"Мобілізація людей з залежностями триває, і це стає проблемою багатьох підрозділів, не тільки "Скелі", - у кінці червня заявила військова омбудсманка Ольга Решетилова, коментуючи свідчення про насильство й небойові втрати в 425-му окремому штурмовому полку "Скеля", оприлюднені в розслідуванні видання "Бабель".

За інформацією Решетилової, кілька місяців тому в "Скелі" виявили близько двох тисяч військовослужбовців із наркозалежністю. Вона нагадала, що, згідно з 402-м наказом міноборони про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, наркозалежні є або зовсім непридатними, або придатними до служби у тилу, що раніше називали обмеженою придатністю.

"Але вони точно не мають перебувати у штурмових підрозділах", - додала військова омбудсманка.

Мобілізований на замісній підтримувальній терапії

Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії Степан (імʼя змінене. - Ред.) почав замісну підтримувальну терапію - метод лікування опіоїдної залежності, при якому нелегальні наркотики замінюють медичними відповідниками, зокрема метадоном. "Завдяки цьому я став нормально жити - працював, як людина, не ліз у кримінал", - в інтервʼю DW розповідає 35-річний Степан. Він каже, що вживав наркотики останні 20 років, та це не завадило йому потрапити до штурмового полку "Скеля".

У 2022 році Степан переїхав із прифронтового міста до Кропивницького, де продовжував замісну терапію. У 2024 році пройшов військово-лікарську комісію, яка поставила йому діагноз "Стійкі тяжкі психічні і поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів та алкоголю. Активна залежність" і дійшла висновку, що чоловік непридатний до військової служби. Копії медичних документів є в розпорядженні DW.

Наприкінці 2025 року Степана зупинили військові ТЦК, перевірили документи і відпустили. За кілька тижнів, вже у 2026-му, його знову зупинили - як стверджує чоловік, по дорозі з лікарні, де він отримував метадон. "Сказали, що мене оголосили в розшук", - додає Степан. Чоловіка повезли до районного ТЦК, де, за його словами, проігнорували документи і запевняли, що рекрутери військових частин не візьмуть ані його, ані інших наркозалежних. Їх там було більше десяти, згадує Степан.

Однак невдовзі приїхали військові "Скелі" й забрали їх до обласного ТЦК, де було ще пів сотні мобілізованих, також переважно із залежностями, каже Степан. "І там почалося - забрали телефони й таблетки. Назбирали їх цілий пакет. Почали бити без причини. Казали: "Вас вітає "Скеля"! Ви чотири роки балділи, поки наші пацани вмирали", - переповідає чоловік. За його словами, мобілізовані не проходили ВЛК, натомість одразу поїхали на полігон. "Там нам кажуть: "Підніміть руку, хто тут наркоман і кому треба допомога". Із 60 людей 40 людей підняли руки. Нас почали бити, кожного по черзі - ось і вся допомога. Тоді ми поопускали руки", - розповідає Степан.

На полігоні чоловік став свідком самогубств двох мобілізованих. Один із них спав навпроти нього у наметі. "Його найбільше били - зламали ребра ще в обласному воєнкоматі, - згадує Степан. - Я очі відкриваю - він висить. Тоді нас усіх вигнали з намету". Чоловік запамʼятав прізвище померлого - Скіпа.

Мобілізований із таким прізвищем, Максим Скіпа, згадується у розслідуванні "Бабеля". Про нього у кропивницькій лікарні розповів Олександр Семенов, який також був мобілізований до "Скелі" попри замісну терапію. Чоловік, із ранами і синцями, втік із полігону до лікарні в Кропивницькому, де розповів про знущання над ним та іншими мобілізованими. Невдовзі після цього він помер. Як розповів "Бабелю" ще один свідок самогубства Скіпи, над чоловіком знущались, бо знайшли в нього захований метадон.

"Мені теж хотілось повіситись, - каже Степан. - Як можна було забрати таблетки? Навіть не знизити дозування. Ще й навантажити фізухою, ще й бити. Ми тупо падали на заняттях. А інструктори не знали, що з нами робити". Степан швидко схуд і з набряклими ногами потрапив до медроти, а згодом - до лікарні. Там йому зробили операцію на нирках й виписали заключення з низкою діагнозів.

