У Європі зникли 18 тисяч дітей-біженців у 2018-2020 роках
Марія Думанська
18 квітня 2021 р.
Більшість дітей прибули до Європи з Марокко, Алжиру та Еритреї без супроводу дорослих і потрапили під опіку держав ЄС.
Реклама
У Європі з 2018 по 2020 роки зникли 18 292 дітей-біженців без супроводу дорослих, які перебували під державною опікою. Про це повідомляється у спільному розслідуванні німецької медіакомпанії rbb разом із британським виданням Guardian та нідерландською телерадіокомпанією VPRO, опублікованому у неділю, 18 квітня.
Більшість зниклих неповнолітніх прибули з Марокко, Алжиру та Еритреї. Розслідування також вказує на недоліки ведення статистичних даних у декількох європейських країнах. Зокрема, Франція, Данія та Румунія взагалі не збирають відповідних даних. А уряд Болгарії не розрізняє неповнолітніх, які прибувають до країни у супроводі дорослих або без них. Крім того, у розслідуванні також вказується на наявність недоліків в обміні відповідними даними між європейськими країнами.
У Німеччині у період між 2018 та 2020 роками повідомлялося про зникнення 7806 неповнолітніх без супроводу, 7082 з них згодом знайшли. Водночас 724 неповнолітні особи без супроводу досі вважаються зниклими безвісти, вказує Федеральне управління кримінальної поліції Німеччини. При цьому відомство зауважує, що через прогалини у власній системі ведення статистики наведені дані є лише приблизними.
У розслідуванні вказується, що подібні недоліки у веденні статистики щодо дітей-біженців у європейських країнах створюють ризики щодо експлуатації неповнолітніх.
За даними ЮНІСЕФ, тільки в 2016 році і тільки Італії дістались майже 26 тисяч дітей-біженців без супроводу дорослих. Роком раніше в Італії опинились близько 12 тисяч таких біженців.
Дитячі руки - дорослі прибутки: як діти з Сирії працюють у Туреччині
Тисячі дітей, які втекли зі своїми батьками з Сирії до Туреччини, працюють, замість того, щоб навчатись у школі. Щоб хоч якось допомогти батькам, діти біженців працюють іноді по 12 годин на добу.
Фото: DW/J. Hahn
Гори тканини і море роботи
Халілю 13 років, він родом з Дамаска. П'ять днів на тиждень підліток працює в кравецькій майстерні, розташованій у підвалі житлового будинку в робітничому районі Стамбула. Такі майстерні тут знайдеш практично на кожній вулиці. І чи не в кожній з них працюють однолітки Халіля.
Фото: DW/J. Hahn
Праця замість школи
Кравецькі машини строчать без угаву. Четверо з 15 працівників цієї текстильної міні-фабрики - діти, і всі вони родом із Сирії. Турецька легка промисловість - галузь, де широко використовується праця нелегальних робітників. До неї нерідко залучають дітей - дешеву, невибагливу та мовчазну робочу силу.
Фото: DW/J. Hahn
Сум за школою
"Про майбутнє я не думаю", - каже 13-річний Халіль, розкладаючи відрізи бавовняної тканини. Його товариш, віком дещо старший за Халіля, шиє з цієї тканини жіноче спіднє. Розкласти тканину, розрізати, зшити - всі дії доведено до автоматизму. У Сирії Халіль навчався в третьому класі, але потім спалахнула війна і його родині довелося тікати - відтоді він не ходить до школи.
Фото: DW/J. Hahn
Експлуатація чи допомога?
Дитяча праця заборонена турецьким законодавством. Той, хто наймає дітей віком молодше 15 років, ризикує відповісти перед законом. Про це відомо й власнику кравецької майстерні, тож він воліє не називати свого імені. "Я даю дітям роботу, щоб вони не жебракували. Знаю, що це заборонено, але, з іншого боку, я допомагаю родинам, котрі мають якось виживати", - запевняє він.
Фото: DW/J. Hahn
"Сподіваюсь повернутись додому"
Мусі теж минає 13-й рік. Так само, як і багато робітників цієї кравецької майстерні, він родом з населеної переважно курдами північної сирійської провінції Афрін. Як Муса проводить своє дозвілля? "Граю у футбол, - відповідає хлопчина. - Сподіваюся, в Сирії скоро настане мир і ми зможемо повернутися додому. Там я хочу вивчитися та стати лікарем".
Фото: DW/J. Hahn
Таємниця дешевизни
Щодня тут шиють тисячі жіночих трусиків - різного розміру, кольору та фасону. Потім їх продаватимуть на базарах за ціною кілька турецьких лір за штуку. Мета - випускати дешевше, ніж конкуренти з Китаю. Діти у майстерні заробляють в перерахунку менше 50 євроцентів за годину, а дорослі - десь вдвічі більше.
Фото: DW/J. Hahn
Батрачити по 12 годин на добу
11-річна Арас працює в цій майстерні вже четвертий місяць. Її мама вагітна, батько сам працює на текстильній фабриці. Робочий день Арас розпочинається о 8-ій годині ранку, і працює вона часом по 12 годин. За день лише двічі вона має право на перерву. За все це дівчинка заробляє 700 турецьких лір на місяць, що в перерахунку - десь 153 євро.
Фото: DW/J. Hahn
Навчання - розкіш
Через те, що вона працює з понеділка до п'ятниці, Арас не може відвідувати державну школу. Щоб отримати хоч якусь освіту, по вихідних вона відвідує заняття, котрі проводить сирійська доброчинна організація. У навчальному плані математика, арабська та турецька мови. Вчителюють тут сирійки, котрі самі втекли до Туреччини, рятуючись від війни на батьківщині.
Фото: DW/J. Hahn
Школа як місце відпочинку
Щодня невеличку сирійську школу відвідують близько 70 дітей у віці від чотирьох до 18 років. Іноді самі вчительки приходять додому до родин та переконують батьків, щоб ті хоч по деяких днях відправляли дітей до школи. Адже це дасть їм можливість мати бодай якусь надію на майбутнє та бути тими, ким вони є - дітьми.