До федеральної прокуратури Німеччини подано заяву про зґвалтування українки російськими військовими. Про скаргу, датовану 22 червня, стало відомо у понеділок, 26 червня. Заяву від імені постраждалої подали адвокати правозахисної організації "Європейський центр конституційних прав та прав людини" (ECCHR) спільно з "Українською правовою консультаційною групою" (ULAG). Серед підозрюваних - двоє російських солдатів і двоє високопоставлених воєначальників. Проти одного з рядових українська влада раніше розпочала заочне судочинство.

Читайте також: Українські біженці у Німеччині як свідки воєнних злочинів

Сексуальне насильство як знаряддя війни

Описаний у заяві випадок стався у перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли війська РФ зайняли одне із поселень під Києвом. Після низки погроз двоє російських солдатів увірвалися до будинку української родини. Вони застрелили чоловіка та кілька разів зґвалтували дружину. Згодом їй та її синові вдалося втекти - до Німеччини. Вони не знають, чи зберігся їхній будинок в Україні, чи був зруйнований російською армією.

Це одне з багатьох повідомлень про сексуальне насильство з боку російських військових щодо українських мирних громадян: жінок, дітей та чоловіків. Станом на січень 2023 року генпрокуратура України вже розслідує 155 випадків.

Спецпредставниця генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту Праміла Паттен назвала ці цифри української влади "верхівкою айсберга" у статистиці злочину, про який жертви часто не повідомляють.

Німеччина допоможе покарати не тільки рядових

Згаданий вище випадок показовий - і тепер він перебуває в руках німецької судової системи. А чому взагалі треба підключати Німеччину до процесу, якщо в Україні вже триває розслідування?

"Це справедливе питання", - каже Андреас Шюллер (Andreas Schüller) із ECCHR, який допомагав подати заяву. Він пояснює, що в українському законодавстві є прогалини. По-перше, цей злочин проти людяності не карається законом. По-друге, законодавство України не визнає відповідальності вищих осіб. "Це означає, що начальники не несуть відповідальності за злочини проти людяності, вчинені підлеглими, навіть якщо вони знали або мусили знати про ці дії, але все одно не запобігли їм", - пояснює Шюллер в інтерв'ю DW.

Читайте також: Як поліція фіксує сексуальні злочини військових РФ в Україні

Тобто українські правоохоронні органи можуть провести розслідування лише щодо двох солдатів, яких обвинувачують у вбивстві та зґвалтуванні. Але притягнути до відповідальності їхніх командирів, згідно із законами України, складно. А Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі, який також веде розслідування воєнних злочинів під час війни в Україні, найімовірніше, зосередиться на кількох показових випадках. Про це свідчать і ордери на арешт, видані ним щодо президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової - за насильницьку депортацію дітей з окупованих територій України до Росії.

Таким чином, між рядовими солдатами та найвищими ймовірними злочинцями виникає "сіра зона" для можливих злочинців середньої та вищої ланки, пояснює юрист ECCHR. І саме тут потрібні прокурори з третіх країн. "Вони повинні отримати ордери на арешт, - каже Шюллер. - Щоб цих людей, якщо їх упіймають, могли б судити в Німеччині чи іншій третій країні".

Воєнні злочини - у німецьких судах

Німеччина сьогодні є піонером у галузі міжнародного кримінального права, каже Александер Шварц (Alexander Schwarz), експерт з міжнародного кримінального права в Amnesty International. У судових процесах проти режиму Башара Асада у Сирії та у вироках у зв'язку з геноцидом єзидів в Іраку Німеччина вже розглядала тяжкі злочини, якими наче б мали займатися міжнародні суди. У випадку України німецькі судові органи навіть проводять паралельні розслідування під час війни.

Читайте також: ЄС спільно з Україною розслідуватиме "мерзенні злочини" у Бучі та інших містах

"Це великий крок уперед. Ми часто кажемо, що майбутнє міжнародного кримінального права за національними судами, - каже Шварц. - Зараз такі держави, як Німеччина, мають настільки ефективні механізми судового переслідування, що вони навіть більш ефективні, ніж міжнародні кримінальні суди". Ось чому справа про зґвалтування українки опинилась у німецькому суді, пояснюють правозахисники.

Прецедент для майбутніх судових процесів

Постраждалим, безумовно, знадобиться багато мужності, щоб знову розповісти перед судом про свої спогади. Тим більше, у Німеччині, тобто у чужій країні. Але українська заявниця все одно хоче це зробити. Вона та її адвокати сподіваються, що їм вдасться створити прецедент.

"Для нас принципово від початку поставити питання про сексуальне насильство як важливу тему, і ми сподіваємося, що зможемо звернути увагу влади на розслідування (таких випадків. - Ред.)", - каже Андреас Шюллер з ECCHR. Занадто часто у минулому ця проблема залишалася без належної уваги, нарікає він.

Чи побачить одного разу постраждала своїх кривдників у суді? Поки вони в Росії, це малоймовірно. Як кажуть юристи, міжнародне кримінальне право вимагає терпіння - адже такі злочини не мають терміну давності. "Ніколи не знаєш, як зміниться світ і чи опиняться колись злочинці в інших країнах, - каже Шюллер. - Ми думаємо про довгострокову перспективу та закладаємо фундамент уже зараз".