Степан стверджує, що зустрів у лікарні хлопця, який отримав поранення, підірвавшись на міні при спробі втечі з полігону "Скелі". Боячись повернення до полку, чоловік теж вирішив піти в СЗЧ. Тепер він переховується і продовжує вживати метадон, який дістає нелегально.

Реабілітація наркозалежних у "Скелі"

Після заяви військової омбудсманки Ольги Решетилової про понад дві тисячі наркозалежних у "Скелі" представники полку скликали пресконференцію. Коментуючи кількість мобілізованих із наркозалежністю, офіцер комунікацій Олексій Братущак сказав, що значна частина з них уже не є наркозалежними, адже пройшли реабілітацію в "Скелі" й стали "повноцінними солдатами і штурмовиками". "Я вважаю, що ми таким людям допомогли повернутися до життя", - додав Братущак.

У "Скелі" наркозалежними займаються психологи, які раніше працювали в реабілітаційних центрах, заявив Ростислав Перетятько, начальник групи підготовки штабу. Водночас він визнав, що в стані абстиненції такі люди потребують медичної допомоги. "Коли ми веземо їх до психіатрії чи до лікарні, то дуже часто їх просто не приймають, адже вони - військовослужбовці ЗСУ. Тож вони залишаються в нас", - пояснював Перетятько.

За його словами, на час реабілітації - від двох до чотирьох тижнів - базова загальновійськова підготовка відтерміновується. Наркозалежних лікують медики полку, переважно крапельницями. Давати їм наркотичні речовини військові не можуть, адже це не передбачено законом.

Перетятько не заперечував, що серед мобілізованих до полку є люди з документами про непридатність, й стверджував, що їм дають можливість звільнитись. Поки триває процес звільнення, наркозалежні військові продовжують замісну терапію у лікарнях, додав Юрій Підгірний, начальник медичної служби.

У 95% випадків наркозалежні стають у стрій, решта ідуть у СЗЧ або ж їх направляють на лікування до спеціалізованих закладів, заявив Перетятько. За його словами, якщо такі військовослужбовці починають знову вживати наркотики, їх карають згідно з законом, тобто звертаються до Військової служби правопорядку.

"З неуставних методів - максимум психологічна смуга перешкод, яку проходять на БЗВП, - запевняв Перетятько. - Щоб людина розуміла: якщо не можеш себе стримати, буде фізичне навантаження. Жодні побиття не практикуються". Водночас офіцер комунікацій Братущак не виключав випадки насильства щодо мобілізованих, у яких знаходили наркотики. "Ми не можемо проконтролювати, як на це відреагує та чи інша людина", - додав він.

Читайте також: "Барси" Сирського: чи змінять Штурмові війська ситуацію на фронті?

Наркозалежні без документів

До "Скелі" наркозалежні потрапили із висновком ВЛК про їхню придатність, наголошують в полку. "Я не знаю, де люди гублять документи. Можливо, в ТЦК їх відбирають. Але до нас вони прибувають без документів, які підтверджують цей діагноз", - на пресконференції зауважив Ростислав Перетятько, начальник групи підготовки штабу.

Про те, що наркозалежні часто не мають необхідних документів, говорить і адвокат Роман Лихачов, який захищає інтереси з десятка таких мобілізованих. Більшість із них потрапили до штурмових підрозділів. "Досить часто в нас були ситуації, коли їх позбавляли доступу до зброї, поки не буде проведене повторне ВЛК. Це крок назустріч з боку командування", - розповідає DW адвокат.

Крім того, за його словами, навіть якщо мобілізовані мають відповідні документи, адвокатам важко довести, що ті показували їх у ТЦК. "Наркозалежні люди досить часто нестійкі. Їх легко схилити до будь-яких дій, - каже Лихачов. - Була ситуація, коли мені подзвонили з військової частини щодо моєї скарги і сказали, що мій клієнт не просив мене її писати. І навіть надали його письмові пояснення, де він дійсно каже, що ані він, ані його родичі не зверталися до мене за правовою допомогою".

