди, який розміщується в Тріполі, Фаїз Сарадж. Його активно підтримують, наприклад, Італія і Туреччина. Президент останньої Реджеп Тайїп Ердоган уклав з Лівією договір, в якому істотно змінив на користь своєї країни (і на шкоду Греції) кордон в Середземному морі.
Фото: DHA
Оборона Тріполі з допомогою Туреччини
У січні 2020 року Анкара перекинула в Тріполі турецьких військових для зміцнення оборони лівійської столиці, оскільки загони, що борються на стороні уряду національної згоди (фото), сильно ослаблені торішніми боями з військами Хафтара. В результаті різко зросла небезпека прямих зіткнень між кадровими турецькими військовими і російськими найманцями-вагнеровцями.
Фото: Imago Images/Xinhua
Розгром місцевого ІДІЛ
Ще однією стороною міжусобиці в Лівії стали ісламісти-екстремісти з ІДІЛ. Скориставшись двовладдям, прихильники "Ісламської держави" захопили на початку 2015 року портове і університетське місто Сирт. Однак восени 2016 року вони були розгромлені військами, вірними ісламістській владі в Тріполі (фото), і пішли в підпілля. Місто, яке переходило з рук в руки, сильно постраждало.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Brabo
Саміт у Берліні: пошук рішення
19 січня 2020 року в Берлін на міжнародну конференцію з Лівії приїхали лідери понад десяти країн і керівники міжнародних організацій, включаючи ООН. На знімку: президент РФ Володимир Путін, канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Серед підсумків саміту - зобов'язання його учасників більше не постачати сторонам конфлікту зброю і механізм контролю за припиненням вогню.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Nikolsky
Євросоюз стурбований потоком біженців
У ЄС немає єдиної позиції щодо Лівії, цілі окремих країн дуже різняться. Однак усі члени ЄС зацікавлені в тому, щоб Лівія перестала бути плацдармом для відправлення до Європи нелегальних мігрантів, багато з яких гинуть в Середземному морі. Цю міграційну й гуманітарну проблему без припинення війни в Лівії і відновлення її державності не вирішити.
