У ніч на 24 травня РФ завдала один з найбільш руйнівних ударів по Україні за час повномасштабного вторгнення. Українські міста, у тому числі й історичний центр Києва, протягом усієї ночі були під вогнем крилатих і балістичних ракет, зокрема "Орєшніка", та безпілотників. Щонайменше три людини загинули, майже сотня зазнала поранень. У Москві заявили, що ця повітряна атака є відповіддю на удар українських військових по студентському гуртожитку в Старобільську, що на окупованій частині Луганської області, внаслідок якого нібито загинули цивільні.

Що ж насправді сталося в Старобільську? Які об'єкти опинилися під атакою українських військових й хто там перебував? У пошуку відповідей на ці запитання DW звернулось як до офіційних українських структур, так і до своїх джерел у Старобільську. З міркувань безпеки ми не розкриваємо імена наших співрозмовників на окупованих територіях і спосіб комунікації з ними. DW також не має можливості незалежно підтвердити інформацію, отриману з окупованих територій.

Що каже українська сторона про удар по Старобільську

"ЗСУ завдають уражень по військовій інфраструктурі та об’єктах, які використовуються у військових цілях, суворо дотримуючись норм міжнародного гуманітарного права, законів та звичаїв війни", - ввечері 22 травня, після заяв росіян про загиблих студентів, відповіли в Генштабі ЗСУ. Там підтвердили удар по одному зі штабів "Рубікону", російському центру безпілотних технологій, "у районі Старобільська".

Згодом в ефірі російськомовної служби DW атаку на Старобільськ прокоментував радник Офісу президента України Михайло Подоляк. Відповідаючи на питання ведучої, він заперечив, що удар по гуртожитку коледжу був навмисним. "Там кілька коледжів. Один із них - це "Рубікон". Там дорослі вчаться керувати дронами - відповідно, це зона бойових дій", - сказав він і додав: "Відповідальність лише на країні-агресорці, на Російській Федерації".

За інформацією джерела DW у Силах оборони, атака на Старобільськ, зокрема на будівлі навчальних закладів і гуртожитку, планувалася заздалегідь, адже розвідка встановила, що в приміщеннях професійного й педагогічного коледжу перебувають російські військові, а в ангарі схована їхня техніка. Аби підтвердити або спростувати цю інформацію, DW звернулася до Головного управління розвідки міноборони України і опублікує відповідь, щойно вона надійде.

Чи були російські військові на місці атаки? Що розповідають місцеві

Ще з 2022 року, відколи армія РФ окупувала Старобільськ, місцевим мешканцям було відомо, що на території навчальних закладів розташовуються російські військові, у розмові з DW стверджує мешканка передмістя Старобільська. Водночас там вчилися студенти, додає жінка. "Вони прикривалися дівчатами", - маючи на увазі студенток педагогічного навчального закладу, припускає інша співрозмовниця, старобільчанка.

У центрі Старобільська за однією адресою розташовані кілька навчальних закладів. За словами місцевого мешканця, у двоповерховій червоній будівлі - професійний і педагогічний коледжі, у п'ятиповерховій білій - філія луганського педуніверситету. Причому, на перших трьох поверхах білої будівлі - навчальні аудиторії, на 4-му й 5-му - гуртожиток. Крім того, на території навчальних закладів є бібліотека, спортзал і ангар під машини, на яких раніше навчалися майбутні механіки. Але після 2022 року місцеві мешканці неодноразово помічали там військову техніку, стверджує очевидець.

На ранок після атаки 22 травня мешканці Старобільська бачили на вулицях поранених дівчат і хлопців - ймовірно, вцілілих студентів. "Мій друг живе поруч з педколеджем. Ще протягом 40 хвилин після атаки він чув звідти жахливі крики. Потім вони замовкли", - розповідає місцевий мешканець. Співрозмовники DW не бачили в місті поранених військових. Утім, вони могли заздалегідь евакуюватися з атакованих обʼєктів. Ще одне місце атаки - територію, прилеглу до оптової бази, росіяни залишили за три дні до атаки, розповідає очевидиця, яка там працювала.

Втім, студентка філії педуніверситету в коментарі DW стверджувала, що на території навчальних закладів ніколи не було військових. Вона додала, що особисто знала загиблих. Молоді люди освоювали виключно педагогічний фах, наголосила вона. При цьому на уточнення DW щодо пошкоджених будівель на території навчальних закладів студентка відмовилася відповідати, вказавши, що "вся ця інформація міститься в офіційних джерелах".

Читайте також: "Чекаємо, щоб стало, як раніше". Як живе окупована Луганщина

Росія оприлюднила список загиблих студентів

РФ заявила, що в результаті атаки загинула 21 молода людина, і оприлюднила їхній перелік. У перші дні після атаки на Старобільськ частина українських лідерів думок у соцмережах заперечувала той факт, що серед загиблих і постраждалих є студенти педколеджу. Молодих людей називали курсантами "Рубікону" або ж потенційними військовими, адже вони вже досягли призовного віку.

За інформацією українського видання "Реальна газета", яке першим встановило кількох студенток педколеджу, в переліку загиблих немає студентів професійного коледжу. Ймовірно, навчання в професійному коледжі проходило дистанційно - на сайті закладу є відповідний розділ із розкладом і посиланнями на Zoom. Тоді як навчання у філіях луганського педагогічного університету відбувалось очно, про що в коментарі DW сказала одна зі студенток закладу, яка не була там у момент атаки. "Усі вони приїхали здавати сесію після практики", - додала вона.

