Зранку вівторка, 1 жовтня, у День захисників та захисниць, у центрі Києва відбулася акція "Стою за…", присвячена вшануванню пам'яті загиблих у війні проти Росії. Про це повідомляє кореспондентка DW з місця події.

Близько 8.45 ранку на столичному Майдані Незалежності зібралося близько 200 людей, багато з них тримали портрети полеглих близьких. О 9 годині учасники заходу вшанували героїв хвилиною мовчання. На цей час автомобільний рух вулицею Хрещатик було зупинено, деякі водії виходили з машин, аби віддати данину полеглим. Після на Майдані незалежності пролунав гімн України.

"Хвилина мовчання - це перший невеличкий ритуал для того, щоб почати вшановувати. Це відповідальність живих перед мертвими. Доки ми пам'ятаємо, доки ми ще живі і на власні очі бачимо цю війну, і маємо серед загиблих знайомих, ми маємо принести цю традицію для того, щоб вона передавалася з покоління в покоління", - зазначила в коментарі DW організаторка заходу, менеджерка проєкту "Вшануй" Катерина Даценко.

За її словами, заклик до учасників акції виходити з портретами націлений на персоналізацію пам'яті та боротьбу зі знеособленням війни. "СРСР дуже любив стирати абсолютно всі межі чогось людського. У них не існувала людина, в них існував радянський народ, якийсь невідомий радянський солдат. Нам дуже треба відходити від цього. Персональна пам'ять наближає і горе, і вдячність, і повагу, і гордість персонально до тебе", - вважає Даценко.

Подібними акціями команда "Вшануй" домагається, аби традиція хвилина мовчання стала загальноприйнятою не лише серед цивільних та військових, а й була перейнята бізнесами та державними установами.

Для Віри Литвиненко, матері загиблого в Маріуполі бійця "Азову" акція стала ще одним приводом нагадати світові про масштаби трагедії російсько-української війни. На її думку, персоналізація хвилини мовчання - важлива демонстрація того, скільки молоді поклало свої життя на війні.

"Це не абстрактна подія, це сотні зламаних сімей, зламаних планів, мрій. Це еліта нашого суспільства, справжні люди, які за покликом серця стали на захист Батьківщини", - каже Литвиненко.

Аліна Кот прийшла на акцію з портретом полеглого два тижні тому двоюрідного брата Олексія Ганжи. Дівчина прагне, аби про жодного з героїв України не забули: "Важливо пам'ятати, завдяки кому ми тут зараз ходимо, живемо".

Пенсіонерка Надія, матір полеглого на Харківщині військового Марата Бірмана, вийшла на акцію, попри проблеми зі здоров'ям. Для неї важливо, аби пам'ять про сина зберігалася після його загибелі. Сприяють цьому, на її думку, зокрема такі заходи.

"Я намагаюся увіковічити і щоб запам'ятали його не тільки тому, що я ось вийшла. Там, де він народився, там, де він жив, служив, тобто намагаємося кругом, щоб пам'ятали", - каже Надія.

Паралельно із акцією пам'яті на Майдані також відбувся мітинг з вимогою встановити чіткі терміни служби в армії. 

Близько 20 учасниць тримали плакати із написами "Визначені терміни служби - вмотивовані військові", "Поки ви затягуєте з ЧТС (чіткі терміни служби. - Ред.), вони гинуть від виснаження. Хто відповість?".