"Я борюся не за себе, а за всіх тих, хто став жертвою сексуального насильства або стане нею в майбутньому", - каже засновниця та керівниця організації KO - Kein Opfer ("Жодної жертви") Ніна Фукс (Nina Fuchs). У 2013 році вона, за її словами, була зґвалтована після того, як її накачали психоактивною речовиною (K.o.-Tropfen, краплі, які "вирубають"), що використовується при скоєнні такого злочину. Справу проти ймовірного злочинця згодом закрили, незважаючи на наявність таких доказів, як сліди ДНК.

У 2020 році Фукс та ще шість жінок заснували організацію KO - Kein Opfer і відтоді невпинно захищають жертв. Але плани посилення законодавства, яке прирівняє зґвалтування з використанням психоактивних речовин до застосування зброї і передбачає за це мінімальне покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі, викликали в неї після багаторічної боротьби не такі емоції, які виникають після невеличкої перемоги.

"Суміш розчарування та пригніченості. Якщо вже щось робити, то це має реально допомагати потерпілим і приносити їм користь. Тому, як і інші експерти, я доходжу висновку, що йдеться лише про символічні кроки", - ділиться Фукс з DW.

Сліди психоактивної речовини зникають швидко

На її думку, посилення покарання і жорсткіші норми щодо застосування не допоможуть, якщо буде мало обвинувальних вироків у подібних справах. "У Німеччині лише приблизно один зі ста випадків зґвалтування закінчується обвинувальним вироком. Що стосується психоактивних крапель, які використовуються в таких ситуаціях, то цей відсоток ще нижчий, оскільки розкривати подібні справи набагато складніше через короткий період виявлення слідів", - додає Фукс.

Безбарвні та без запаху психоактивні речовини, які злочинці таємно додають до напоїв своїх жертв або вводять їм під шкіру через одяг за допомогою тонкої голки, починають діяти протягом десяти-двадцяти хвилин. Їхні сліди часто неможливо виявити в крові чи сечі вже через дванадцять годин. У жертв немає шансів, вони стають безпорадними і зазвичай непритомніють, що допомагає зловмисникам здійснювати злочин.

"Зґвалтування з використанням психоактивних речовин особливо підступні й небезпечні. Це сексуальне насильство в особливо кричущій формі - і воно насамперед стосується жінок. Кримінальне право має рішуче реагувати на це, оскільки ефективний захист від насильства вимагає послідовних покарань, - наголошує міністерка юстиції ФРН Штефані Губіґ (Stefanie Hubig). - Ми повинні і будемо краще захищати жінок від нападів - і ми покладаємося на широкий спектр заходів у рамках кримінального права та за його межами".

Поліція й сьогодні часто не вірить жертвам таких злочинів

Але те, що сталося з Ніною Фукс у квітні 2013 року, попри дедалі більшу обізнаність щодо використання в Німеччині наркотиків для зґвалтувань, ймовірно, може повторитися й сьогодні. Коли Фукс 13 років тому звернулася до поліції Мюнхена, де навіть є відділ з розслідування сексуальних злочинів, їй не повірили. І, за висловом жінки, це стало для неї "ляпасом".

Але навіть сьогодні їй  ще дзвонять жертви на кшталт жінки, яку протягом шести годин допитували, з’ясовуючи, чи була вона активною на платформі знайомств Tinder і чи ходила колись на побачення до когось додому. І навіть у 2026 році в поліцейських відділках, як і раніше, оперативно не беруть сечу на аналіз, хоча сліди наркотиків, які використовуються для зґвалтувань, швидко зникають з організму.

"Одним із розумних заходів, наприклад, стало б проведення навчання співробітників поліції та судової системи з питань сексуального насильства, крапель, які "вирубають", та наслідків їхнього використання. Щоб у кінцевому підсумку виникло розуміння, що поліції не потрібно боятися, що там не доведеться зіткнутися з нерозумінням і недовірою", - продовжує Фукс.

За її словами, політикам також слід закріпити в шкільних навчальних програмах матеріали про такі наркотики: "У школах завжди думають про захист потенційних жертв, але не слід забувати, що там сидять і майбутні потенційні правопорушники та правопорушниці".

