Якої шкоди Чорнобильській зоні завдала російська окупація та скільки коштів потрібно на подолання її наслідків? Інтерв'ю DW з головою Державного агентства України з управління зоною відчуження Євгеном Крамаренком.
Реклама
Через 37 років після аварії на Чорнобильській атомній станції (ЧАЕС) питання радіаційної безпеки стоїть особливо гостро. Російська окупація, яка тривала понад три тижні - з 24 лютого по 1 квітня 2022 року, порушила роботу підприємств Чорнобильської зони. Було знищено чи викрадено транспортні засоби, обладнання, побутову техніку, пошкоджено будівлі, а також заміновано територію. Наслідки цих дій усуваються досі. Про це в інтерв'ю DW розповів голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Євген Крамаренко.
Минув понад рік після деокупації ЧАЕС. Якою нині є безпекова ситуація в зоні відчуження і на самій станції?
Підприємства зони відчуження, ЧАЕС, сховища радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива функціонують безпечно. Втім, наші працівники продовжують ремонтні роботи щодо відновлення пошкоджених об'єктів і майна.
Що вже вдалося відновити?
Частково відновлена радіологічна лабораторія, яка досліджує радіоактивні відходи. На всій території зони відчуження відновлена система моніторингу радіаційного фону. Відновлений бар'єрний захист для запобігання винесення радіонуклідів за межі зони відчуження. Також функціонує їдальня, декілька офісів та гуртожитків, вуличне освітлення. Працюють та охороняються всі сховища. В цьому допомагають Збройні сили України, які дислокуються на території зони відчуження.
Я правильно розумію, що під час окупації основні радіаційні об'єкти на території Чорнобильської зони залишилися неушкодженими?
Сховища радіоактивних відходів та основні об'єкти поводження з радіоактивними відходами не постраждали. Тотально зазнали ушкоджень офісні приміщення та обладнання, зокрема, близько тисячі комп'ютерів. Також гуртожитки, з яких викрадені особисті речі людей, мобільна лабораторія для радіологічного аналізу і автомобільна техніка - загалом 330 авто знищені або викрадені. Ядерні об'єкти не постраждали. Бойові дії на території зони відчуження були лише на західній частині, але там немає наших підприємств.
Була інформація про знищення російськими окупантами архіву Чорнобильської АЕС, що його збирали десятиріччями...
Так, частина документації знищена або зникла, а деяка пошкоджена, зокрема, шляхом використання її для фізіологічних потреб. Нині ми дивимося, як їх можна відновити. Ці документи мають історичну цінність, адже містять дані про всі процеси, котрі відбувалися в зоні відчуження: як змінювалася активність радіоактивних елементів, як очищувалися території і які були показники до і після очищення. Тобто це дані досліджень, які тривали роками.
Відновлювальні роботи проводите своїми силами?
Ми отримуємо допомогу від основних партнерів - Єврокомісія, департамент енергетики США, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) та країни-члени нашого безпекового Рахунку міжнародного співробітництва щодо Чорнобиля (РМСЧ). Раніше зі схожого рахунку будувалася так звана "Арка", яка накрила четвертий енергоблок (збудована у 2019 році ізоляційна аркова споруда над зруйнованим четвертим енергоблоком, Новий безпечний конфайнмент. - Ред.). Наші закордонні партнери погодилися фінансувати відновлення безпекових функцій у зоні відчуження. Основними вкладниками нині є США, Єврокомісія, Норвегія, Швеція, Японія, Фінляндія, Великобританія, Франція, МАГАТЕ. Партнери надають також обладнання для підвищення безпеки, зокрема: різні типи дозиметрів, спектрометрів, авто, спецодяг, лабораторне обладнання, засоби зв'язку, електрообладнання, системи фізичного захисту об'єктів тощо.
За останній рік обсяг затвердженої допомоги сягнув 15 мільйонів євро, з яких уже два мільйони євро виділено на обладнання. Щомісячно сума допомоги збільшується. Цього місяця ми отримуємо комплекти для фізичного захисту, а наступного місяця чекаємо на автомобілі. В середині літа очікуємо на протипожежне обладнання та техніку.
Торік на асамблеї донорів РМСЧ ми оголосили про потребу у 100 мільйонів євро на заходи, які необхідно реалізувати у зоні відчуження. Країни-донори погодилися і почали наповнювати рахунок.
