Від самого початку війни проти України Росія неодноразово заявляла, що завдає ударів високоточною зброєю виключно по військових об'єктах. Але в реальності жертвами бомбардувань стають сотні цивільних осіб, як це було, наприклад, у результаті ракетних ударів по центру Вінниці або по вокзалу в Краматорську. Ці удари по невійськових цілях свідчать, що ракети або "не рухалися заздалегідь запрограмованою траєкторією польоту, або наведення на ціль здійснювали на основі неправильних розвідданих, або, зрештою, знищення мирного населення і було істинною метою Кремля", зазначається у розслідуванні "Вбивці на віддаленій роботі. Хто і як наводить керовані ракети на українські цивільні об'єкти", опублікованому 24 жовтня журналістами-розслідувачами The Insider, Bellingcat і Der Spiegel.

Про що стало відомо завдяки розслідуванню?

У результаті шестимісячного розслідування журналістам вдалося виявити досі секретну групу з десятків військових інженерів, які мають освіту і професійну підготовку в галузі програмування траєкторій ракет. Саме офіцери цієї групи, на думку розслідувачів, займаються програмуванням траєкторій польоту керованих ракет.

Група діє в межах величезного "Головного обчислювального центру Збройних сил Росії" (ГОЦ) і працює з двох місць - штаб-квартири міністерства оборони в Москві і штаб-квартири Головного адміралтейства в Санкт-Петербурзі. Офіцери, які входять до неї, навчалися у двох навчальних закладах: Військовій академії ракетних військ стратегічного призначення в підмосковній Балашисі та її філії в Серпухові, а також у Військово-морському інженерному інституті, розташованому в Пушкіні, передмісті Санкт-Петербурга.

Читайте також: Bellingcat та The Insider: В ОРДЛО нарікають на мародество росіян

Яким чином вдалося ідентифікувати членів групи?

Автори розслідування проаналізували дані тисяч випускників, використовуючи відкриту інформацію, отриману за допомогою різних Telegram-ботів і баз даних, таких як "Глаз Бога" і HimeraSearch. "Ми побачили, що певна частина з них у телефонних книжках своїх друзів записана як, наприклад, Андрій ГОЦ", - описав цей процес керівник Bellingcat Христо Грозєв в інтерв'ю програмі The Breakfast Show. За словами розслідувача, програма, яка аналізує, як люди записані в чужих записниках, допомагала знаходити "інформацію і назви дуже засекречених об'єктів усередині ФСБ, ГРУ тощо", тому що якою б секретною діяльністю не займалася людина, її друзі та колеги найчастіше про це знають.

Як групу офіцерів вдалося пов'язати з ракетними ударами?

По суті, розслідувачі використовували метод, який застосовувався для виявлення команди тих, хто отруїв Олексія Навального. Після появи версії про зв'язок ГОЦ із наведенням ракет журналісти купили дані з білінгу телефонів і метадані телефонних розмов ймовірних навідників та їхнього керівництва. "Хоча в більшості країн цей метод був би неможливий, російський чорний ринок даних за останні роки допоміг журналістам і активістам зібрати докупи велику кількість важливих розслідувань про військові та секретні служби країни", - зазначається в розслідуванні. Аналіз метаданих показав, що контакти між офіцерами групи та їхнім керівництвом частішали незадовго до багатьох відомих випадків ракетних обстрілів України, унаслідок яких "загинули сотні людей і мільйони жителів втратили доступ до електрики й опалення".

Читайте також: Енергетичний фронт: як українці економлять електроенергію

Розслідувачі проаналізували дані групи і дійшли висновку, що вона ділиться на три команди, кожна з яких програмує траєкторії польоту одного конкретного типу ракет: ЗМ-14 ("Калібр", морського базування), 9М728 (або ж Р-500, оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер", наземного базування) і Х-101 (повітряного базування). Однак із тексту розслідування не зрозуміло, на підставі чого автори розділили офіцерів на команди.

Що стало відомо про програмування ракет?

Принципово цікавою є інформація про те, яким чином розроблені програми потрапляють до безпосередніх виконавців ударів. "Зазвичай заздалегідь запланований маршрут польоту зберігається на великих зйомних носіях пам'яті, на кшталт захищених USB-накопичувачів, які зазвичай передають озброєними кур'єрами у спеціальній валізці. Отримує ці дані або частина Військово-морського флоту РФ із кораблями й підводними човнами, оснащеними пусковими комплексами для ракет "Калібр", частина Повітряно-космічних сил РФ із літаками, здатними нести крилаті ракети, або армійські ракетні частини з оперативно-тактичними ракетними комплексами "Іскандер", - зазначається в розслідуванні. Судячи з опису, від моменту написання програми польоту до її введення в конкретну ракету проходить досить тривалий час. У такому випадку незрозуміла підвищена телефонна активність у групі навідників "незадовго" до ракетних обстрілів України. Однак "незадовго" - поняття, яке може бути розтягнуте в часі.

На яке запитання відповіді так і не було отримано?

Розслідування не дає відповіді на головне запитання, з якого воно, власне, і починається. Чи відбуваються удари по цивільних цілях через технічні збої в ракетах, неякісну розвідувальну інформацію, чи-то, може, шкоду цивільному населенню завдають навмисно? Розслідувачам не вдалося знайти відповідь і на запитання: чи розуміють офіцери ГОЦ, по яких об'єктах завдають ударів запрограмовані ними ракети? "Я думаю, їм дають якісь приблизні координати з точністю до якогось квадрата: їм потрібно довести ракету туди. Найімовірніше, їм дають якісь описи цілі, можливо, у стилі міноборони, мовляв, там "склад польських націоналістів" тощо. Їм потрібно знати рельєф місцевості, приблизне розташування зон відповідальності української ППО і, виходячи з цього, вибудовувати маршрут. Що з цими ракетами відбувається потім, вони, по ідеї, можуть і не знати", - прокоментував DW аналітик розслідувальної групи Conflict Intelligence Team (CIT) Кирило Михайлов.

Читайте також: Діти - забуті жертви війни

У чому цінність розслідування?

Люди, які програмують, нехай і за наказом свого керівництва, траєкторії ракет для ударів по об'єктах цивільної інфраструктури, є воєнними злочинцями, підкреслюється в розслідуванні. Військові програмісти "стають ключовими дійовими особами, які дають змогу Путіну вести агресивні війни. Їхня анонімність додає їм відчуття безкарності і дозволяє не відчувати персональної відповідальності за вбивство десятків мирних жителів. Це розслідування покликане позбавити їх цього відчуття", - зазначають The Insider, Bellingcat і Der Spiegel.