Із висновком ВЛК про придатність до полку "Скеля" на початку цього року потрапив мешканець Харкова Руслан, який, за його словами, останні девʼять років перебував на замісній підтримувальній терапії. У 2024 році його визнали обмежено придатним, каже чоловік. Однак, коли в січні цього року Руслана мобілізували в Харкові, медичних документів у нього з собою не було.

Він стверджує, що на полігоні, куди його відвезли, переважна більшість мобілізованих також були наркозалежними. Спочатку заняття для них не проводили - адже новобранці перебували в стані абстиненції. "Трохи краще стало через 10 днів, через 20 - перестало крутити ноги, і я години по дві почав спати, - розповідає Руслан в інтервʼю DW. - Але мені було легше, бо я не коловся, а пив таблетки. Усім - за 40, з гепатитом, часто з ВІЛ, з туберкульозом".

За словами Руслана, реабілітація в "Скелі" включала фізичні навантаження і господарчі роботи. За місяць почалися заняття, які, як стверджує Руслан, супроводжувались знущаннями і побиттями. "Нам казали: "Нормальні люди закінчились. Тепер - ваша черга", - розповідає чоловік. - Звісно, у нас були й такі, що починали "качатись" з інструкторами, що їм та армія не треба… І, звісно, бойовий хлопець, який втратив у бою своїх побратимів, це не витримував і міг його вдарити. Таке бувало". За словами Руслана, чимало новобранців намагались собі нашкодити. "У нас одразу за туалетом були розтяжки. Ми пішли в туалет, і один хлопець на них спеціально стрибнув", - каже він.

У квітні, після завершення занять у "Скелі", Руслана й інших новобранців перевели до 155-ї окремої механізованої бригади, стверджує чоловік. Невдовзі він як піхотинець заступив на позиції на Покровському напрямку. Там Руслан отримав уламкові поранення і був госпіталізований. Він вважає, що чимало його побратимів, уже колишніх наркозалежних, проявили себе гідно. Однак у багатьох немає здоровʼя, аби виконувати штурмові завдання. "Я б хотів і далі проходити службу, але як обмежено придатний. Тому що я по здоров'ю не вивожу. Я не можу тягнути 70-кілограмовий рюкзак і бігати по "відкриткам", - каже він.

Читайте також: У чому підозрюють військових 155-ої ОМБр. Репортаж DW

Як воюють наркозалежні

З позиції, де був Руслан, не повернувся Дмитро Геращенко, також харківʼянин, наркозалежний із трьома судимостями. Як розповідає DW його сестра Анна Брусенцова, минулого року чоловік пройшов ВЛК, яка направила його на обстеження до психіатра. Той поставив діагноз - "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності". Крім того, чоловік перебував на замісній терапії. Обидві довідки є у розпорядженні DW.

Удруге військові ТЦК зупинили Дмитра в лютому цього року. З центру комплектування він подзвонив сестрі, і відтоді понад два тижні з ним не було звʼязку. "Як я потім дізналась, перші два-три тижні був карантин. Типу хто виживе, з того можна щось зробити, - каже Анна. - Діма сказав, що там були такі самі хлопці, як і він. Але як залежні люди можуть бути корисні на фронті?"

У повідомленнях сестрі Дмитро пояснював переведення зі "Скелі" у 155-ту бригаду тим, що полк намагається "збагрити" наркозалежних, щоб їх "у них не знайшли". У відповідь на запит DW юристи "Скелі" відмовились коментувати переміщення військовослужбовців, оскільки "це заборонено і тягне за собою кримінальну відповідальність".

Отже, у 155-й бригаді Дмитро завершив навчання, після чого заступив на позиції. Напередодні він скаржився сестрі, що в нього посиніли й болять ноги, але в бригаді це ігнорували. "Я була не проти, щоб він пішов воювати, і думала, що служба стане для нього початком нового життя. Я лише хотіла, щоб він спочатку вилікувався. Він був людиною, а не мʼясом", - каже Анна.