Раніше ви повідомили, що розроблена стратегія розвитку зони відчуження, яку ще має затвердити Верховна Рада, розрахована на 225 мільйонів євро. Розкажіть, будь ласка, на що саме планується витратити таку суму?
За підсумками інвентаризації, внаслідок російської окупації завдана шкода зоні відчуження сягає близько півтора мільярда гривень. Це балансова вартість. Деяке обладнання хоч було й робоче, але мало майже нульову балансову вартість, тому що було застарілим. Наприклад, автомобілі з перевезення радіоактивних відходів, які були вивезені в Білорусь. Але для того, щоб відновити хоча б автопарк, інфраструктуру, офісне обладнання, потрібно не менше трьох мільярдів гривень, що станом на червень 2022 року складало близько 100 мільйонів євро.
Загалом же, згідно з планом для відновлення та розвитку зони відчуження, потрібно 225 мільйонів євро. Ці кошти потрібні для розмінування території, відбудови об'єктів інфраструктури, зокрема двох зруйнованих мостів. На їхньому місці нині споруджені тимчасові переправи.
Також у плані відновлення передбачені заходи щодо демонтажу нестабільних конструкцій четвертого енергоблоку ЧАЕС. Він під час окупації не був пошкоджений, але ці роботи були передбачені ще під час будівництва "Арки". Термін її експлуатації 100 років, і за цей час потрібно спочатку зняти верхні частини конструкції. Потім потрібно чекати 10-20 років, поки спаде активність розплавленого ядерного палива в реакторі. Через 60 років має бути повністю розібраний четвертий енергоблок, який буде захоронено на наших сховищах радіоактивних відходів. Через 100 років має демонтуватися сама "Арка".
Також потрібно зняти з експлуатації перший, другий, третій енергоблоки. Тобто демонтувати і вивезти забруднене радіоактивне обладнання для захоронення або утилізації.
Крім того, план відновлення передбачає покращення фізичного захисту в умовах нових реалій. Ми розуміємо, що потрібно будувати паркан та здійснити комплекс заходів для унеможливлення проникнення на об'єкт та для його оборони. Ми побачили, що захист на момент повномасштабного вторгнення був не співмірний з тими силами, які зайшли в Україну. Очевидно, що сил Національної гвардії, яка охороняла ЧАЕС, було недостатньо.
Після завершення війни також має бути реалізований проєкт організації наукового хабу. Заплановано облаштувати освітньо-науковий простір: низку лабораторій, конференцзал на 100 осіб, конференцкімнати, робочі зони, а також адміністративно-побутовий простір, готель на 50 осіб, кафетерій, зони відпочинку.
Одним з пунктів плану відновлення вказано розмінування. Площа Чорнобильської зони - 2600 квадратних кілометрів, переважно в лісистій місцевості. Розкажіть, яка територія забруднена вибуховими предметами та скільки часу і коштів знадобиться, щоб все розмінувати?
На території зони відчуження є військові, які здійснюють свої заходи. На наше замовлення саперними службами було розміновані основні дороги та адмінбудівлі, які необхідні для здійснення діяльності щодо поводження з радіоактивними відходами. Вартість розмінування коштує близько півтора євро за квадратний метр. Ми підрахували, що для основної нашої діяльності ще потрібно 45 мільйонів євро. Це не вся територія зони відчуження. Тому яким чином це буде відбуватися і хто зможе профінансувати, зараз сказати важко. 30 відсотків території зони відчуження на даний час є недоступними.
Наявність замінованих територій є дуже великою проблемою на роки чи навіть десятиліття. Наприклад, влітку минулого року серед лісу розпочалася пожежа. По дорозі пожежники підірвалися на міні. Автомобіль був знищений, але на щастя ніхто не загинув. Це була протитанкова міна. Але окупанти також залишили багато розтяжок не лише з мінами, а й із сигнальними ракетами. Через це було досить багато пожеж влітку, оскільки за ці розтяжки чіплялися тварини.
