Чудодійна сила води є головним елементом будь-якої бальнеологічної процедури. Сім цілющих джерел, багатих на мінерали, б'ють у Бад-Кіссінгені у Баварії. У воді з цих джерел можна купатися, її можна пити або просто вдихати її випаровування. Свіжа джерельна вода доступна прямо у барі спа-центру. Гостям її подають спеціальні консультантки, які можуть також надати корисні поради щодо здоров'я.

Насолода завжди була так само важловою, як і здоров'я. Бажання поєднати корисне з приємним наприкінці ХІХ столітття призвело до появи нового виду туризму. Аристократи подорожували Європою та часто на довше залишались там, де їм приглянулося. Їхні забаганки враховували при спорудженні курортних готелів, як, наприклад, ось цей у німецькому містечку Бад-Емс, що розкинулось на берегах річки Лан.

У курортних містечках ніколи не бракувало розваг: тут влаштовували бали та творили митці. На європейських курортах аристократи перетворювали все літо на суцільний бенкет. У казино, подібних до того, що у німецькому Баден-Бадені, вони святкували з розмахом. До гостей приєднувались художники, музиканти та поети.

Особливе місце серед європейських курортів займають ті, що розташувались на заході історичного регіону Богемія. Франтішкові-Лазне належить до наймолодших чеських курортів. Цілющі джерела тут відкрили лише на початку XVIII століття. Через сто років після цього імператор Франц ІІ побудував на цьому місці розкішний курорт.

Сусіднє місто Карлови Вари, ймовірно, найбільш традиційний курорт у світі. Тутешні джерела використовувались ще з XIV століття. 500 роками пізніше особистий імператорський лікар Йозеф фон Лешер своїм есе про цілющу користь місцевої води зробив цей курорт популярним.

Цей чеський лікувальний курорт так само гламурний та всесвітньо відомий. Тут відпочивали і габсбурзький імператор Франц Йозеф, і британський король Едвард, і німецький композитор Ріхард Ваґнер, і його польський колега Фредерік Шопен. В історичному готелі Nove Lazne серед 225 розкішних номерів і сьогодні можна обрати історичні імператорські покої.

Сьогодні мало хто говорить "цілющі води", термін "спа" вживається частіше. Спа, як і однойменне місто у Бельгії. Більше 300 джерел, що б'ють у місті, допомогли йому вибудувати собі відповідний імідж. У XVIII-XIX століттях спа-курорти, спа-готель, і, звісно, казино з'явилися поряд з джерелами. Спа стало місцем зустрічі коронованих осіб Європи, саме тому місто невдовзі прозвали "кав'ярнею Європи".

Вода із Віші відома на весь світ. Без перебільшення можна сказати, що вона є основою та душею цього міста. Тут відпочивав Король Луї XV, а пізніше і Бонапарти. Наполеон ІІІ зробив Віші своєю літньою резиденцією. Після цього у місті з'явились особняки, готелі та величезний термальний центр (на фото) зі спеціальною питною залою та колонадою, купальні, оформлені у східному стилі, та опера.

Між Пізою та Флоренцією розташувався курорт Монтекатіні-Терме. У містечку проживають лише 20 тисяч мешканців, але це найбільший та найелегантніший курорт Тоскани. На вибір гостей у місті є 200 готелів будь-яких категорій та три термальні купальні. Сама лише вхідна зона купальні Stabilimento Tettucio (фото) переносить відвідувачі в зовсім інший світ.

У XIX столітті під час будівельних робіт в англійському місті Бат випадково було знайдено залишки римських купален. Від них і беруть свій початок курортні традиції міста. Стародавній комплекс було відкрито для відвідувачів. Купатися тут не можна з міркувань гігієни, але охочі можуть відвідати сучасний заклад Thermae Bath Spa, який відкрився у 2005 по сусідству.

