Спільний молодіжний симфонічний оркестр - це унікальний мистецький проект, який об'єднав талановитих юних музикантів з України та Німеччини. У складі Федерального молодіжного оркестру Німеччини - 37 молодих музикантів віком від 18 до 22 років. У Молодіжному симфонічному оркестрі України грає 30 виконавців віком від 12 до 22 років, що представляють різні регіони України.

Ідейною натхненницею Молодіжного симфонічного оркестру України стала відома диригентка Оксана Линів (на фото в центрі). Зараз вона очолює Оперу і філармонійний оркестр австрійського міста Грац. Линів об'єднала 30 кращих молодих талантів зі сходу та заходу України."Оркестр вже поєднав різні регіони України, тепер він може стати тим, що з'єднає Україну з Європою", - коментує Линів.

Проект Бетховенського фестивалю та DW стартував спільними концертами Молодіжного симфонічного оркестру України з Федеральним молодіжним оркестром Німеччини ще в серпні 2017 року. Позаду аншлаги та овації  найбільших концертних залів Львова та Києва, а 14 та 15 вересня - концерти в Бонні та Берліні.

У Бонні для юних оркестрантів з України та Німеччини влаштували екскурсію рідним містом німецького композитора Людвіга ван Бетховена. Для молодих українських музикантів поїздка до Німеччини - їхні перші закордонні гастролі.

Українські музиканти навчилися точності й зосередженості підходу до гри від німецьких колег, а німецькі виконавці відчули українську емоційність виконання. На фото: Амелі Вальнер (Amelie Wallner) та Олександра Мороз (праворуч) - скрипальки-концертмейстерки німецько-українського молодіжного симфонічного оркестру.

"Попри певний мовний бар'єр, ми впоралися. Адже музика - це і є наша мова", - розповідає 19-річний Тарас Гудзеляк про досвід гри в оркестрі. На фото: група флейтистів німецько-українського молодіжного симфонічного оркестру - німці Антоніа Хейне (Antonia Heyne) і Марвін Мох (Marvin Moch) та українець Тарас Гудзеляк (праворуч).

Ольга Титаренко - наймолодша українська оркестрантка. 12-річна дівчинка - родом з Макіївки. Через війну на Донбасі її родина була вимушена переїхати до Києва. "Я вперше граю в оркестрі, - каже юна скрипачка. - І це мої перші закордонні гастролі. Коли ми граємо разом, панує надзвичайна атмосфера". На фото: скрипачки Клара Шмітц (Clara Schmitz) та Ольга Титаренко (праворуч).

Між молодими оркестрантами вже зав'язалася дружба. Віолончелісти Йозеф Драгус (Josef Drăguş) та Костянтин Тромницький ( на фото праворуч) почали товаришувати ще після перших спільних репетицій в Україні. "Він талановитий музикант та класний хлопець. Я взагалі не відчуваю між нами кордонів", - розповів Костянтин.

19-річна фаготистка Аліна розмірковує: "Раніше я дуже хотіла переїхати закордон, але тепер дедалі більше хочу залишитись в Україні. У мене є велике бажання здобути кращий європейський досвід та використовувати його заради розвитку нашої країні", - поділилась своїми думками українка.

"Я сподіваюсь, що після проекту наші юні таланти залишаться не тільки друзями, але в майбутньому зможуть стати один одному порадниками, а, можливо, й навіть партнерами", - говорить про дружбу молодих німців та українців керівник Федеративного молодіжного оркестру Німеччини Зенке Ленц (Sönke Lentz). На фото: Уве Маттес (Uwe Mattes), Марк Браварнюк (у центрі) та Богдан Томчук (праворуч).

Концертна програма складається з творів німецьких та українських композиторів. Потрійний концерт для скрипки, віолончелі та фортепіано з оркестром Людвіга ван Бетховена та твір Франца Ксавера Моцарта "Увертюра-симфонія ре мажор" - німецька частина концерту. Україна представлена симфонічною поемою "На берегах Вісли" Бориса Лятошинського та твором композитора Богдана Сегіна "Галицька фантазія".

Директорка Бетховенського фестивалю Ніке Ваґнер (Nike Wagner), правнучка композитора Ріхарда Ваґнера та праправнучка Ференца Ліста, вражена від знайомства з молодими оркестрантами. "Ми знаємо, у якій складній ситуації зараз перебуває Україна, і ми хотіли б підтримати її на рівні мистецтва. Адже музика дає надію", - переконана Ваґнер.

