Вівторок, близько 11 ранку. Перед входом до художнього музею К20 у Дюссельдорфі ще до його відкриття вишикувалася черга з кількох десятків бажаючих до нього потрапити. Сюди привезли 120 робіт Марка Шагала з усього світу. Виставка "Шагал", яка відкрилася 15 березня і триватиме до 10 серпня, має величезний успіх. На вихідних її, за даними пресслужби музею, відвідують близько двох тисяч осіб на день! Куратори обіцяють показати, зокрема, маловідомі аспекти і темні сторони у творчості відомого художника. Основну увагу приділили його раннім роботам, створеним з 1909-го по 1923 роки.

Чий художник Марк Шагал?

Перше, що бачиш, коли заходиш на експозицію, - величезний чорно-білий портрет Марка Шагала, зроблений 1911 року в Санкт-Петербурзі, який висить на помаранчевій стіні. Ліворуч від нього на табличці написано: "Марк Шагал - важливий художник XX століття. Він поєднує у своєму мистецтві нові способи малювання і старі історії та мотиви зі своєї батьківщини, яка сьогодні знаходиться на території Білорусі. Шагал - єврей, у його картинах відбивається також єврейське життя". Далі в тексті Шагала називають російсько-французьким художником. "Ми ґрунтуємося на історичній перспективі. Шагал народився в Російській імперії, пізніше він жив і помер у Франції", - пояснює кураторка виставки Сюзанне Маєр-Бюзер (Susanne Meyer-Büser).

Чий же все-таки художник Марк Шагал? "Він був художником світу, про що він сам часто й казав", - розповідає Алла Наливанська, засновниця й лекторка мистецького клубу та кіноклубу німецького кіно для емігрантів у Німеччині, організаторка артвікендів у різних німецьких містах. Вона нагадує, що Шагал шість разів переїздив, вільно володів трьома мовами - їдишем, російською та французькою. Він прожив довге, насичене, сповнене злетів і падінь життя і помер у 97 років. "Шагал - це ціла епоха", - вважає Наливанська.

Читайте також: Деколонізація Малевича і Ко: як німці відкривають для себе український модернізм

Дитинство Шагала у Вітебську

Марк був старшою дитиною в багатодітній родині. Його батьки тяжко працювали (мати була продавчинею у своїй крамниці, батько - вантажником), життя було нелегким, хоча "бутерброд з маслом" на столі завжди був. Стоячи біля картини "Шабат", написаної 1910 року, Алла Наливанська цитує із книжки Шагала "Моє життя": "Суботня вечеря - батько чисто вимитий, у білій сорочці, від нього так і віє спокоєм. Добре! Приносять страви. (...) Тато засинав, не встигнувши прочитати молитву, і мама зі свого місця біля печі затягувала суботній гімн, а ми підспівували".

Тим не менше художник не ідеалізує своє дитинство. "Шагал народився у Вітебську, де проходила смуга єврейської осілості. На той момент із 65 тисяч жителів міста 48 тисяч мали єврейське походження", - розповідає Наливанська. Марк ходив до хедеру - початкової єврейської школи. До російської гімназії він зміг потрапити пізніше, тільки завдяки тому, що його мама дала хабар, розповідає вона. Пізніше він навчався у Петербурзі, але, будучи євреєм, до революції він не міг вільно обрати для навчання виш у тодішній столиці Російської імперії.

Критика суспільства у творчості Шагала

Дискримінація єврейського населення в Російській імперії - це одна (але не єдина) з критичних тем, яку Шагал порушував у своїй творчості і якій досі, на думку організаторів виставки в Дюссельдорфі, не приділяли належної уваги.

"Коли думаєш про Шагала, то в перший момент на думку спадає, що він був таким позитивним, легким, повітряним. Але якщо подивитися на його ранні роботи, то можна помітити, що він торкався і негативних тем, які зазвичай заміталися під килим", - каже кураторка виставки Сюзанна Маєр-Бюзер. За її словами, Марк Шагал показував життя в рідному Вітебську таким, яким воно було, без прикрас. "Це не були ідеалістичні пейзажі, там були бідність, проституція, алкоголізм", - зазначає Маєр-Бюзер.

"Ви бачили його картину "Дощ" 1911 року? У кутку селянин мочиться на стіну, попереду п'яний чоловік падає, а ще один чоловік у повітрі б'є тварину", - відзначає кураторка виставка. Або взяти, приміром, три картини, які Шагал подав на "Німецький осінній салон" 1913 року, продовжує вона. На "Голгофі" зображено розіп'яту дитину. На картині "Росії, віслюкам та іншим" у польоті зображено служницю з відірваною головою в простріленому одязі. На полотні "Присвята моїй нареченій" сплітаються частини тіла молодої служниці та чоловіка з козячою головою. На виставці у Франції, де картину виставляли 1912 року, після скандалу і звинувачень Шагала в порнографії її зняли з експозиції.

Еміграція Марка Шагала на Захід

З 1911 року Шагал жив у Парижі. Він оселився у "Вулику", де жили й інші художники. У 1914 році поїхав до Вітебська, аби відвідати рідних і кохану Беллу Розенфельд. Але почалася Перша світова, тож повернутися назад він не зміг. У 1915 році у Вітебську Шагал одружився з Беллою, яка стала його музою на все життя.

Після конфлікту з Казимиром Малевичем, з яким Шагал працював у художньому училищі, у 1920 році він виїхав з Вітебська до Москви. Але й там не знайшов себе. Його мистецтво "не служило ідеалам революції", він почувався непотрібним. У 1922 році художник уже назавжди покинув РРФСР. Шагал переїхав до Берліна, пізніше до Парижа, де 1937 року отримав французьке громадянство. У 1941 році він втік від війни і Голокосту в США, де прожив сім років. Пізніше митець повернувся до Франції, яка стала його другим домом. Але й тут він аж до зрілого віку стикався з дискримінацією. Як розповідає Алла Наливанська, у 1964 році, уже будучи відомим і визнаним художником, Шагал отримав завдання розписати стелю в Опері Гарньє в Парижі (плафон). Але почалася кампанія проти нього, від міністра культури вимагали знайти замість Шагала художника французького походження. Зрештою все ж було ухвалене рішення на користь Шагала.

Одного разу, у 1973 році, Шагал все ж приїжджав до СРСР - до Москви і Ленінграду (так у радянські часи називався Санкт-Петербург). Але до Вітебська не поїхав. Чому? "Можливо, він боявся, що того Вітебська, який він усе життя малював, більше немає", - припускає Алла Наливанська і вказує на роботу "Свята сім'я", найпізнішу з представлених на виставці в Дюссельдорфі. Шагал написав її в 1980 році у віці 93 років у французькому Сен-Поль-де-Вансі. На ній - відомі мотиви: церква з куполом, кохана Белла, сім'я, тварини... Вітебськ завжди був у його серці.

Читайте також: Іконі абстрактного мистецтва - 100 років: "Чорний квадрат" Казимира Малевича