Австрійський Баден також має двохтисячорічні курортні традиції, започатковані римлянами. Місто, звісно, має багато характерних історичних будівель, але тут є і сучасні архітектурні об'єкти, якими можна милуватися. Наприклад, найбільший у Європі скляний дах перекриває залу басейну Römertherme Baden, де плещеться гаряча сірчиста вода з 14 джерел.

Тепла вода, блакитне небо й сяюче сонячне проміння щоліта ваблять на пляжі мільйони людей (на фото - узбережжя Північного моря). Вода притягує людей тисячоліттями. Кожна епоха розвивала свою купальну культуру.

Ще давні римляни були фанатами купання. Численні терми користувалися популярністю. У гарячих, теплих і холодних басейнах пітніли й мерзли чоловіки та жінки - звісно, окремо одне від одного. Античні купальні ритуали слугували перш за все гігієні. Крім того, в термах зустрічалися, щоб погомоніти, відпочити та провести ділові переговори.

Після занепаду Римської імперії зникли й терми. Однак гідрофобією в часи Середньовіччя люди не страждали. У банях (на фото) вони приймали ванни, хоча церква вважала часті купання гріховними. Як і в Римі, середньовічні бані були місцем для спілкування. Іноді не без гріха: чимало любовних стосунків починалися саме там.

На збагачені мінералами лікувальні джерела від XV століття почали їздити заможні хворі, щоби пришвидшити одужання. Курортники мусили годинами просиджувати в цілющих ваннах. Смачна їжа, вишукані напої та розваги довершували їхній відпочинок. Духівництво морщило чоло, спостерігаючи за таким відпочинком.

Невдовзі затятих курортників потягло на моря. Гайліґендамм на Балтійському морі (на фото) з 1793 року став першим німецьким курортом, куди приїздили туристи з усього світу включно з російським царем. Гайліґендамм був дорогим задоволенням, тож багаті відпочивали тут серед своїх. Простий люд плавав в озерах та річках.

Поступово морські узбережжя заповнили курорти. Для жінок вважалося непристойним плавати поруч із чоловіками. Тому існували купальні на колесах, у яких гостей завозили в море, де дами могли спокійно плавати. Окрім того, в багатьох містах, де були річки, почали відкривати купальні та басейни.

Морську відпустку від початку ХХ століття могли собі дозволити дедалі більше людей. Утім, на пляжному фото з острова Узедом у Балтійському морі марно шукати жінок. Тоді вони відпочивали на пляжах окремо від чоловіків. Лише починаючи з 20-х років минулого століття, подружні пари почали всюди публічно купатися разом.

До 1900 року в багатьох містах відкрилися громадські басейни, походи в які міг собі дозволити майже кожен. Той, хто хотів заощадити, міг просто піти на озеро, як на цьому фото з берлінського озера Ваннзее. Купання було народним спортом. "Кожному німцю - купання щотижня!" - радив один дерматолог у 1870 році.

Нудисти порушили всі можливі традиції. Засмагання і купання голяка означало для них повернення до природи. У народі це іронічно називали "купанням по-шведськи". Прихильники традиційних поглядів забили на сполох, коли приблизно з 1900 року були помічені перші нудисти. Оголеність, на думку останніх, мала стати опором зайвій розніженості. Чимало нудистів були активними учасниками "правих" рухів.

Населення Німецької демократичної республіки хотіло насолоджуватися купанням не лише в рідному Балтійському морі. На відміну від західних німців, східні не могли їздити на курорти країн Західної Європи. Альтернативою для них стало озеро Балатон в Угорщині. Східні німці зазвичай приїздили туди з консервами в валізах. Інакше відпустка ставала надто витратною.

Купання нині - дуже популярний відпочинок, тож на відомих пляжах лишається обмаль місця. Якщо постаратися, можна знайти і безлюдні ділянки узбережжя, якщо вони ще не розрекламовані в ЗМІ. Або можна піти в міський басейн просто неба - у сезон відпусток вони часто майже порожні. Обирайте купальні звичаї, які вам найбільше до вподоби!