Відставка президента Кристіана Вульффа стала яскравим свідченням того, наскільки критично ставляться німецькі виборці до тісних контактів між політиками і представниками великого бізнесу. У центрі «корупційного» скандалу навколо Вульффа стояли звинувачення у тому, що він, будучи главою уряду землі Нижня Саксонія, регулярно приймав подарунки від бізнесменів, не звітуючи про це, як того вимагає закон, перед депутатами земельного парламенту. У більшості випадків йшлося лише про сотні євро, скажімо, оплату вишуканого готельного номеру під час подорожі або запрошення безкоштовно провести відпустку на віллі когось з приятелів-підприємців. Однак важливішим для виборців був сам факт регулярного «задобрювання» впливового політика з боку зацікавлених кіл. Як результат – безповоротний підрив довіри до Кристіана Вульффа і його відставка.

Висновки зі скандалу

Цей скандал не може залишитися без наслідків для німецької політики, переконані у Transparency International. Антикорупційна мережа виступила з ініціативою внести правки до низки антикорупційних законів, які й без того вважаються одними з найжорсткіших у Європі. Зокрема, представники Transparency вимагають знизити «планку» обов’язкового декларування пожертв громадян та фірм на потреби партій. Нині закон вимагає від партій оприлюднювати інформацію про всі пожертви, які перевищують десять тисяч євро. Борці з корупцією вимагають оприлюднювати пожертви у понад дві тисячі.

Надавати будь-які гроші депутатам Бундестагу та земельних парламентів Transparency International вимагає заборонити у принципі. Крім того, серед вимог – повна заборона на будь-яку прибуткову діяльність на період роботи у парламенті. Нині депутати зобов’язані повідомляти спікера парламенту про отримання коштів від третіх осіб, які перевищують п’ять тисяч євро на рік. Будь-які надходження на суму понад десять тисяч євро мають бути оприлюднені, зокрема, на сайті Бундестагу. Додатковий заробіток депутатам нині не заборонений, однак всі прибутки обсягом у понад тисячу євро мають оприлюднюватися.

Активний лобізм

Найбільше активістів Transparency обурює активна лобістська діяльність депутатів-адвокатів, яких у Бундестазі чимало. За законом вони не зобов’язані розголошувати імена своїх клієнтів навіть тоді, коли їхні «правові консультації» носять відверто лобістський характер. Тема лобізму вже не раз набувала широкого резонансу у суспільстві. Вже діє низка законів, які регламентують цю сферу. Зокрема, ще 1972 року було запроваджено обов’язкову реєстрацію при Бундестазі всіх організацій, які у постійному контакті із законодавцями відстоюють інтереси різних галузей економіки. Однак громадські організації критикують чинні норми як недостатні. Серед вимог – зазначення у супровідній документації до кожного законопроекту назви організацій і об’єднань, які у будь-якій формі долучилися до його підготовки.

Крім того, необхідний більш докладний «кодекс поведінки» для депутатів, який встановив би чіткі правила щодо подарунків, запрошень на урочисті заходи і подорожі коштом спонсорів, наголошують у Transparency International. «У депутатів і так достатньо пільг, зокрема безкоштовний проїзд залізничним транспортом. Їм треба заборонити приймати «широкі жести» від третіх осіб», - обурюється один з керівників німецького відділення «Трансперенсі» Йохен Боймель.

Спонсорство чи підкуп?

Дедалі більшою проблемою з точки зору прозорості стає поширення практики спонсорства. Представники бізнесу нерідко виділяють кошти на ініційовані політиками фестивалі, свята чи конференції. Бундестаг раз на два роки оприлюднює список заходів, які депутати проводили за підтримки бізнесу. За період з 2009 по 2010 рік сума офіційно задекларованих парламентаріями і державними органами спонсорських внесків сягнула 93-ох мільйонів євро. Найбільшою увагою спонсорів користувалися заходи, організовані міністерством охорони здоров’я. Нерідко йдеться про підтримку державних кампаній з боку фармацевтичних концернів.

Але, на відміну від уряду, партії досі не зобов’язані звітувати про спонсорську підтримку. У Transparency International закликають змінити це. Адже саме з підтримки локальних партійних ініціатив представники бізнесу зазвичай починають налагодження тісних довірливих стосунків з політиками. Наскільки безкорисними є такі контакти – питання риторичне.

Автори: Марсель Фюрстенау/Євген Тейзе
Редактор: Захар Бутирський