DW проаналізувала акаунти загиблих у соцмережах і не знайшла ознак їхньої приналежності до російського війська. Якщо вірити акаунтам, то кілька дівчат і щонайменше один юнак справді були студентами місцевого педагогічного коледжу та філії луганського педуніверситету.

Читайте також: Як і чому діти з окупації вступають до українських університетів

Про що розповідають акаунти в соцмережах

19-річна Софія Фень востаннє була онлайн ввечері 20 травня. На її сторінці - численні дописи зі словами скорботи. Раніше дівчина публікувала в соцмережі диплом про перемогу в онлайн-вікторині, де зазначена назва її навчального закладу - "Старобільська філія "Луганського державного педагогічного університету". Крім того, серед двох підписок профілю Фень - акаунт педколеджу.

В акаунті загиблої 18-річної Анастасії Василенко, уроженки Айдару, остання активність якого зафіксована ввечері 21 травня, також численні коментарі зі словами скорботи. Серед переліку її друзів - вже згадана Софія Фень, 19-річна Аліса Брюховецька, 19-річна Анна Погрібніченко, 18-річна Олександра Протасова, які також є у списку загиблих.

Акаунт Анни Погрібніченко, уроженки Білокуракиного, містить серед підписок сторінку педколеджу, що вказує на приналежність до педагогічного навчального закладу. Остання активність сторінки Погрібніченко - 21 травня. Серед фото є світлина, де Анна разом із Софією Фень та Олександрою Протасовою, ймовірно, на заході в межах навчання.

У соцмережах DW знайшла й сторінку хлопця з переліку загиблих - 20-річного Артема Ковтуна. Він був онлайн пізно ввечері 21 травня. Серед доданих ним матеріалів - два відео, оприлюднені сторінками старобільської філії і луганського педуніверситету.

Акаунт 18-річної Олександри Ковпак, уродженки Новоолександрівки, також неактивний з 21 травня. Натомість на сторінці є численні дописи та коментарі з вшануванням пам'яті дівчини. Серед підписок дівчини - сторінка старобільського педколеджу. Акаунт 18-річної Таїсії Герасименко востаннє був активний також 21 травня. На сторінці дівчини у жовтні 2025 року оприлюднене фото, на якому видно червону будівлю, схожу на профколедж, що постраждав від удару.

Акаунт 19-річної загиблої Олександри Буткової також був востаннє активний ввечері 21 травня. В її підписках - сторінка старобільського педколеджу, а у друзях -19-річна Дарія Сердюк, 19-річна Вероніка Дащенко, 18-річна Вікторія Заратуйченко, які також в переліку загиблих. Їхні акаунти мають ознаки приналежності до педагогічних навчальних закладів та не були активні з ночі атаки.

Які ще об'єкти в Старобільську були атаковані в ніч на 22 травня

За інформацією джерел DW у Старобільську, атака на місто 22 травня включала перелік обʼєктів у різних частинах міста, серед яких були не лише навчальні заклади, а й телекомунікаційна вежа, підприємство "Нібулон" і оптова база. Усюди, за словами місцевих, розташовувалися військові або їхня техніка. Цю інформацію DW також попросила прокоментувати Головне управління розвідки міноборони України. Однак відповіді поки що не отримала.

Перші вибухи в Старобільську пролунали ще до опівночі, 21 травня, підтверджують місцеві мешканці. За спостереженнями однієї зі співрозмовниць DW, орієнтовно о першій ночі дрони атакували центр міста, в районі навчальних закладів. "Сирена була, і всіх намагалися врятувати, виводячи з будівлі. Але не всі встигли", - сказала DW студентка філії педуніверситету, яка відмовилась від уточнень.

Інша студентка в коментарі DW підтвердила, що атака на місто була тривалою, але відмовилась уточнювати, чи були пошкоджені інші райони міста, вказавши, що "навколо університету постраждало і так багато будівель". На уточнююче питання, які саме, дівчина поспіхом завершила розмову.

Згодом після атаки на навчальні заклади одна зі співрозмовниць DW чула ще понад десять вибухів у районі оптової бази, що за кілька кілометрів від центру Старобільська.

Втім, РФ повідомила лише про атаку на навчальні заклади. А в наступні дні - використала її у пропаганді, називаючи загиблих дітьми, попри їхнє повноліття. За даними російського видання "Медуза", будівлю педколеджу, також пошкоджену обстрілом, не дозволили оглянути навіть медійникам, яких російське міністерство іноземних справ привезло в престур до Старобільська. Як зауважили журналісти "Реальної газети", серед цих медійників - чимало тих, хто поширює російську пропаганду.

Починаючи від 24 лютого 2022 року, Росія веде нічим не виправдану повномасштабну загарбницьку війну проти України. Щодня армія РФ завдає повітряних ударів по цивільній та критичній інфраструктурі країни, тероризуючи цивільне населення. За даними ООН, за час повномасштабного російського вторгнення загинуло понад 15 800 мирних жителів України, серед яких понад 790 дітей. Йдеться про підтверджені випадки, тоді як реальні цифри, як наголошують в ООН, ймовірно значно вищі. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки, рятуючись від російської агресії.