"Стежити за своїм келихом" - не стовідсотковий захист

Ніна Фукс також розвінчує міф про те, що якщо ви в клубі або в барі просто будете уважніше стежити за своїм напоєм, це гарантує вашу безпеку. За її словами, порада "стежити за своїм келихом", яку багато батьків постійно повторюють своїм дітям перед відвідуванням ними дискотек і клубів, хоч і вимовляється з найкращих намірів, але часто не є дієвою.

Речовина може вже бути в склянці, а крихітна голка може легко потрапити у руку або в стегно. Єдиний вихід: залишатися в групі, щоб запобігти можливому повторному нападу.

"Змініть кримінальне законодавство щодо сексуальних злочинів, запровадивши норму "так означає так", згідно з якою секс є допустимим лише тоді, коли є чітка згода на нього", - вимагає Фукс. Зараз у Німеччині діє принцип "ні означає ні" - тобто жертвам зґвалтувань часто потрібно  доводити, що вони явно заперечували проти сексу.

"Вороже ставлення системи правосуддя до жертв має бути подолане. І так само необхідно відмовитися від її надмірної лояльності до обвинувачених і засуджених", - переконана вона.

Багато підозрілих випадків, мало кримінальних справ

Професорка Шарлотте Ферстер (Charlotte Förster), ймовірно, згодна з таким підходом. Молода дослідниця європейського менеджменту в Технологічному університеті Хемніца чудово розуміє масштаби проблеми наркотиків, що використовуються під час зґвалтування, для Німеччини, Австрії та Швейцарії.

Вона керує дослідженням "Не збивай мене з ніг", в ході якого молоді люди віком від 14 років розповідають про свій досвід вживання таких речовин. У відповідному онлайн-опитуванні вже взяли участь 3000 осіб. Перші результати викликали у Ферстер велике занепокоєння.

"Ми проаналізували початковий набір даних щодо Німеччини, що охоплює 1802 особи. 725 із них у якийсь момент запідозрили, що їм проти їхньої волі давали речовини, які використовуються як наркотики для зґвалтувань. І, за словами наших респондентів, лише у 23 випадках справа дійшла до судового переслідування. Цинічно кажучи, на жаль, на даний момент це майже ідеальний злочин", - нарікає професорка.

"Епідемії спайкінгу" в Німеччині поки що немає

Те, що розповіли респонденти в процесі дослідження, майже повністю збігається з особистим досвідом Ніни Фукс: потерпілих не сприймають серйозно,  вони стикаються зі звинуваченнями на свою адресу та перекладанням провини зі злочинця на жертву, а багато справ не доводять до кінця через брак доказів.

"Навіть якщо зараз посилити покарання за такі злочини, що, безумовно, буде важливим кроком у правильному напрямку, вони, по суті, залишаться без наслідків, якщо судове переслідування взагалі не відбудеться", - зазначає Шарлотте Ферстер в інтерв’ю DW.

Читайте також: Вирок у справі про масове зґвалтування у Франції: випадок Пеліко - лише верхівка айсберга

На підставі власного опитування та кримінологічного дослідження, спрямованого на виявлення реального рівня злочинності в цій сфері та проведеного Федеральним відомством кримінальної поліції (BKA) спільно з МВС ФРН і міністерством у справах освіти, сім’ї, людей похилого віку, жінок та молоді, Ферстер доходить такого висновку: приблизно кожен двадцятий німець підозрює, що йому давали наркотик для зґвалтування. Однак до поліції повідомляють лише про кожен десятий подібний інцидент, а аналіз крові або сечі проводять лише у восьми відсотках випадків.

На її думку, ризик перебування в громадських місцях у цьому контексті, можливо, переоцінений, тоді як у приватній ситуації він, найімовірніше, недооцінений. Втім, як зазначає професорка, попри численні тяжкі випадки, "епідемії спайкінгу" (додавання до алкоголю наркотиків або препаратів з сильною дією) поки що немає.

Її головна рекомендація: "Необхідні систематизовані процедури. Якщо хтось звертається до поліції, лікарні або навіть до свого сімейного лікаря чи гінеколога з такою підозрою, то має існувати стандартизована схема дій". Не повинен втрачатися цінний час через те, що персонал не навчений або не сприймає потерпілих серйозно: "Без цих змін дані поправки до законодавства, ймовірно, поки що залишаться без серйозних наслідків".

Через кілька місяців професорка Ферстер представить остаточні результати свого дослідження. Однак державне фінансування для цього проєкту вона досі так і не отримала.