Тварини у Чорнобильській зоні через 30 років після катастрофи
Тварин, які живуть у зоні довкола Чорнобильської АЕС, протягом 30 років з цієї місцевості не витіснило радіоактивне забруднення. Білоруський фотограф задокументував життя у цій пустці.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Коли люди пішли
Через 30 років з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС величезні площі довколо електростанції на території України та Білорусі досі залишаються знелюдненими. Причина цього - страх перед довготривалими наслідками ядерного викиду. Натомість тут відроджуються популяції вовків, оленів, птахів та інших тварин.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
"Люди ніколи не зможуть там жити"
Багато різних тварин, як ось цей лис, були зняті мінським фотографом агенції Reuters Василем Федосенком. Reuters процитувала тодішню виконувачку обов'язків міністра екології та природних ресурсів України Ганну Вронську, яка зазначила , що "люди ніколи не зможуть там жити, це неможливо - навіть через 24 тисячі років".
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Евакуйовані та переселені
Аварія сталася 26 квітня 1986 року, коли невдалий експеримент на атомній станції біля Прип'яті призвів до вибуху на четвертому енергоблоці. Його запустили лише за три роки до катастрофи. Величезна кількість радіоактивних речовин потрапила в атмосферу. Радіоактивна хмара простягнулася через усю Європу. Понад 100 тисяч людей евакуювали із зони відчуження та переселили.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Дискусії щодо наслідків
Дослідники досі сперечаються відносно наслідків катастрофи для флори та фауни у регіоні. Зокрема, у світлі протиріччя між негативними ефектами від радіації та позитивними - від людської відсутності. Втім, схоже, що природу ніщо не може зупинити. Це демонструє стадо зубрів біля села Дронкі у Білорусі.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Покинуті села
У 2014 році у програмі "60 Хвилин" на американському телеканалі CBS показали майже недоторкані руїни Прип'яті - покинутого українського міста, що неподалік кордону з Білоруссю, яке було домівкою для близько 50 тисяч людей. На фото - зруйновані фермерські будівлі біля білоруського села Погонне, яке розташоване у 30-кілометровій зоні відчуження.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Довготривалі наслідки
Багато людей бояться тривалого радіоактивного впливу у такому середовищі на своє здоров'я. У березні білоруська нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич розповіла DW: "Всі мої друзі, які померли за останні 10 років, хворіли на рак. Жоден день не проходить без того, щоб я почула від одного чи іншого знайомого про те, що хтось захворів на рак або помер від нього".
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Ніхто не застрахований
Вовк дивиться у камеру в покинутому селі Оревичі у Білорусі. Дані показують, що хоча різні види рослин та тварин продовжують населяти території довкола зупиненої атомної електростанції, рівень смертності серед них вищий за середній. Також вони частіше за інших мають пухлини та інші ускладнення. Видається, що вплив радіації різниться в залежності від виду.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
"Небезпечні на століття"
"Це цілком очевидно, що спотворені зразки куди частіше зустрічаються у районах високого забруднення", - розповів DW біолог Тімоті Муссо. Він витратив роки, досліджуючи мутації у комах, птахів та мишей на територіях довкола Чорнобиля та Фукусіми, що в Японії. "Багато районів залишатимуться небезпечними століттями, навіть тисячоліттями", - додав він. На фото - лосі біля села Дронкі.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Вплив на Білорусь
Орел сидить на даху школи у покинутому селі Тульговичі, що у близько 370 кілометрах на південний схід від Мінська. Після аварії території тодішньої Білоруської РСР отримали до 70 відсотків радіоактивних викидів. Понад 20 процентів сільськогосподарських угідь республіки були забруднені.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Остаточні дані відсутні
Через 30 років після трагедії досі нема точних даних про захворювання на рак, які спричинила Чорнобильська катастрофа, а також про опосередковано викликані нею смерті. Згідно з офіційними радянськими даними, безпосередньо від аварії загинула 31 особа. Проте повної картини немає і до сьогодні. Не існує навіть загальноприйнятої методики обліку впливу катастрофи на здоров’я людини.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Від одного покоління до наступного
Вивчення тварин, таких як цей дятел біля села Бабчин, привело вчених до висновку, що наслідки випромінювання передаються як по ланцюгу живлення, так і від одного покоління до наступного. У тварин, яких вивчали довкола Чорнобиля, частіше зустрічаються пухлини, катаракта та неврологічні дефекти, наприклад, зменшений розмір мозку.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Суперечливе питання
Деякі вчені вважають, що певні види, які нині можна зустріти у зоні відчуження, не траплялися у цих районах до катастрофи. Проте ці заяви не були підтверджені, і більшість учених насторожено ставляться до них.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
12 фото1 | 12
А яка ситуація із Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником та тваринами, які проживають у ньому? Є оцінки збитків для природи?