"Я не відчуваю між нами жодних кордонів. І цього вічного комплексу меншовартості теж вже нема", - українська скрипачка Анастасія (у центрі) про свої враження від оркестру. Уже зараз до подальших планів ансамблю входять виступи під час днів української культури в Монако наступного року та можливе турне в Австрію, у Грац, за 2 роки. Наразі колектив перебуває у пошуку спонсорів.

Лейпциг нині переживає бум. Населення щороку зростає на понад 10 тисяч осіб. Передусім місто приваблює молодих людей. Кретивну і молоду атмосферу можна відчути в Лейпцигу всюди. Приміром, на вулиці Карла Лібкнехта, яку скорочено називають KarLi. Тут бари, чудернацькі магазини та захоплюючі простори колишніх фабрик.

Молодих людей особливо приваблює район Плаґвітц з вулицею Карла Гейне. Тут особливо помітним стає "недороблений" шарм міста: поблизу старих фабрик з'явилися нові бари. Дешеві студії та офіси притягують митців та стартапи, занепалі будинки прикрашають графіті. Крім того, тут проходять різноманітні цікаві заходи, як-то альтернативний вуличний культурно-мистецький фестиваль Westpaket.

Оригінальна атмосфера - в закладі Dr. Seltsam в районі Плаґвітц. Удень тут ремонтують велосипеди, але ввечері місце перетворюється на бар. Для тих же, хто хоче погуляти більш гламурно, краще підійде клуб L1. Любителям електронної музики, інді-року та іншого краще їхати на південь та захід міста - у такі заклади, як Distillery чи Conne Island.

Велика кількість порожніх просторів у місті залишають місце для нових ідей. Типовими для Лейпцига є старі промислові будівлі, які використовуються нині як місця проведення вечірок чи інших заходів. Але деякі індустріальні майданчики й досі залишаються занепалими, але все одно по-своєму захоплюють своїм особливим шармом.

Яскравим прикладом переродження старої індустрії є бавовняна фабрика. Студії, галереї та виставки роблять із цієї території центр мистецького життя Лейпцига. Зокрема, тут розташована й відома галерея Eigen + Art. Завдяки їй "нова лейпцизька школа" як напрям мистецтва стала популярною і за кордоном. Її найвідомішим представником є Нео Раух (Neo Rauch).

Лейпциг дуже популярний серед студентів. Місцевий університет був заснований 1409 року та є, таким чином, другим настарішим університетом Німеччини. Такі знаменитості, як Йоганн Вольфґанґ фон Ґете та Ріхард Ваґнер, навчалися в ньому. Розташований в центрі міста головний корпус університету разом із церкою - модернізовані 2012 року - вприскує студентське життя в саме серце Лейпцига.

Усюди в Лейпцигу можна доїхати на велосипеді, навіть на створені штучні озера в передмісті. А таких чимало. Найпопулярнішим місцем зустрічі є Коспуденське озеро. Раніше на його місці був кар'єр, із якого видобували буре вугілля. Але потім у нього пустили воду та зробили купальним озером. На його березі розташований найдовший піщаний пляж Саксонії довжиною в один кілометр.

Улітку завжди залюдненими є також парки та сади Лейпцига. Приміром, парк Лене Фоґт (на фото) або парк Клари Цеткін. Тут можна пограти у волейбол, посмажити м'ясо та овочі або ж просто повалятися у гамаку. Основна публіка тут - так само переважно молодь.

Щороку на католицьке свято П'ятидесятниці в Лейпцигу відбувається особливе дійство. На фестиваль Wave-Gotik з'їжджаються представники "чорної" субкультури з усього світу. У планетарному масштабі це найбільший фестиваль готичної музики та культури. Три дні розгулювань у готичному вбранні, концертів та вечірок. Не всі ходять в чорному - можна побачити і такі вікторіанські сукні.

Лейпциг - місто музики, тут виступають відомі окрестр Гевандхауса та хор Святого Фоми. У місті з 1723 до 1750 року жив композитор Йоганн Себастіан Бах (Johann Sebastian Bach). Крім того, Лейпциг - батьківщина гурту Prinzen, який зі своїми шістьма мільйонами проданих платівок досі є одним із найуспішніших гуртів Німеччини. Музика, альтернативне життя, молодь - так, Лейпциг рулить!