Як йдеться в акті службового розслідування, яке є у розпорядженні DW, Дмитро Геращенко вважається безвісти зниклим. Під час заходу на позицію він спочатку отримав кульове поранення, а потім був атакований FPV-дроном, після чого інші бійці втратили з ним звʼязок. Дмитро загинув на місці, розповіли Анні його побратими, які не змогли забрати тіло. "Хлопці казали, що Дімина двійка йшла останньою, бо йому було важко йти", - додає сестра.

Про службу брата Анна говорила з його побратимом на імʼя Максим, також мобілізованим із наркозалежністю. Коли жінка вчергове подзвонила йому по відеозвʼязку, той лежав на ліжку під крапельницею. Максим сказав, що його побили командири - за те, що після виходу з позицій той дістав у місті метадон, каже Анна, яка вже наступного разу не змогла йому додзвонитись. А побратим Максима сказав, що той помер. DW звернулась до 155-ї бригади з переліком питань, та наразі не отримала відповіді.

Чому ВЛК визнають наркозалежних придатними

Харківʼянин Володимир (імʼя змінене. - Ред.), з його слів, понад 20 років вживає наркотики і наразі перебуває під слідством. Відколи він минулоріч вийшов із СІЗО під заставу, його мобілізовували двічі. І обидва рази він тікав із навчальних центрів. "Там я одразу сказав військовій, що я хворий і наркозалежний. Вона дивиться на хлопця з ТЦК й каже: "Як він сюди потрапив?" А той: "Звідки я знаю? Кого мені дали - того я й привіз". У намет приходили "покупці" і розбирали найздоровіших, мене не брали", - згадує свою першу мобілізацію навесні 2025 року Володимир в інтервʼю DW. Через пів року, коли його мобілізували вдруге, у навчальному центрі він помітив й інших наркозалежних новобранців.

Мобілізація наркозалежних стала масовою наприкінці 2025-го - на початку 2026-го, говорять адвокати, до яких звертаються рідні таких новобранців. "Мені здалося, що в якийсь момент мобілізація наркозалежних стала виходом із ситуації, коли не вистачає людей", - розмірковує адвокат Євгеній Цехмістер. "Їх масово визнають придатними і направляють на службу здебільшого в один підрозділ, де від них не відмовляються. І це співпало з масштабуванням цього підрозділу", - маючи на увазі полк "Скеля", говорить адвокат.

Лише за останні кілька місяців Цехмістер отримав шість звернень щодо мобілізованих наркозалежних. "Проблема в тому, що лікарі ВЛК категорично не хочуть визнавати наркозалежних непридатними, ігнорують ті документи, які їм надають", - каже адвокат. За його словами, домогтися звільнення таких людей вдається рідко. Переважно вони звільняються через оформлення інвалідності, набутої за роки вживання наркотиків, або в результаті повторного проходження ВКЛ. Розгляд таких скарг триває щонайменше пів року - за цей час хтось продовжує служити, зокрема як штурмовик, а хтось втікає, додає адвокат.

"Водночас у нас існують сотні або тисячі хлопців, які ходять у спортзали, маючи на руках документи про інвалідність", - зауважує адвокат. На його думку, корупційні схеми довкола мобілізації стали основною причиною того, що лікарі ВЛК визнають придатними очевидно хворих людей. Адже, за його спостереженнями, лікарі, які ухвалюють рішення про непридатність, потрапляють у поле зору правоохоронців як потенційні корупціонери.

Читайте також: Мобілізація непридатних до ЗСУ: як система пропускає хворих на службу?

Кримінальне переслідування за медичну довідку

Відкривають справи й щодо медиків, які працюють у цивільних лікарнях, каже адвокат Цехмістер. Він наводить приклад - під слідство потрапив лікар, який призначив 47-річному пацієнту обстеження холтером, пристроєм для безперервного записування електрокардіограми й вимірювання тиску, і той зафіксував аномально високі показники. "Нічого не заважало тому чоловікові випити вдома 150 грамів коньяку і покрутити педалі велосипеду, - маючи на увазі намір чоловіка сфальсифікувати медичні дані, говорить адвокат. - Але яке відношення до цього має лікар?"

