Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська приїхала до Берліна з одноденним візитом у понеділок, 7 березня. Вона зустрілася із главою МЗС Німеччини Анналеною Бербок (Annalena Baerbock), з якою обговорила війну Росії проти України. Головною темою бесіди стала роль режиму Лукашенка, що підтримує Росію, а також способи підтримки білорусів, не згодних із політикою білоруської влади.

Deutsche Welle: Ви зустрічалися в Берліні із головою МЗС ФРН Анналеною Бербок. Що вам вдалося обговорити, про що домовитись?

Світлана Тихановська: Звичайно, обговорювали війну Росії проти України та роль Білорусі у цій війні. На кожній зустрічі, у кожному інтерв'ю закордонним ЗМІ, я акцентую увагу на тому, що треба розрізняти білорусів та режим Лукашенка. Це не білоруси є тими, хто хотів війни, хто хотів, щоб із нашої землі злітали літаки та запускалися ракети у бік України. Нині можливе негативне ставлення до білорусів. Але не можна змішувати все докупи. Не можна карати людей за те, що робить Лукашенко.

Також ми обговорювали із главою МЗС Німеччини конкретні речі. Так, ми домовилися, що Німеччина передасть пересувний шпиталь білоруським медикам, які працюють в Україні. Нині така допомога необхідна. Також обговорювали спрощення візових умов для білорусів, які змушені їхати з Білорусі та України. Для них мають бути такі ж умови, як і для українців.

Також ми обговорювали допомогу громадським ініціативам та ЗМІ. Усі ініціативи, організації, які сформувалися за ці півтора року нашої боротьби проти режиму Лукашенка, нині активно допомагають Україні. Звичайно, говорили й про заходи, що їх слід застосувати до режиму Лукашенка. Важливо закрити ці лазівки у санкціях, інакше Росія зможе використати Білорусь для обходу накладених на неї санкцій. Нині час рішучих дій. Половинчасті заходи лише шкодять людям, які борються із диктатурою.

Звичайно, з огляду на те, що всю увагу світу зараз прикуто до України, - це резонно і так має бути, - але слід і Білорусь мати на порядку денному. Я сподіваюся, що Німеччина буде принципово послідовною у своїх діях і рішеннях. Зараз ми як ніколи розуміємо, що без вільної Білорусі не буде вільної України й навпаки.

Через репресії багато білорусів опинилися в Україні. Нині деякі, особливо чоловіки, мають проблеми з виїздом з України. Як саме Німеччина має намір їм допомагати? Зокрема й білорусам у Білорусі, які не погоджуються з діями режиму Лукашенка, який зробив Білорусь співумисником у війні?

Візове питання нині серед найважливіших. Німеччина видає візи тим, хто у Мінську, допомагає із виїздом спортсменам, лікарям, репресованим студентам. Ми просимо знайти можливість для створення спеціальних віз, що дають змогу швидко виїхати з Білорусі або України. Більшість білорусів борються з режимом, і карати їх невидачею віз не можна.

Ми не очікували такого повороту подій, люди не були готові до цього, як і країни, що зараз змушені приймати й українців, і білорусів. Для українців відкрито гуманітарний коридор, вони можуть виїхати без віз. З білорусами складніше, але ми намагаємося зробити все можливе, щоби цю процедуру полегшити. Але це може тривати деякий час.

Чи пообіцяла міністерка закордонних справ Німеччини допомогти у цьому питанні?

МЗС Німеччини подумає, що можна зробити. Важливо розуміти, що мільйони українців їдуть, у країні запроваджено воєнний стан. Але ми просимо не прирівнювати Білорусь до безпечної країни, це країна із гуманітарною катастрофою. Ми пояснюємо, що зараз білоруси так само тікають від війни, як і українці, і щоб до них ставилися так само, як до біженців з України.

Нові західні санкції можуть дуже вдарити по Білорусі. Як допомогти білорусам у Білорусі, які постраждали від цих санкцій?

У тому, що на Білорусь накладають санкції, винен насамперед режим Лукашенка. Він заганяє нас у чужу війну, продовжуючи репресії. Вже півтора року білоруси вимагають посилення санкцій, і тільки так вони дадуть результат.

Водночас, коли режим піддається санкціям, слід надавати підтримку громадянському суспільству. Насамперед, це стосується ЗМІ та репресованих білорусів, які змушені були виїхати з країни через кримінальні переслідування з політичних мотивів.

