Руслан Шаламов - переможець Global Teacher Prize Ukraine 2025 - щорічної національної премії для вчителів, заснованої громадською спілкою "Освіторія" 2017 року. Шаламов викладає біологію та екологію у науковому ліцеї-інтернаті "Обдарованість" Харківської обласної ради. Тут здібні діти з усієї Харківщини поглиблено вивчають математику й природничі науки. Через близькість до фронту кожен клас навчається очно в укритті один тиждень на місяць. DW спілкується з Шаламовим, побувавши на кількох його уроках.

DW: Що для вас означає перемога в Global Teacher Prize Ukraine?

Руслан Шаламов: Це шалений виклик. Тепер усі дивляться на мене по-іншому: "Ти ж переміг, покажи, чим ти відрізняєшся?" А я такий самий, як усі. Тому завжди кажу вчителям: подавайтеся, беріть участь. Наші історії мають бути почуті. Перемога означає, що щодня мусиш доводити собі, що ти цього вартий. І зараз я працюю, як ніколи: готую дітей до олімпіади, паралельно веду проєкти. Це дуже стимулює.

На одному з уроків, які ми побачили учнів із зеленню, вирощеною власноруч, на іншому - справжні свинячі серця, які вчитель заздалегідь придбав на місцевому ринку, аби пояснити будову серця. Як часто у вас бувають такі практичні уроки? Чим вони важливі для учнів і для вас?

Біологія - експериментальна наука. Якщо ти не тримаєш у руках об’єкт дослідження, то як можеш його вивчити? У 7 класі, під час вивчення біології рослин, діти вирощують рослини в різних умовах. Головна мета тих проєктів - не просто вивчити умови проростання насіння чи як ростуть рослини, а навчити дітей розв’язувати задачі експериментальним методом.

На біології людини ми два роки вчили будову серця на картинках: презентації, слайди, анімації. Потім зробили моделі - прості макети. Поки діти їх робили, зрозуміли, як усе працює. Звісно, розітнути натуральний об’єкт - дуже хороша ідея. Це нескладно і доволі дешево. Якщо комусь дорого - я впевнений, якщо працювати з батьками, вони принесуть усе необхідне.

Природничі науки - фізика, хімія, біологія, географія - мають вивчатися на об’єктах, на моделях. Не треба лише розповідати про об'єкти поруч - треба давати їх у руки. Для мене цікавіше працювати так.

Скільки років ви вже вчителюєте?

31-й рік пішов. Я не завжди був у школі - двічі працював у вищій освіті: доцентом педагогічного і медичного університетів. Викладав різні курси, але щоразу повертався в школу, бо вона мені рідніша.

Як вам вдається бути на "одній хвилі" з учнями?

Чесно, не знаю, що сказати. Я не опускаюся на їхній рівень - я піднімаю їх до свого. Різниця між нами була і є, безумовно. Але я не відчуваю свій вік, тільки дивлячись у дзеркало згадую. З дітьми я намагаюся не будувати бар’єри, а довести, що вони - особистості, які мені цікаві й важливі. І це певною мірою вдається.

Ваші учні роблять домашні завдання за допомогою програм штучного інтелекту (ШІ) на кшталт ChatGPT? Як ви до цього ставитесь?

Я навіть задаю "домашку" так, щоб вони використали ChatGPT. Одна з останніх: у 10 класі ми вивчали тему репродукції, методи контрацепції. Я пишу: ось перелік методів, розбийтесь на групи, запитайте у GPT, Perplexity, Gemini. Хай зроблять звіти, статистику, аналітику. Потім порівняйте. І тут починається цікаве: відповіді протилежні. Один пише "корисно", інший - "ні в якому разі не вдаватися до такого методі". Учні на мене дивляться: "А кому ж вірити?". Я кажу: у наш час нікому не можна вірити. Шукаємо далі, аналізуємо, чому так, вчимося ставити різні запитання штучному інтелекту.

Треба вдосконалювати себе і складати завдання, які ШІ поки не може розв'язувати. Наприклад, він погано працює з зображеннями, схемами, діаграмами. Тому хочу перевести частину своїх завдань у формат картинок.

Це вічні перегони з ШІ, боротьба за існування, природний добір. Андре Шляйхер, засновник PISA (міжнародного дослідження якості освіти - Ред.), сказав: "ШІ ніколи не замінить учителя. Але вчитель, який навчився працювати з ШІ, замінить того, хто цього не зробив". Я розумію, що треба це робити. Це прокачує і мене, і дітей. Ми вчимося працювати з ним, а не використовуємо як інструмент для списування.

Останнє дослідження PISA показало: українські підлітки відстають від однолітків із країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) майже на два з половиною роки навчання. Це наслідки карантину і війни. Які наслідки цього ви бачите на своєму досвіді?

Для мене найприкріше те, що війна забирає у дітей дитинство, робить їх миттєво дорослими. Вона травмує психіку і, звісно, негативно впливає на навчання. Бо іноді буває не до того - вижити б, а потім учитися.

Що робити? Поки війна триває, наше завдання як педагогів, особливо тут, близько до фронту, - запевнити дітей у відносній безпеці, поводитися впевнено, захищати їх своїм стійким моральним станом. Якщо вчитель сам тремтить - це погана історія.

Дистанційний формат - ілюзія освіти. Навіть з розумними дітьми важко втримати увагу. Те, що ми можемо бачити їх наживо хоч інколи - це чудово. Бо розтинати серця онлайн неможливо. Ми пробували з коренями, плодами - ще якось. Але серце - зовсім інша історія.

Ви долучені до реформи "Нова українська школа" (НУШ), яка відбувається на тлі спершу пандемії COVID, потім війни. На адресу НУШ лунає критика: складні підручники, складна система оцінювання. Як ви реагуєте? Що можна виправити?

Якби критика була конструктивною, з пропозиціями - реагував би позитивно. Але здебільшого це хейт: "Ви все робите не так". А коли питаєш, як треба, починають переказувати концепцію НУШ.

Насправді у світі відбувається перехід від знаннєвої освіти до дитиноцентричної. У нас так само, просто назвали це реформою. Ми мусимо переходити від знань до розвитку дитини. Підійдіть до будь-якого вчителя і спитайте: ви зацікавлені в розвитку свого учня? Хто вам скаже "Ні"?

Мета НУШ - розвиток учня, а не накопичення знань. Раніше знання були дефіцитом, джерела - обмежені. Сьогодні інформація доступна, береш гаджет - і все. Інше питання - що з нею робити? Знання ростуть у геометричній прогресії, енциклопедистів більше не буде. Тепер важливо не знати все, а вміти застосовувати те, що знаєш, розуміти, для чого це тобі, і ставати кращим. Ось таким навичкам хоче вчити НУШ. Хіба це погано?

На що плануєте витратити грошову премію за перемогу в Global Teacher Prize Ukraine - мільйон гривень?

Грошова премія піде на реалізацію моєї освітньої мрії - створити курс для вчителів біології з усієї України про розробку компетентнісно орієнтованих завдань. Це дуже класний і водночас складний інструмент, без якого неможливе компетентнісне навчання, до якого ми прагнемо в "Новій українській школі".

Хочу запросити кілька вчителів з кожного регіону на триденний воркшоп. Ми не навчимо всіх одразу створювати ідеальні завдання, але сформуємо смак до якісного. Щоб учитель, готуючи контрольну, не брав будь-що, а розумів: це відкину, а це справді хороше. Це було б дуже цінно.

Повну версію інтерв'ю дивіться тут: