В умовах зростання російської військової загрози встановлення вітрогенераторів у Балтійському морі веде до зниження обороноздатності Швеції та її союзників по НАТО. Такого висновку дійшли шведські військові. Після цього уряд у Стокгольмі не видав дозвіл на будівництво 13 вітропарків біля узбережжя країни. Це рішення ставить під сумнів масштабні плани Євросоюзу з розвитку на Балтиці вітрової енергетики, яка має стати важливим елементом європейської "зеленої" енергетики.

Перешкоди заважають стежити за Калінінградом і підводними човнами

Як вежі вітрогенераторів, так і лопаті, що обертаються, спричиняють радіолокаційне відлуння і створюють інші технічні перешкоди, які серйозно заважають безперебійній роботі оборонних систем, що відстежують повітряний простір і ситуацію під водою. Це ускладнює виявлення підводних човнів і може удвічі знизити час раннього попередження про ракетний напад - від двох хвилин до однієї, зазначалося в доповіді, підготовленій шведською армією.

Інакше кажучи, на думку військових, поява цілої низки вітропарків біля східного узбережжя Швеції - від Аландських островів на півночі до протоки Ересунн на півдні - зробила б цю скандинавську країну і такі її найбільші міста, як Стокгольм і Мальме, більш уразливими для можливих підводних і надводних російських ударів, особливо з розташованої навпроти Калінінградської області РФ.

Читайте також: Навіщо Німеччині багато нових газових ТЕС без газу з Росії?

У тому, що висновки військових підтримав міністр оборони Швеції Пол Йонсон, який наголосив на "серйозній ситуації з безпекою в Північній Європі і в Балтійському морі" і прямо вказав на Калінінградську область, нічого дивного немає.

Набагато більш показовою для настроїв, що панують у сьогоднішньому шведському суспільстві, є реакція на застереження військових міністерки клімату і довкілля Швеції Роміни Пурмохтарі. Вона чітко визначила пріоритети, рішуче підтримавши відмову від такого масштабного плану в галузі "зеленої" енергетики, оскільки він, за її словами, призвів би до "неприйнятних наслідків" для обороноздатності країни. У результаті уряд схвалив будівництво лише одного вітропарку на західному узбережжі "навпроти" Данії і відклав рішення щодо ще десяти заявок.

Завдання енергетики суперечать інтересам оборони

Однак морські вітропарки - проблема не лише для Швеції, а й для її європейських союзників по НАТО, упевнені військові цієї країни, що стала членом Північноатлантичного альянсу в березні 2024 року. "Наразі ми не бачимо жодних технічних рішень або правових передумов для поєднання оборонних інтересів і вітрової енергетики в Балтійському морі", - заявило 27 листопада у відповідь на запит інформаційного агентства AFP керівництво шведської армії.

Читайте також: Історія успіху Швеції: як подвоїти ВВП, знижуючи викиди СО2

Воно нагадало, що після нападу Росії на Україну "становище у сфері безпеки сильно погіршилося", а тому жодні компроміси у справі захисту від зовнішніх загроз неприпустимі. Таким чином, за три тижні після ухваленого 4 листопада рішення уряду Швеції відмовитися від будівництва 13 вітропарків біля узбережжя країни шведські збройні сили, підкреслює AFP, роз'яснили, що вважають будь-які вітропарки на Балтиці "неприйнятним ризиком".

"Наша здатність розпізнавати зовнішні загрози для Швеції та наших союзників має вирішальне значення. Нашій системі сенсорів, що відіграє при цьому ключову роль, необхідно забезпечити можливість працювати з максимальною ефективністю", - йдеться у відповіді шведських збройних сил агентству AFP.

Тож якщо на початку листопада шведський міністр оборони Пол Йонсон говорив про те, що його країна зіткнулася з "конфліктом між двома нашими найважливішими завданнями на майбутнє - забезпеченням безпеки та задоволенням потреби в енергії", то тепер приходить розуміння, що перед цією дилемою несподівано постає і весь Євросоюз. Його масштабні плани з розвитку "зеленої" енергетики, в яких морським вітропаркам відводиться ключова роль, на тлі дедалі більшої агресивності Росії увійшли в протиріччя із завданням зміцнення обороноздатності країн НАТО в регіоні Балтійського моря.

Чому ЄС потрібні саме морські вітропарки?

Особлива роль саме морських вітропарків пояснюється тим, що у відкритому морі вітри завжди сильніші та більш постійні, а вітроелектричні установки - потужніші. До того ж, на суші в багатьох густонаселених європейських країнах не так легко знайти відповідні площі для розміщення великої кількості вітрогенераторів - якщо, звісно, не віддавати під них землі сільськогосподарського призначення, скорочуючи тим самим можливості для виробництва продовольства.

Тому ще в другій половині 2022 року всі прилеглі до Північного і Балтійського морів країни ЄС під враженням енергетичної кризи, викликаної повномасштабною війною Росії проти України, домовилися про спільний форсований розвиток вітроенергетики. За півмісяця вони затвердили тоді дві масштабні програми.

Одна програма стосувалася Північного моря, де вітроенергетика вже зараз вельми сильно розвинена, інша - Балтійського моря, яке в цій сфері поки що значно відстає. Тому було вирішено, що темпи спорудження вітропарків на Балтиці будуть найближчими роками вищими, аби 2030 року наявні потужності зросли тут усемеро. Частиною цієї програми були й ті 13 вітропарків, від спорудження яких Швеція тепер відмовилася.

А що буде з іншими проєктами? З тими вітропарками, наприклад, що намічені біля балтійського узбережжя Німеччини в рамках амбітних планів ФРН у сфері "зеленої" енергетики. Поки абсолютно незрозуміло, як позиція нового члена НАТО Швеції позначиться на енергетичних планах інших європейських членів Альянсу. Але можна виходити з того, що ця тема вже обговорюється в новому військово-морському штабі НАТО для відстеження ситуації в регіоні Балтійського моря (CTF Baltic - Commander Task Force Baltic). Його було відкрито в жовтні цього року в німецькому балтійському порту Ростоку.