Адвокат Олександр Шадрін розповідає про свого клієнта - наркозалежного чоловіка, якого підозрюють у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України). Як йдеться у матеріалах справи, влітку 2025 року керівник і лікарка приватного медичного центру для наркозалежних фіктивно поставили підзахисного Шадріна на облік і призначили йому замісну терапію. Той отримував метадон і вживав його, аби препарат виявили під час здачі аналізів на ВЛК, стверджує слідство.

Втім, фактично підозрюваний не ухилився від мобілізації - адже ВЛК визнала його обмежено придатним, зауважує його адвокат Шадрін. Він стверджує, що підзахисний справді наркозалежний. Як доказ наводить довідки з центрів для залежних, де той неодноразово проходив психо-соціальну реабілітацію ще з 2020 року. За словами адвоката, після початку слідства підозрюваний "зірвався" - повернувся до нелегальних наркотиків. Через це його зняли із замісної терапії, і він потрапив у психіатричне відділення. Після лікування йому поставили діагноз - "Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивним речовин. Вживання зі шкідливими наслідками". Довідка є у розпорядженні DW.

"Із таким самим успіхом можна відкрити справу на багатодітного батька - ніби він зачав ще одну дитину з наміром уникнути служби, - каже Шадрін і додає. - Масова мобілізація наркозалежних - це або якась системна політика, або дійсно дуже гостра ситуація з мобілізаційними резервами".

Читайте також: Мобілізація й рекрутинг. Як (не) поповнюють українське військо

Досвід 1-го окремого штурмового полку

На критичну нестачу людей із 2024 року скаржаться командири ледь не кожного підрозділу Сил оборони. Їм, зокрема, бракує піхоти і штурмовиків, які у війську виконують найскладніші завдання. Тож мобілізація наркозалежних може бути прямим наслідком цієї проблеми, припускають військові, з якими говорила DW. "Ця проблема створена не нашим полком, - на пресконференції запевняв офіцер комунікацій "Скелі" Олексій Братущак. - Але такий вже наш полк, що готовий братися за надскладні завдання. А працювати з наркозалежними - це надскладне завдання. Мало хто хоче брати таких людей до себе".

Дійсно, командири й рекрутери різних військових частин, із якими говорила DW, відмовляються від новобранців, які мають залежності. Так вони, зрештою, опиняються у штурмових підрозділах, в інтервʼю DW підтверджує командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро Філатов із позивним "Перун". За його словами, полк не має права на відбір. Він може або взяти усіх мобілізованих, від яких відмовились інші, або не брати нікого. Командир обирає перший варіант - щоби продовжувати виконувати бойові завдання.

Наркозалежні, які потрапляють до 1-го ОШП, проходять там реабілітацію, яка, за словами "Перуна", триває два-три тижні та включає помірні фізичні навантаження й посилений нагляд медиків. Він не підтримує методи, до яких, зі слів новобранців "Скелі", вдаються в тому полку. "Я ставлюся до цього з певним обсягом ненависті, бо це суперечить тим цінностях, які ми захищаємо", - каже командир і додає, що, тим не менш, він сумнівається у достовірності свідчень новобранців "Скелі".

Серед мобілізованих із наркозалежністю все ж трапляються ті, хто потребують госпіталізації, визнає "Перун". "Були випадки, коли вони з ножами кидались на командирів. І ми були вимушені зв'язувати таких людей і вести до ВСП, де нам казали: "Розбирайтесь самі". І ми таку людину чотири доби возили, щоб здати в психіатричну лікарню", - згадує командир.

Працювати з наркозалежними полк навчився ще два роки тому, розповідає "Перун". Тоді у підрозділ рекрутували колишніх увʼязнених, чимало з яких, як виявилось, вживали наркотики. Медики й інструктори напрацювали власну програму реабілітації, яка тепер, як стверджує командир полку, дає хороший результат - колишні наркозалежні добре проявляють себе на полі бою й украй рідко йдуть у СЗЧ.

Наразі в полку служать 600 таких бійців, які складають майже три батальйони піхоти, додає "Перун". "Мене не засмучує таке обличчя штурмовика, - підсумовує він. - Мене засмучують люди, які засуджують командирів, не усвідомлюючи проблему. Мене засмучують люди, які критикують, але при цьому не хочуть докласти зусиль до змін".