Східноєвропейські країни-члени НАТО були глибоко стурбовані можливою ескалацією через російсько-білоруські військові навчання "Запад-2025". Адже в них, за даними РФ, 100 тисяч військовослужбовців відпрацьовували ведення оборонних дій на морі, суші та в повітрі. Крім того, тестували й плани можливого застосування новітньої балістичної ракети середньої дальності "Орешник", яка може нести ядерну боєголовку.

Навчання зрештою завершилися без якоїсь ескалації. Хоча, за словами президента РФ Володимира Путіна, маневри проходили "в цілому в 41 точці" між Баренцевим морем і Білоруссю, спостерігачі засумнівалися, що в них дійсно брала участь така кількість солдатів, про яку оголошували.

За даними Кремля, в них також брали участь "військові контингенти" з Індії, Бангладеш, Ірану, а також Буркіна-Фасо і Малі. Однак індійське міноборони повідомило, що Нью-Делі направив на навчання всього 65 своїх військових, чисельність учасників з інших країн невідома, але навряд чи вона була значно вищою. А в тій частині маневрів, що проходили на території Білорусі, за словами міністра оборони РБ Віктора Хреніна, були задіяні лише "6000 білоруських і 1000 російських військовослужбовців".

Контраст у поведінці Москви і Мінська

Як відзначають аналітики, в цілому дії керівництва Білорусі на навчаннях становили разючий контраст з поведінкою президента Росії. Поки Володимир Путін у камуфляжній формі спілкувався з учасниками навчань на полігоні "Муліно" у Нижегородській області РФ та говорив, що ці маневри покликані "запобігти потенційній агресії", білоруський правитель Олександр Лукашенко прагнув розрядити обстановку.

"Ми не збираємося нікому погрожувати", - запевнив Лукашенко. При цьому за перебігом навчань на полігоні під білоруським Борисовом спостерігали військові з трьох країн НАТО - Туреччини, Угорщини та США, чого не було в Росії.

За даними New York Times, міністр оборони Білорусі Хренін потиснув руки американцям, які були присутні на навчаннях "Запад", вперше з 2017 року. "Ми нічого не приховуємо. Ми вам покажемо все, що ви хочете!" - пообіцяв міністр і доручив своїм підлеглим провести делегацію США "найкращими місцями", щоб можна було все оглянути.

Поступове зближення Мінська і Вашингтона

Відвідування американськими військовими навчань у Білорусі - останнє з серії подій, які відбувалися у відносинах Мінська і Вашингтона від початку другого президентства Дональда Трампа. Вже через тиждень після його інавгурації наприкінці січня білоруська влада звільнила громадянку Сполучених Штатів Анастасію Нуфер, яка відбувала термін ув'язнення в країні.

За словами політологині Єкатерини Шматіної з вашингтонського Lawfare Institute, це був "розважливий жест, щоб привернути увагу Вашингтона". У лютому представники Держдепартаменту США відвідали Мінськ і провели там переговори про звільнення білоруських політв'язнів.

У червні після візиту до Мінська спецпредставника США Кіта Келлога на свободу вийшли 14 політв'язнів, включаючи опозиціонера Сергія Тихановського, який планував балотуватися в президенти на виборах 2020 року, але був заарештований ще до реєстрації кандидатів і засуджений до 18 років позбавлення волі. А в першій декаді вересня до білоруської столиці прилетів Джо Коул, представник президента Трампа. Після зустрічі Коула з Лукашенком було звільнено 52 політв'язнів, серед яких журналісти та критики режиму. У відповідь Сполучені Штати оголосили про зняття санкцій з білоруської державної авіакомпанії "Белавіа".

Які цілі переслідують Трамп і Лукашенко?

Але наскільки серйозним є нинішнє зближення Мінська і Вашингтона? "Президент Трамп, мабуть, вважає, що Лукашенко може допомогти йому переконати Путіна припинити агресію в Україні і почати мирний процес, - пояснив в інтерв'ю DW Джон Хербст, у минулому посол США в Києві, нині директор Євразійського центру Атлантичної ради. - Але я не думаю, що ці надії справдяться". Трамп ще до свого переобрання обіцяв швидко покласти край війні в Україні, але досі не наблизився до цієї мети.

Олександр Лукашенко, своєю чергою, на думку аналітиків, практично повністю залежить від Путіна - політично і економічно. "Так, він перебуває в міцних обіймах Кремля. Але він із задоволенням послабив би цю залежність і отримав би трохи більше свободи дій - щоб не завжди тільки виконувати бажання Путіна і підкорятися його свавіллю. Лукашенко завжди прагнув певної близькості із Заходом, і особливо із США", - додав Хербст.

Лукашенко в тісних обіймах Кремля

Білоруський правитель, який перебуває при владі понад 30 років і якого на Заході вважають диктатором, ще з моменту анексії Росією Криму в 2014 році неодноразово, за висловом Єкатерини Шматіної, намагався позиціонувати себе в очах Сполучених Штатів як "менше зло" в порівнянні з Володимиром Путіним. Саме тому, вважає вона, між Білоруссю і США час від часу відбувалися контакти. Однак, уточнює Шматіна, залишається незрозумілим, наскільки серйозно Лукашенко ставиться до своєї дипломатичної "спроби сподобатися" Вашингтону - і наскільки він насправді незалежний від Москви.

Та поки Дональд Трамп сподівається використати білоруського правителя, щоб наблизитися до Володимира Путіна, цілком можливо, що Олександр Лукашенко грає свою роль лише в тісній координації з Москвою. У всякому разі Джон Хербст попереджає: "Лукашенко - злочинець. Він править, спираючись на жорстокий авторитарний режим. Він частково сприяв агресії Путіна в Україні. Немає жодних сумнівів у тому, що Лукашенко - близький партнер Кремля".

Зрозуміло, веде далі Хербст, Мінськ прагне пом'якшення чинних санкцій США щодо Білорусі. Однак це - палиця з двома кінцями, особливо тому, що Росія і Білорусь економічно тісно пов'язані. "В кінцевому рахунку Путіну допоможе, якщо справи у Лукашенка підуть краще", - підсумовує експерт.