Це рахує екоінспекція спільно з заповідником. Поки що остаточної суми немає, але збитки значні. Зокрема, постраждали червонокнижні тварини, на яких російські солдати здійснювали полювання і потім їли. Також були пожежі на площі близько 10 тисяч гектарів.
Повідомлялося, що російські військові облаштовували свої позиції на території Рудого лісу, який прозвали так через колір дерев внаслідок опромінення радіацією. Це дуже небезпечне місце, адже взяло на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора. Чи могли б оцінити, що нині з солдатами, які там рили окопи?
До повномасштабної війни, якщо людина добу перебувала в тому місці, то отримувала річну дозу опромінення. Але це за умови нерухомості. Якщо активно рухатися, то звісно доза збільшується. Росіяни ж взагалі зняли верхній шар ґрунту, тому однозначно наслідки вони відчули вже або відчують через рік-два. Як правило, це загострення хронічних хвороб або виникнення злоякісних пухлин.
Чи плануєте позиватися до РФ в судах щодо відшкодування збитків?
У державі ця робота відбувається системно. Ми направили в прокуратуру всі результати інвентаризації. Тобто цим займаються спеціалізовані органи, яким ми надаємо інформацію.
Повідомлялося, що під час втечі російські військові змусили персонал підписати "акт передачі" ЧАЕС Україні. Чи може це бути перешкодою для судового процесу щодо відшкодування збитків?
Я думаю, що цей акт буде кваліфікований як нікчемний. При цьому так званий акт стосувався ЧАЕС, а не всієї зони відчуження. Водночас варто зауважити, що ЧАЕС та офісні приміщення не постраждали до підписання цього акту, тому що саме там знаходилося армійське керівництво і солдати вели себе більш-менш дисципліновано. Коли ж був підписаний "акт" і керівництво армії РФ пішло, то почалося розграбування офісів та ЧАЕС. Було пару днів, коли солдати залишилися без керівництва, і вони почали забирати все, що бачили.
Як війна вплинула на програми і проєкти з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, що здійснювалися до повномасштабної війни?
Нині відбулося зменшення фінансування на цей рік - порівняно з 2021 роком на десять відсотків. Але ми здійснюємо всі необхідні заходи, в тому числі завдяки міжнародній допомозі. Зокрема, проводимо моніторнг зони відчуження, виявляємо радіоактивні матеріали і перевозимо їх до сховищ.
Постійна місія МАГАТЕ є представниками міжнародної спільноти для об'єктивної оцінки ситуації на ядерному об'єкті. Представники МАГАТЕ фокусуються на основних завданнях щодо дотримання вимог фізичного захисту ядерного об'єкту, надання допомоги в забезпеченні ядерної безпеки та нерозповсюдженні радіоактивних матеріалів. Також вони аналізують ситуацію з обладнанням і загальною безпекою ЧАЕС в умовах воєнного стану та сигналізують про небезпеку, за наявності.
До повномасштабного вторгнення зона відчуження користувалася популярністю серед туристів. Чи можна сподіватися на швидке повернення туристів після перемоги України?
Чорнобильську зону закрили для відвідування з туристичною метою приблизно за тиждень до повномасштабної війни. Це була реакція на пересування російських військ біля нашого кордону неподалік Чорнобильської зони. Найближчим часом відновлення туризму не планується через замінування та перебування там наших військових. Але це питання не десятиліть, а відновлення безпеки на кордоні. Якщо ми зрозуміємо, що це безпечно, то туризм однозначно відновиться.
Що робили російські війська на Чорнобильській АЕС
03:21
Один день у Чорнобильській зоні відчуження
Чорнобильська зона відчуження перетворюється на справжній магніт для туристів. Кореспонденти DW також вирушили в одноденний тур, який пропонують туристичні агентства. У нашій фотогалереї - основні зупинки.
Фото: DW/D.Kaniewski
Магазин у селі Залісся
Після проходження паспортного контролю на КПП Дитятки, перша зупинка маршруту у 30-кілометровій Зоні відчуження - село Залісся. Колишні садові дерева виросли у справжній ліс, яким поросли центральні вулиці. До аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року тут проживало близько трьох тисяч мешканців. Їх евакуювали у Бородянський район Київщини. Згодом сюди повернулось кілька самоселів.
Фото: DW/D.Kaniewski
Дім Культури у Заліссі
Залісся було не останнім у районі селом. Тут, у 15 хвилинах від міста Чорнобиля, розташовувалась середня школа, бібліотека, пологовий будинок та Дім Культури (на фото), збудований у 1959 році. Приміщення непогано зберіглося - усередині все ще висить пропагандистський транспарант. У хорошому стані ліпнина, що оздоблювала сцену. Але долівка майже геть згнила, тож пересуватися слід обережно.
Фото: DW/D.Kaniewski
Техніка ліквідаторів у Чорнобилі
Наступна зупинка - Чорнобиль. Біля пожежної частини просто неба розташований музей техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії. У перші дні спеціалісти сподівалися з її допомогою розчистити особливо небезпечні завали. Але навіть техніка не витримувала високий рівень радіації, а виходячи з ладу, створювала для ліквідаторів зайві труднощі.
Фото: DW/D.Kaniewski
Алея Пам'яті
Алея Пам’яті меморіального комплексу "Зірка Полинь" в Чорнобилі - це символічне кладовище з назвами 162 населених пунктів, які зрівняли із землею після Чорнобильської катастрофи. Зі спогадів ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Валерія Стародумова: "Метод захоронення називався "під себе". Інженерна машина розгородження (ІМР) мала викопати траншею поруч, зіштовхнути будинок і засипати землею".
Фото: DW/D.Kaniewski
Мікрозіверт? Бер? Мікрорентген? Кюрі?
Наступна зупинка - село Копачі. Воно розташоване в 10-кілометровій зоні. Село зазнала найбільш інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами. Саме тут туристи жваво вимірюють рівень радіації за допомогою дозиметрів, доступних за додаткову плату (150-300 гривень). Супровідники мають допомогти зорієнтуватися в одиницях вимірювання. Подекуди "фонить" і "зашкалює", пристрій гучно пищить.
Фото: picture-alliance/C.Junfeng
Дитячий садок у селі Копачі
Село розташовувалося лише у чотирьох кілометрах від ЧАЕС. Через сильне забруднення його ліквідували і заспиали землею. Одна з небагатьох будівель, що залишилась стояти - дитячий садок. Тут ще чимало дитячих іграшок, меблів, посібників із дошкільного виховання, є і батьківський куток. Лише дітей немає...
Фото: DW/D.Kaniewski
Майданчик перед 4-м енергоблоком ЧАЕС
Пам'ятник ліквідаторам аварії встановили на майданчику перед 4-м енергоблоком ЧАЕС. Сьогодні цей енергоблок уже вкритий новим захисним конфайнментом і виглядає цілком мирно. А в квітні 1986 року, після аварії, показники радіації тут перевищували норму у тисячі разів. У ліквідації наслідків однієї з найбільших техногенних катастроф взяли участь близько 600 тисяч осіб.
Фото: DW/D.Kaniewski
Радіологічний контроль на ЧАЕС
Перед входом до ЧАЕС обов’язково пройти контроль на предмет наявності радіологічного забруднення одягу. Як правило прилади звітують "чисто". В іншому разі дозиметристи спробують відчистити одяг. Якщо не вдасться - доведеться його залишити. Організатори обіцяють, що за день перебування у Чорнобильській зоні рівень радіаційного опромінення дорівнюватиме дозі, отриманій за годину польоту літаком.
Фото: picture-alliance/AA/V. Shtanko
Обід на станції
Після проходження радіологічного контролю, у станційній їдальні ЧАЕС пропонують повноцінний обід: борщ або суп, м'ясо з гарніром і салат, компот, сік та хліб. Тут можуть харчуватися і вегетаріанці: замість м'ясного можна взяти, наприклад, кавун та персик. Усі продукти - лише з-за межі зони відчуження. Ціна обіду - 100 гривень. Каву можна взяти окремо, в автоматі. Увага: автомат решту не дає.
