1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ретропотяги зі Східної Німеччини повертаються на рейки

Максим Нелюбін | Поліна Затулко
3 травня 2026 р.

Легендарні потяги VT 18.16 сполучали Берлін, Копенгаген, Відень, Прагу, Карлові Вари. Вже невдовзі відреставрований ретропотяг 1960-х років знову зможе перевозити пасажирів.

Експрес поблизу міста Гальберштадт, архів 3 березня 2026
Експрес VT 18.16 під час першої пробної поїздки поблизу Гальберштадта після реставрації в березні 2026 рокуФото: Matthias Bein/dpa/picture alliance

"DDR-ICE" - так ці швидкісні потяги зі Східної Німеччини називають німецькі шанувальники залізниці. Елегантний аеродинамічний дизайн вважається одним із найгарніших в історії світового залізничного транспорту. Потяги серії VT 18.16 (модель "Герліц" - "Bauart Görlitz") були справжнім дивом техніки свого часу по обидва боки залізної завіси.

Прототип VT 18.16 на Лейпцизькому ярмарку в 1963 році. Авторами дизайну поїзда були Ганс Ґутгайль (Hans Gutheil) та Ґюнтер Келер (Günter Köhler)Фото: Blunck/frontalvision.com/IMAGO

Легенда залізниці НДР

За часів Німецької Демократичної Республіки (НДР) вони курсували різними міжнародними маршрутами, більшість із яких починалася або закінчувалася у Східному Берліні.

У столиці НДР за бажанням чи за потреби можна було пересісти з одного такого експреса на інший, продовживши шлях, наприклад, зі шведського міста Мальме або данської столиці Копенгагена до Праги - столиці тогочасної Чехословаччини, де ці потяги називали "Дельфінами".

З Берліна одним із поїздів VT 18.16 також можна було дістатися до австрійського Відня або до чеського курорту Карлові Вари. Через Балтійське море потяги переправляли поромами Засніц - Треллеборг і Варнемюнде - Гесер. Деякий час потяги курсували на двох внутрішніх маршрутах до Магдебурга та Баутцена.

Кожен маршрут мав свою назву - наприклад, Berlinaren, Karlex або Vindobona. Час у дорозі з Берліна через Прагу до Відня становив 12 годин, до пунктів призначення в Північній Європі - 8 годин. Більшу частину пасажирів міжнародних рейсів становили мешканці капіталістичних держав і дипломати, що було джерелом твердої валюти для НДР.

Західнонімецький швидкісний поїзд Trans-Europ-Express (TEE) у Франкфурті-на-МайніФото: Kurt Zarski/picture-alliance/dpa

У Західній Європі в 1957-1995 роках діяла власна мережа швидкісних міжнародних маршрутів - транс'європейські експреси TEE на зміну яким поступово прийшли поїзди Eurocity (EC), запущені у 1987 році.

Технічні характеристики

Потяги з НДР, відомі як "DDR-ICE", розганялися до швидкості до 160 км  - саме на це вказує число 16 у назві - VT 18.16. Позначка 18 перед крапкою означає потужність у 1800 кінських сил (к.с): прототип 1963 року був оснащений двома дизельними двигунами по 900 к.с. кожен. Згодом усі вісім серійних валок отримали модернізовані рушійні установки потужністю 1000 к.с.

Креслення VT 18.16 (пізніше - VT 175) у розрізі. Ілюстрація з альбому "Локомотиви" компанії Deutsche Reichsbahn 1988 рокуФото: DEWAG

"VT" - скорочення від німецького "Verbrennungstriebwagen", тобто локомотив, обладнаний двигуном внутрішнього згорання. Додаткова літера "S" у деяких варіантах назви - "SVT" - означає "Швидкісний", як у назві "Schnellzug".

Ці експреси було зібрано на підприємстві VEB Waggonbau Görlitz у саксонському місті Герліц - місці, де перші паротяги та пасажирські вагони випустили задовго до створення не лише НДР, а й Німецької імперії - у середині XIX століття.

Залежно від маршруту потяги VT 18.16 мали від чотирьох до шести вагонів, зокрема два головні з дизельними установками. У потязі також був ресторан MITROPA на два десятки місць. Короткі валки обслуговували рейси до Данії та Швеції, оскільки їх перевозили через Балтійське море на залізничному поромі, де були обмеження щодо довжини.

