Війна погіршить і без того складну ситуацію із захворюваністю на ВІЛ та туберкульоз в Україні. Таким є прогноз експертів Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. На думку директора фонду Пітера Сендса, масштабні переміщення біженців, розміщення у тісних приміщеннях і перебої з наданням медичної допомоги, зокрема, сприяють поширенню цих інфекційних захворювань.

Україна ще до повномасштабної війни Росії мала один із найвищих показників захворюваності на туберкульоз та ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії. В умовах війни ризик інфікуватися зріс не лише лише для груп ризику, серед яких наркозалежні, працівники секс-індустрії, бездомні та люди за межею бідності, але й решти населення, каже виконавчий директор Альянсу громадського здоров'я Андрій Клепіков в інтерв'ю DW.

Переселенці у зоні ризику

Особливий ризик заразитися мають ті, хто через війну вимушений був залишити свої домівки, а також люди, що живуть у зоні активних бойових дій, каже експерт. Брак коштів і теплого одягу, а також помешкань для переселенців, за його словами, сприяють поширенню туберкульозу. "Також під час повітряної тривоги люди ховаються в бомбосховищах, багато з яких переповнені. Якщо згадаємо евакуаційні потяги та умови, в яких люди сиділи одне на одному - це ситуативні моменти, які також підвищують ризик інфікування", - пояснює виконавчий директор альянсу.

Він звертає увагу на загрозу залучення переселенців, серед яких переважно жінки, до секс-індустрії через можливі економічні проблеми, а також вчинення щодо них гендерно зумовленого насильства. "Під час війни були випадки зґвалтування - це все ризики передачі ВІЛ", - наголошує Клепіков. Іще одним фактором ризику інфікування ВІЛ він називає прямий контакт з кров'ю в умовах бойових дій. Це стосується, зокрема, медиків та військових. З цієї причини, як розповідає Клепіков, на фронт передають не лише медикаменти, кровоспинні препарати, а й тести на ВІЛ.

Менше тестів на ВІЛ

Загалом під час війни рівень тестування як на ВІЛ, так і на туберкульоз помітно зменшився, каже Клепіков. Попри це лише в межах роботи альянсу від початку повномасштабного вторгнення РФ виявили 1852 позитивні результати на ВІЛ-інфекцію. "З огляду на зниження обсягів тестування це високий показник. Тенденція дуже небезпечна, адже менше людей мають доступ до лікування, з багатьма пацієнтами втрачений контакт", - розповідає він та зазначає, що в регіонах, де велися та досі ведуться бойові дії, до війни мешкали близько 100 тисяч людей з ВІЛ та 10 тисяч пацієнтів з туберкульозом. За даними Клепікова, в Луганській та Донецькій областях, де завжди був великий відсоток ВІЛ-інфікованих та тривають активні бойові дії, послуги практично не надаються. На тимчасово окупованій Херсонщині намагаються розтягнути запаси препаратів, зокрема замісної терапії для наркозалежних, переводячи пацієнтів на менші дози, каже він.

У разі перебоїв в антиретровірусній терапії, якої люди з ВІЛ потребують щодня, зростає вірусне навантаження на організм, а разом з цим - ризик передачі інфекції, каже експерт. Крім того, якщо не приймати регулярно ліки, вірус може стати резистентним до конкретних препаратів, а це може зробити лікування в майбутньому менш дієвим.

Подібна небезпека існує для пацієнтів і в разі переривання протитуберкульозної терапії. "У нас багато хворих не просто на чутливий (до медикаментів - Ред.) туберкульоз, а на мультирезистентний. Це і так складна форма з тривалим лікуванням на півтора року. Якщо вже виробиться резистентність на ці ліки, це може загрожувати смертю", - пояснює Клепіков.

У Центрі громадського здоров'я міністерства охорони здоров'я (ЦГЗ МОЗ) України кажуть, що всі регіони, які перебувають під контролем влади в Києві, забезпечені медичними тестами на ВІЛ та ліками, а пацієнти з тимчасово окупованих частин України можуть отримати антиретровірусну терапію за місцем свого фактичного перебування. Станом на початок травня понад три тисячі внутрішньо переміщених людей скористалися цією можливістю, повідомила на запит DW Лариса Гетьман, яка опікується в ЦГЗ питаннями протидії ВІЛ-інфекції. Ще близько двох тисяч, за цими даними, отримали препарати за кордоном. Водночас, за словами Гетьман, доля близько восьми тисяч пацієнтів з ВІЛ з південних та східних областей невідома. Фахівчиня припускає, що вони могли отримати ліки в тимчасово окупованих населених пунктах або в інших країнах.

Не лише ВІЛ та туберкульоз

ВІЛ та туберкульоз є не єдиними викликами для системи охорони здоров'я України. На тлі війни та літа актуальними залишаються гострі кишкові інфекції, хвороба Лайма та гепатит А, який пов'язаний насамперед з відсутністю доступу до чистої води, зазначає в інтерв'ю DW керівниця відділу епіднагляду ЦГЗ МОЗ Оксана Кошалко. Вона також звертає увагу на ризики поширення дифтерії, випадок якої вже фіксували у квітні на Тернопільщині у переселенки зі Слов'янська.

Поширенню дифтерії, як і багатьом іншим хворобам, можна запобігти за допомогою вакцинації. Але через війну багато планових щеплень зроблено не було. За даними МОЗ станом на кінець травня, у порівнянні з минулим роком їхня кількість зменшилася на чверть. Водночас на території України, якої не торкнулися бойові дії, медична система оговталася, кількість щеплень поступово зростає, зокрема, завдяки мобільним бригадам вакцинації, розповідає епідеміологиня.

Як і раніше, в Україні зберігається загроза поширення поліомієліту, каже в розмові з DW керівник відділу імунізації Центру громадського здоров'я Олександр Заіка. Він розповідає, що війна пригальмувала розпочату в лютому кампанію форсованої імунізації проти хвороби дітей віком до шести років. Станом на 25 травня перший етап плану імунізації, під час якого мають вакцинувати 144 тисяч дітей, виконали на 58 відсотків.

Читайте також: Поліомієліт в Україні: як МОЗ бореться зі спалахом небезпечної хвороби

Холера в Маріуполі?

Днями Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) попередила про "високий" ризик спалаху холери в захопленому військами РФ Маріуполі. За даними організації, підтверджених випадків хвороби досі не було. Раніше мер Маріуполя Вадим Бойченко, який залишив місто, повідомив, що там уже є "холера, дизентерія та інші інфекційні захворювання". Про ризик спалаху холери в місті через антисанітарію, стихійні поховання та проблеми з доступом до питної води повідомляла і британська розвідка. Поодинокі випадки хвороби, за цими даними, там реєструють із травня.

Як зазначає Оксана Кошалко з ЦГЗ МОЗ, від початку червня на півдні України особливо пильно стежать за можливим поширенням холери. "Навіть за умови виявлення хоча б одного випадку хвороби він буде швидко діагностований та локалізований", - запевняє епідеміологиня.