Фото: DW/I. Sheiko
Прип'ять - місто атомників
Ось ми і в центрі Прип’яті - гордості соціалістичного містобудування. Рік заснування - 1970. До аварії в місті, розташованому в двох кілометрах від ЧАЕС, проживало близько 50 тисяч мешканців. На фото - "білий дім", де жила міська еліта та директор ЧАЕС Віктор Брюханов, засуджений згодом до 10 років ув’язнення. На першому поверсі - магазин "Веселка", після аварії слугував меблевим складом.
Фото: DW/D.Kaniewski
Автомати з газировкою
Ці автомати, встановлені біля кафе "Прип'ять", у радянські часи були невід'ємною частиною міського ландшафту. На них можна було натрапити на вулиці та у парках відпочинку. Цю модель АТ-101СК випускало виробниче об’єднання "Київторгмаш". Вода зі сиропом коштувала 3 копійки, без - 1 копійку. У другому автоматі (на фото) так і залишився стояти гранований стакан.
Фото: DW/D.Kaniewski
Унікальний вітраж у кафе "Прип'ять"
Кафе "Прип'ять" - улюблене місце відпочинку молоді, розташоване біля річкового вокзалу, куди з Києва припливали теплоходи "Ракета". Особливість інтер'єру - вітраж, найвірогідніше, авторства команди знаменитого художника-монументаліста Івана Литовченка. Виконаний за трудомісткою і витратною технологією: творцем зібрані фрагменти кольорового скла. Митці називають результат "гобеленом у склі".
Фото: DW/D.Kaniewski
Залишки універмагу
Прип'ять вважався зразково-елітним містом. Рівень забезпечення енергетиків порівнювали з московським, звичний для СРСР дефіцит тут був рідкістю. У Прип'яті діяло 25 магазинів, у тому числі універмаг, що відкрився на початку 1986 року. На першому поверсі був продуктовий відділ, на другому - меблевий. Тут ще збереглися холодильні вітрини, хоча мародери давно зняли усе "начиння" на металобрухт.
Фото: DW/I. Sheiko
Розграбоване мародерами
Та найбільше сліди мародерів помітні у залишених приватних помешканнях прип’ятчан. Деякі речі, незабруднені радіацією, городяни змогли згодом забрати та вивезти, частково майно утилізували. Решту розікрали мародери. Знімали навіть батареї. Більшість квартир нині майже цілком порожні. Подекуди, як тут, у квартирі в домі на вулиці Лесі Українки, ще можна знайти шпалери, старі меблі та дещо з кухні.
Фото: DW/D.Kaniewski
"Вірним курсом завжди. Та весь час не туди"
…ці слова з пісні Тараса Петриненка згадуються при виді транспарантів до Першотравня у будинку культури "Енергетик". Аварію на ЧАЕС від розпаду СРСР відділяють лише 5 років. Історики упевнені, що Чорнобиль став початком кінця Радянського Союзу. Лише на першому етапі збитки від аварії становили 18 мільярдів рублів. Похитнулася не лише неповоротка економіка, але й сліпа віра в курс КПРС.
Фото: DW/D.Kaniewski
Секретний об'єкт - загоризонтна радіолокаційна станція "Дуга"
...вона ж - "Чорнобиль-2", вона ж - "російський дятел" (Russian woodpecker), вона ж "випалювач мізків". Остання зупинка маршруту - секретний об'єкт, збудований неподалік ЧАЕС. Він був частиною системи протиповітряної оборони СРСР для виявлення запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Починаючи від 1976 року, "Дуга" наводила страх шумом в ефірі, за що радіолюбителі й охрестили її "дятлом".
Фото: DW/I. Sheiko
Знайомтеся: лис Семен
На околицях Прип'яті часто можна зустріти лиса на прізвисько Семен. Він став своєрідною місцевою знаменитістю. Туристів Семен любить, адже вони його часто підгодовують. Однак гладити його не рекомендується. Не лише через те, що у нього на хутрі теоретично можуть бути радіоактивні частинки. Цей симпатяга - дика тварина і кусатися не розучився.
