На Дябліцькому кладовищі, одному з найбільших у Празі, двоє археологів стоять навколішки у квадратній ямі глибиною близько метра. Вони працюють мовчки, зчищають землю зі залишків дощок, слабкий дощ стукотить по білому пластиковому тенту над їхніми головами.

"Це місце вважається священним для політичних в'язнів, особливо 1950-х років, коли багато з них були засуджені до смертної кари", - каже Їржі Лінек, голова Асоціації колишніх політв'язнів періоду 1948-1989 років. Він присвятив своє життя тому, щоб пролити світло на цю сумну сторінку чеської історії. Зараз, уперше з 1989 року, влада в Чехії здійснює контроль над ексгумацією з поховань, в яких, як вважається, знаходяться останки репресованих з політичних мотивів.

Страта прославлених героїв війни

"Згідно з наявними даними, в цьому похованні - братській могилі № 14 - повинні знаходитися останки трьох офіцерів, які брали участь у плануванні антикомуністичного повстання 1949 року, відомого як "Прага - Жатец", - каже в розмові з DW Лінек. Ці три офіцери - Карел Сабела, Вілем Сок-Зігер і Мілослав Єбавий - були героями Другої світової війни, нагородженими орденами і медалями, вони боролися з нацистами у Франції, Північній Африці та на батьківщині, в тодішній Чехословаччині.

Коли в лютому 1948 року до влади в країні прийшли комуністи, трійця офіцерів почала готувати військовий переворот, спрямований на повалення сталінського режиму. За їхнім планом, танковий підрозділ Сабели мав рушити до Праги з військового гарнізону в Жатеці та допомогти в захопленні ключових стратегічних об'єктів, таких як міністерства, штаб-квартира Чехословацького радіо і телефонна станція.

Однак агент тодішньої таємної поліції, Служби державної безпеки (StB), проник у групу змовників, і операція була зірвана ще до її початку. Кілька десятків учасників невдалого перевороту постали перед судом. П'ятьох було повішено відразу після оголошення вироку, решту засудили до довічного ув'язнення.

Право на гідне поховання

"Кожна людина має право на гідне поховання. І для жертв тоталітарного режиму, яким у цьому було відмовлено, таке право є абсолютно виправданим, - наголошує Петр Блажек, історик, який займається вивченням комуністичного періоду. - Держава також зобов'язана увічнити пам'ять людей, які протистояли тоталітаризму, і показати на прикладі їхніх історій, яким був той режим насправді".

Історики досі сперечаються, наскільки реальним був план перевороту, а яка його частина була сфабрикована або сфальсифікована тодішньою владою для придушення інакомислення. Дехто припускає, що StB могла спровокувати потенційних змовників або перебільшити масштаби їхніх планів, щоб виправдати арешти.

Перепоховання поруч із близькими

"Ці люди були жертвами. Абсурдно, що деякі з них поховані тут - разом із вбивцями або засудженими злочинцями", - ділиться з DW Петр Блажек.

Кілька нащадків страчених офіцерів були присутні на початку ексгумаційних робіт. Вони надали зразки ДНК для ідентифікації останків своїх родичів, яку здійснять після того, як їхні тіла будуть вилучені з братської могили. Якщо збіг буде повним, то троє військових будуть нарешті перепоховані поруч зі своїми близькими.

Братські могили для страчених дисидентів

"Ми знаємо, що існує чотири шари трун, по 10 трун у кожному. Таким чином, у кожній братській могилі - 40 трун, - розповідає Мартін Чехура, археолог з Музею Праги. - Але нам також відомо, що в кожній труні може бути кілька тіл. У братській могилі № 14 мають бути останки 281 людини - і не тільки політв'язнів".

"Розумієте, це були братські могили, де ховали людей, у яких не було родичів, а також мертвонароджених немовлят, осіб, чиї тіла були препаровані в анатомічному інституті, і навіть окремі ампутовані частини тіл", - додає Мартін Чехура. Розплутати цю головоломку, розібратися в наявних трупах і відшукати рештки трьох страчених офіцерів - завдання, що потребує великої відповідальності й обережності.

У підсумку це сприятиме виправленню історичної несправедливості. "Братські могили - не винахід комуністичного режиму, вони існували на християнських кладовищах з часів Середньовіччя і були призначені для людей, яких нікому було поховати", - зазначає Чехура.

"Звичайно, режим використовував або, радше, зловживав ними для поховання жертв репресій. Влада поводилася з такими людьми так, ніби у них не було родичів, хоча вони були. Це було ще одним видом покарання для родин, яким ніколи не говорили, де поховані їхні близькі", - додав археолог з Музею Праги.

Розгадка давньої таємниці

Тут можуть бути поховані кілька сотень політичних в'язнів комуністичної доби. Імена декого з них уже увічнені на встановлених меморіальних табличках, що є заслугою Їржі Лінека і його організації, але багатьох досі ще немає. Лінек сподівається, що з часом буде розгадана головна таємниця, яка десятиліттями не дає спокою чеським історикам.

У травні 1942 року двоє підготовлених британцями десантників - Йозеф Габчик і Ян Кубіш - вчинили смертельний замах на Райнгарда Гейдріха (Reinhard Heydrich), одного з організаторів "остаточного вирішення єврейського питання", який на той момент виконував обов'язки імперського протектора Богемії та Моравії. Габчик і Кубіш входили до групи з семи бійців, які через три тижні після вбивства Гайдріха були видані зрадником і оточені в крипті православної церкви в Празі. Вони оборонялися протягом декількох годин проти кількох сотень есесівців і гестапівців, а коли становище стало безнадійним - наклали на себе руки.

Однак досі невідомо, де були поховані їхні тіла. "Підтверджено, що німці перевезли їх до Празького інституту анатомії, - каже історик Петр Блажек. - Ми знаємо, що тіла Кубіша і Габчика були обезголовлені, але що стосується того, що сталося далі... Звичайною практикою анатомічного інституту було відправляти останки сюди, в Дябліце, в ці братські могили".

Неподалік від ділянок поховань часів комуністичної доби вже стоїть спеціальна меморіальна дошка на честь семи вищезгаданих десантників. При її встановленні була використана інформація, надана одним з колишніх співробітників анатомічного інституту. Але чи справді тут знаходяться тіла цих людей, поки що невідомо.