У Полтаві уже довгі роки живе німецький публіцист та письменник Крістоф Брумме (Christoph Brumme), який пише для видання Neue Zürcher Zeitung. У Східній Європі авторові, що народився в колишній НДР, багато чого є близьким і зрозумілим - в юності він неодноразово їздив на велосипеді з Берліна через Польщу та Україну на Волгу, подолавши загалом 30 тисяч кілометрів.

Свої враження від побаченого він виклав у книзі "На синьому слоні - 8353 кілометри на велосипеді з Берліна на Волгу і назад" ("Auf einem blauen Elefanten - 8353 Kilometer mit dem Fahrrad von Berlin an die Wolga und zurück"), яку було опубліковано 2009 року. У своїй збірці репортажів Maidan Molotow (2015) він аналізував ситуацію в сучасній Україні, зокрема, події на Майдані. А у своїй новій публікації "У затінку війни", виданій у німецькому Штутгарті у червні 2022 року, Брумме описує життя українців у воєнному режимі - тверезо, чесно та недвозначно.

Український гумор як стратегія виживання

Здається, що у війну страх - постійний супутник. Так і є, але Брумме показує й інший бік: прагнення українців до свободи, яке переважує страх, їхню надзвичайну готовність допомагати одне одному, надії та гумор. "Військова операція та мир" - нова назва роману Льва Толстого без згадки забороненого тепер у Росії слова "війна". Це - один із прикладів популярних жартів.

"Гумор є частиною стратегії виживання, це - одна з головних національних рис українців. Вони жартують з себе, з свого уряду, з ЄС", - розповідає Брумме в інтерв'ю DW. На його думку, таким чином українці висловлюють свою незалежність - вони вільні критикувати владу, на відміну від Росії.

Ще один жарт, який наводиться у книзі: "Знаєте що? Я тепер боюся говорити на вулиці російською мовою. - Чому? Боїтеся, що вас поб'ють націоналісти? - Боюся, що прийде Путін, щоб захистити мене".

Читайте також: Сергій Жадан: "У нас вибору немає - потрібно перемагати" 

Підтримка України та критика на адресу Німеччини

Втім, як стверджує автор, українцям не до сміху, коли йдеться про військову допомогу з боку Німеччини. "В останні місяці імідж Німеччини значно погіршився. Українці почуваються зрадженими, - ділиться спостереженнями Брумме. - У тяжкій ситуації стає зрозуміло, хто допомагає, а хто, як раніше, сподівається, таємно чи явно, що зможе і надалі вести справи з Росією, принісши українців у жертву".

З початком повномасштабної російської військової агресії проти України федеральний канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) заявив у Бундестазі про поворотний момент в історії континенту, проте великої рішучості не було проявлено. Письменник критикує повільність німців з постачанням зброї та всеосяжним енергетичним бойкотом Росії. Проведене у квітні інститутом Infratest dimap опитування показало, що кількість жителів Німеччини, які підтримують постачання важкого озброєння Україні, ледь переважує кількість противників цієї ідеї.

"Німецьке суспільство обманює себе, - вважає Брумме. - Надія на те, що з Путіним можна вирішити конфлікти і досягти домовленостей, яких він буде дотримуватися, вже схоже на марення". Численні дипломатичні спроби зупинити війну за столом переговорів ні до чого не призвели. Не змогли зупинити Путіна і існуючі міжнародні договори, як Будапештський меморандум 1994 року про гарантії безпеки України, повагу до її суверенітету та існуючих кордонів, який підписала й Росія.

Читайте також: Підтримка України у війні з Росією: який план у Німеччини?

У такому ставленні німців Брумме частково звинувачує ЗМІ, які, на його думку, довгі роки майже ігнорували проблеми в Україні. Один із прикладів - німецькі ЗМІ регулярно говорили про те, що на Донбасі протягом восьми років воювали проросійські сепаратисти. "Той, хто хоч трохи розуміється на ситуації, знає, що це російський проєкт під російським керівництвом, на російські гроші з використанням російських технологій", - наголошує автор. За такого підходу ЗМІ поступово формувалася громадська думка, яка сьогодні позначається на політичних рішеннях, що вартують Україні величезної кількості жертв, упевнений він.

Пропаганда зробила свою справу

"Російська душа складалася з манії величі, ненависті до себе та почуття неповноцінності порівняно із Заходом", - пише Брумме, посилаючись на пропагандистські передачі на російському телебаченні. "Хто дивиться у Німеччині російське телебачення, хто розуміє, що кажуть російські політики?" - запитує він. Захід, на думку Брумме, не помітив, як жорстоко розпалювалася ця війна, а у Німеччині її історичний масштаб через незнання не сприймається належним чином.

Автор сумнівається у швидкому закінченні війни. Пропаганда зробила своє. За результатами опитування центру "Левада", проведеного у травні, 77 відсотків росіян підтримують дії російських військових в Україні. "Більшість росіян хоче цієї війни, і чим довше вона триватиме, тим більше, тим фанатичніше. "Тимчасова" поразка Росії лише нескінченно посилила б там жагу реваншу. Кінець війни може прийти тільки з кінцем російської держави в її нинішньому вигляді", - прогнозує німецький письменник. Росія зараз фактично бореться за своє існування, наголосив він.