Потяг VT 18.16 у Берліні в 1975 роціФото: Schwarz/Caro/picture alliance

Остання валка

Історія експлуатації VT 18.16 була відносно нетривалою. Розраховані менш ніж на півтори сотні пасажирів, ці потяги вже наприкінці 1970-х років, коли обсяги перевезень значно зросли, стали поступатися місцем місткішим зчіпним поїздам зі змінними локомотивами. Свої останні міжнародні рейси останній потяг VT 18.16, що експлуатувався на постійних маршрутах, здійснив на початку 1980-х років.

Потім їх списали та відправили на запасні колії, де ними ніхто не опікувався. Після возз’єднання Німеччини на ходу залишився лише один із восьми VT 18.16 - той, що раніше курсував маршрутом "Vindobona" з Берліна через Дрезден і Прагу до Відня.

Східнонімецька залізнична компанія Deutsche Reichsbahn, яка у 1994 році увійшла до складу нинішнього концерну Deutsche Bahn, продовжувала використовувати цей потяг в ролі ретропотяга. Однак у 2003 році термін дії експлуатаційних сертифікатів сплив, після чого потяг передали Нюрнберзькому музею Deutsche Bahn, проте залишили в Берліні, а згодом перевезли на одну із залізничних станцій у Бранденбурзі.

Дизельний двигун VT 18.16 під час реставрації в Гальберштадті у 2025 роціФото: Matthias Bein/dpa/picture alliance

Сім років і мільйони євро

Нинішній етап в історії останнього діючого швидкісного потяга часів НДР цієї серії розпочався у 2018 році, коли в Герліці було створено добровільне некомерційне товариство SVT Görlitz (Швидкісний поїзд "Герліц"), члени якого поставили собі за мету повернути цей легендарний потяг на рейки, тобто повністю реставрувати, отримати всі необхідні дозволи, щоб пропонувати чартерні та інші спеціальні рейси - для зацікавлених приватних клієнтів, фірм і туристичних агентств, які бажають взяти поїзд в оренду десь за 7500 євро на день.

Весною 2026 року відреставрований VT 18.16, що складається з двох головних і двох пасажирських вагонів, покинув майстерню в Гальберштадті та здійснив свою першу тестову поїздку. Від початку реставраційних робіт минуло близько семи років. Загальна вартість проєкту, у реалізації якого на громадських засадах беруть участь численні "ентузіасти", оцінюється в п'ять мільйонів євро.

Частину витрат покрили завляки пожертвам. Свій фінансовий внесок також зробили федеральне міністерство транспорту та влада землі Саксонія, для чого були частково використані кошти колишньої Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН).

"Потяг для Центральної Німеччини" ("Ein Zug für Mitteldeutschland"), як назвали цей проєкт, має стати своєрідною візитною карткою цього регіону.

Емблема державної залізничної компанії НДР Deutsche Reichsbahn (DR) на головному вагоні VT 18.16Фото: Matthias Bein/dpa/picture alliance

Випробування та сертифікація

Зараз, після першої випробувальної поїздки, у майстерні усувають виявлені проблеми та доопрацьовують систему, щоб отримати необхідні дозволи для користування залізницею Німеччини. Потяг з НДР має відповідати сучасним стандартам безпеки, зв’язку тощо.

Згодом компанія SVT Görlitz також планує сертифікувати свій потяг у Швеції, щоб здійснювати чартерні рейси до Мальме, щоправда, через інший поромний перехід -  у місті Росток.

Відреставрований експрес VT 18.16 на вокзалі Вернігероде під час першої тестової поїздки після реставрації в березні 2026 рокуФото: Matthias Bein/dpa/picture alliance

Перший рейс - наприкінці 2026 року

Однак свій перший спеціальний рейс для шанувальників залізничної романтики відреставрований швидкісний ретропоїзд має здійснити наприкінці 2026 року з Дрездена через Котбус і Берлін на острів Узедом.

Перед Різдвом поїзд VT 18.16 має стати "Глінтвейн-експресом", який доправить пасажирів до балтійського курорту Герінгсдорф і через кілька днів поверне їх назад. Кількість залізничних пам’яток Німеччини поповниться ще одним діючим пам’ятником технічної історії.

Читайте також: У Німеччині назвали найкращий вокзал 2025 року

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW