Вранці 11 травня в Казані озброєний вогнепальною зброєю 19-річний Ільназ Галявієв напав на 175-у гімназію. Дев'ятеро людей загинуло - сім школярів, одна вчителька і одна працівниця школи. Понад 20 осіб отримали поранення, вісім з них - у важкому стані. Кореспондентка DW прибула поговорити з дітьми, які опинилися в школі в момент обстрілу, а також з близькими постраждалих і жителями, які приїхали з усього міста висловити свої співчуття загиблим.

Гімназія відразу після стрілянини             

Спокійний, не центральний Радянський район Казані в один ранок перетворився на найбільш жваве місце. Камери федеральних каналів, жителі сусідніх будинків, перші гвоздики на згадку про загиблих. 175-у гімназію по периметру оточили співробітники Росгвардіі, у дворі встановили намет МНС. Але через гратчасту огорожу легко можна розгледіти сліди бійні: вибиті шибки вхідних дверей під вітальним написом "Рәхім ітегез" ("Ласкаво просимо" по-татарськи), вирвані з рамою вікна з лівого торця будівлі й особливо - на задньому дворі.

"Такий був вибух страшний. Я була в той момент на кухні, аж підстрибнула, - розповіла DW мешканка будинку навпроти школи. - Я подумала, що газ вибухнув. В голову не прийде, що з'явиться якийсь чорт і стрілятиме".

"Думали, це петарди": школярі про стрілянину в 175 гімназії

На протилежному боці від школи - дитячий садок, в який відвели частину дітей, що вибігли зі школи. За нею - дитячий майданчик. Тут на лавках після обстрілу зібралися школярі, щоб разом стежити за новинами.

Коли пролунали перші постріли, дев'ятикласник Антон (ім'я змінено) був на третьому поверсі на уроці геометрії: "Ми подумали, що це петарди, тому що звук ніби з вулиці був. Закрилися в класі. Потім - вибух. Забігли в маленький кабінет, лабораторію таку - хто під столи заліз, хто до шаф. Потім він почав до нас ломитися. "Хто тут, хто тут? Відкрийте!" Ми не відповідали. Потім ми спустили дівчаток пожежною дробиною через вікно. Згодом ОМОН виламав двері, й ми пішли з ними". Найбільше він вдячний Зульфірі Зуфаровні, яка була з ними в класі. "Вона не про себе думала, а про те, як би нас врятувати", - говорить підліток.

Семикласник Микола (ім'я змінене) в цей час був на першому поверсі на уроці російської мови. Хлопчик почув три постріли, вийшов у коридор подивитися, що це - як раптом по гучному зв'язку директор наказала закритися в кабінетах. "Потім - вибух, зв'язок переривається. Вчителька Аліна Даніровна спочатку сказала, щоб ми лізли під парти. Ми відкрили вікно (на ньому були ґрати, але без замків) і вибігли на задній двір. Там є щілина в паркані - через неї вийшли. Весь клас втік і ще два чергових по їдальні".

Щойно хлопчики вибралися зі школи, подзвонили батькам. "Мама плакала, сказала, щоб до кінця року більше не ходив до школи. Думаю, тепер до неї взагалі ніхто ніколи більше не захоче ходити", - говорить Антон.

Школяр Слава, який теж прийшов на дитячий майданчик, розповів, що сьогодні вранці запізнився до школи. Тому він чув вибух і постріли ззовні. "Я переживав за своїх однокласників, готовий був допомогти, якщо що. Поліція та інші приїхали через десять хвилин після початку", - сказав він DW.

На питання, чи були в їхній школі навчання, які б підготували їх до стрільби або теракту, хлопчики дружно кивають.

- Нам учитель ОБЖ Флоріт Саліхзянович пояснював, що навіть якщо терористи в клас заходять, треба вести себе спокійно. Відповідати чітко і без запинок на всі їхні запитання.

- Але цей без питань ... Почав стріляти, і все.

Найсильніше від стрілка постраждав 8А клас, впевнені хлопці. Вони бачили списки постраждалих і загиблих - багато вчилися саме там.

Читайте також: Чим більше висвітлення терактів у ЗМІ, тим більше нападів?

Як надавали допомогу постраждалим школярам

Списки постраждалих дітей і дорослих ще вдень опублікувало Міносвіти РФ. Наймолодшому - сім років. Поранених школярів привезли в дитячу республіканську клінічну лікарню (ДРКБ). Будівлю також оточили росгвардейці: до приймального покою пустили всіх батьків, назовні тим часом чергували їхні заплакані друзі.

- Може, ви знаєте щось про Ільдара (ім'я змінено)? Йому голову оперували. Тепер - ноги, - запитують вони у медпрацівниці, що вийшла на ґанок.

- Не маю права. Але передам батькам, що ви запитували.

14-річний Ільдар (ім'я змінено) грає у футбольному клубі "Мирас" поруч із 175 гімназією. Він отримав поранення в голову і вистрибнув з вікна.

"Він восьмикласник, грав у нашій футбольній команді. Хороший дуже хлопчик. Ми всі зараз молимося за те, щоб він одужав, щоб він повернувся в те життя, яким він жив", - розповіла Ольга (ім'я змінене).

У цей час з головного входу виходять родичі 15-річної Аліни (ім'я змінено). У дівчини зламані ноги й руки. Її прооперували, і лікар попросив родичів повернутися в лікарню вранці. "Стан стабільно важкий. Чекаємо результатів і завтра прийматимемо рішення", - сказала її родичка Гульнара.

За словами дитячої омбудсменки Анни Кузнєцової, двох постраждалих вирішено було перевезти на лікування в Москву.

Читайте також: Німецький дослідник: жорстокі відео-ігри призводять до емоційного спустошення

Стихійна акція пам'яті

Поки родичі залишалися в лікарні, до стихійного меморіалу біля школи продовжували з'їжджатися люди з усього міста. Росгвардійці, перегородивши вулицю Файзі, пропускали до нього групами приблизно по 20-30 осіб. Багато хто ніс із собою плюшеві іграшки, квіти, малюнки й свічки. Деякі - складають руки в молитві. І православної, і мусульманської.

Галина прийшла до будівлі гімназії разом з донькою. Обидві довго стояли біля гратчастої огорожі перед входом в будівлю й плакали. "Ми не з цієї школи, але так порожньо від того, що вкладаєш у дітей, відпускаєш вранці, а вони не приходять, - сказала жінка. - У нас в школі теж бабусі, дідусі на вході замість охорони. Як завжди: намагаються на всьому заощаджувати, в тому числі на житті дітей".

Інші мама з донькою, Марина та Анастасія, теж вважають, що охорону в школах потрібно посилити. "Металошукачі стоять просто так, для краси, але за фактом вони не працюють", - кажуть вони.

Молода дівчина Гузель сама працює педагогинею в іншій школі. Про стрілянину вона дізналася в чаті від своїх колег. "Прислали відео, як діти стрибають з вікон ... (закриває обличчя руками). Мені досі здається, що це відбувається не наяву. Я живу в Казані п'ять років. За цей час завжди все було мирно й спокійно. Зараз же все місто просочене болем ", - каже Гузель.

12 травня в Республіці Татарстан оголосили день жалоби. Заняття у всіх школах скасували.