Разом із Євросоюзом ми розробили план макродопомоги на три мільярди євро для відновлення білоруської економіки. Працює програма підтримки приватного бізнесу. Звичайно, зараз стало набагато складніше допомагати, але створено Асоціацію білоруського бізнесу за кордоном (АВВА), яка допомагає зв'язками та ресурсами. Програма допомоги всім білорусам, які постраждали від санкцій, на жаль, неможлива. Ми дивимось уперед, у майбутнє. На жаль, цей режим вганяє нас у такі санкційні межі. Нам треба продовжувати боротись.

А як боротися, якщо зараз участь у антивоєнних протестах - прямий шлях до в'язниці? Як можна висловити свою незгоду з вимушеною участю у війні?

Так, на жаль, ми опинилися в такій ситуації, коли мирні протести - в'язниця, вираження незгоди - в'язниця. Щодня мені надходять повідомлення із закликами виходити на мітинги, з іншими пропозиціями, як можна боротися. Можна приєднатися до будь-якої ініціативи, яких зараз досить багато, щоби створити точки тиску на режим. Волонтери можуть поширювати самвидав. "Киберпартизаны" проводять акції. Існує ініціатива "Рабочы Рух", яка готує страйки. Bypol з планом "Перамога". Можна знайти себе у будь-якій ініціативі або навіть створити. Так, зараз вихід на вулицю загрожує арештом, тому потрібно шукати інші форми опору.

Багато білорусів зараз відчувають провину перед українцями за те, що їх втягнули в цю війну Росії. Що ви їм порадите?

Люди не винні, що режим пішов на колабораціонізм. Режим, який вирішив, що краще здати суверенітет та оголосити війну братам-українцям. У жодному разі ми не повинні відчувати сором, що ми є білорусами. Ми маємо пояснювати різницю між режимом та білорусами. Наприклад, так, як це роблять у Польщі, Литві, де червоно-зелений прапор заклеюють біло-червоно-білим і поряд розміщують український прапор, щоб дати зрозуміти, що ми не за режим, ми проти цієї війни. Допомагати діями, приєднуватись до волонтерів, які організовують виїзд людей з України, збирати гроші на допомогу українцям. Ми маємо доводити, що ми на стороні добра. Але я розумію, що від цього тавра нам доведеться відмиватись ще дуже довго.

Чи можна і як саме домогтися визнання того, що Білорусь зараз перебуває в окупації?

 Лукашенко вже не контролює армію та військових, у нього немає контролю над територією, адже з нашої землі вже запускають ракети та літаки. Очевидно, що частину суверенітету втрачено. Чи можна назвати це окупацією? Так, певно, частково окупація вже відбулася. Юридично назвати це окупацією складніше, адже існують інститути, які продовжують працювати в Білорусі. Ми бачимо, що Росії поки що не вдалося встановити повний контроль над Білоруссю. Ми знаємо, що це не вдасться, бо головне джерело суверенітету - це народ, це самі білоруси. Поки ми боротимемося, поки у нас буде голос, окупувати країну буде складно.

24 лютого, у день початку війни, ви оголосили себе представником білоруського народу. Чи можна вас назвати зараз президенткою?

Ми зафіксували те, що вже й так було. Лукашенко частково втратив суверенітет і більше не може вважатися представником білоруського народу, гарантом суверенітету, як він називав себе останні 27 років. Зараз ми формуємо кабінет, що має стати центром сили й ототожнюватиметься зі справжньою Білоруссю. Ми проводимо переговори з міжнародними партнерами щодо можливості визнання, а також спілкуємося з білорусами, які готові працювати у цьому кабінеті. Для мене важливо, щоби кабінет був не номінальною структурою, а відповідав на запити людей, представляв інтереси всіх білорусів.

Я довго чинила опір створенню такого кабінету у вигнанні, щоб не вважати себе у вигнанні. Але зараз, коли необхідно захищати нашу незалежність, бути представником незалежної Білорусі, ми вирішили вдатися до цього кроку.

Що це змінює для тих, хто перебуває у Білорусі?

Це можливість для людей із номенклатури, військових, перейти на бік білорусів. Раніше такої структури не було. До кабінету увійдуть представники різних галузей, і до них можна буде звертатися по допомогу з виїздом із країни або приєднатися до команди у певній вузькій галузі.

Для пасивних чи аполітичних людей, як вони самі себе називають, поява цього кабінету нічого не змінює.

Як це буде задокументовано? Тобто - чи отримають білоруси новий паспорт?

До цього ще дуже далеко. Зараз нам потрібне міжнародне визнання. Кабінет почав працювати, коли розпочалася війна. Ми зрозуміли, що Білорусь почали ототожнювати із режимом, що Білорусь стала агресором, з боку Білорусі летять ракети. Ми розрізняємо: це режим, а це ми. Ми мирні люди, хочемо мирного неба над головою.