Фото: DW/I. Sheiko
17 фото1 | 17
Тварини у Чорнобильській зоні через 30 років після катастрофи
Тварин, які живуть у зоні довкола Чорнобильської АЕС, протягом 30 років з цієї місцевості не витіснило радіоактивне забруднення. Білоруський фотограф задокументував життя у цій пустці.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Коли люди пішли
Через 30 років з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС величезні площі довколо електростанції на території України та Білорусі досі залишаються знелюдненими. Причина цього - страх перед довготривалими наслідками ядерного викиду. Натомість тут відроджуються популяції вовків, оленів, птахів та інших тварин.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
"Люди ніколи не зможуть там жити"
Багато різних тварин, як ось цей лис, були зняті мінським фотографом агенції Reuters Василем Федосенком. Reuters процитувала тодішню виконувачку обов'язків міністра екології та природних ресурсів України Ганну Вронську, яка зазначила , що "люди ніколи не зможуть там жити, це неможливо - навіть через 24 тисячі років".
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Евакуйовані та переселені
Аварія сталася 26 квітня 1986 року, коли невдалий експеримент на атомній станції біля Прип'яті призвів до вибуху на четвертому енергоблоці. Його запустили лише за три роки до катастрофи. Величезна кількість радіоактивних речовин потрапила в атмосферу. Радіоактивна хмара простягнулася через усю Європу. Понад 100 тисяч людей евакуювали із зони відчуження та переселили.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Дискусії щодо наслідків
Дослідники досі сперечаються відносно наслідків катастрофи для флори та фауни у регіоні. Зокрема, у світлі протиріччя між негативними ефектами від радіації та позитивними - від людської відсутності. Втім, схоже, що природу ніщо не може зупинити. Це демонструє стадо зубрів біля села Дронкі у Білорусі.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Покинуті села
У 2014 році у програмі "60 Хвилин" на американському телеканалі CBS показали майже недоторкані руїни Прип'яті - покинутого українського міста, що неподалік кордону з Білоруссю, яке було домівкою для близько 50 тисяч людей. На фото - зруйновані фермерські будівлі біля білоруського села Погонне, яке розташоване у 30-кілометровій зоні відчуження.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Довготривалі наслідки
Багато людей бояться тривалого радіоактивного впливу у такому середовищі на своє здоров'я. У березні білоруська нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич розповіла DW: "Всі мої друзі, які померли за останні 10 років, хворіли на рак. Жоден день не проходить без того, щоб я почула від одного чи іншого знайомого про те, що хтось захворів на рак або помер від нього".
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Ніхто не застрахований
Вовк дивиться у камеру в покинутому селі Оревичі у Білорусі. Дані показують, що хоча різні види рослин та тварин продовжують населяти території довкола зупиненої атомної електростанції, рівень смертності серед них вищий за середній. Також вони частіше за інших мають пухлини та інші ускладнення. Видається, що вплив радіації різниться в залежності від виду.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
"Небезпечні на століття"
"Це цілком очевидно, що спотворені зразки куди частіше зустрічаються у районах високого забруднення", - розповів DW біолог Тімоті Муссо. Він витратив роки, досліджуючи мутації у комах, птахів та мишей на територіях довкола Чорнобиля та Фукусіми, що в Японії. "Багато районів залишатимуться небезпечними століттями, навіть тисячоліттями", - додав він. На фото - лосі біля села Дронкі.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Вплив на Білорусь
Орел сидить на даху школи у покинутому селі Тульговичі, що у близько 370 кілометрах на південний схід від Мінська. Після аварії території тодішньої Білоруської РСР отримали до 70 відсотків радіоактивних викидів. Понад 20 процентів сільськогосподарських угідь республіки були забруднені.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Остаточні дані відсутні
Через 30 років після трагедії досі нема точних даних про захворювання на рак, які спричинила Чорнобильська катастрофа, а також про опосередковано викликані нею смерті. Згідно з офіційними радянськими даними, безпосередньо від аварії загинула 31 особа. Проте повної картини немає і до сьогодні. Не існує навіть загальноприйнятої методики обліку впливу катастрофи на здоров’я людини.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Від одного покоління до наступного
Вивчення тварин, таких як цей дятел біля села Бабчин, привело вчених до висновку, що наслідки випромінювання передаються як по ланцюгу живлення, так і від одного покоління до наступного. У тварин, яких вивчали довкола Чорнобиля, частіше зустрічаються пухлини, катаракта та неврологічні дефекти, наприклад, зменшений розмір мозку.
Фото: Reuters/V. Fedosenko
Суперечливе питання
Деякі вчені вважають, що певні види, які нині можна зустріти у зоні відчуження, не траплялися у цих районах до катастрофи. Проте ці заяви не були підтверджені, і більшість учених насторожено ставляться до них.