З середини серпня до середини вересня російські ракети неодноразово влучали в усі металургійні комбінати України. По "Запоріжсталі", за даними "Метінвесту", випустили 17 балістичних ракет, загинули восьмеро працівників. "АрселорМіттал Кривий Ріг", найбільший металургійний комбінат країни, після чотирьох ударів за п'ять тижнів вирішив законсервувати виробництво до завершення війни. Зупинилися також "Каметсталь" у Кам'янському та підприємство "Інтерпайпу" в Дніпрі. "Вони намагалися відновити своє виробництво, але знов отримували удари", - сказав у коментарі DW Станіслав Зінченко, директор GMK Center, консалтингової компанії, що спеціалізується на гірничо-металургійному комплексі (ГМК).

За даними асоціації "Укрметалургпром", у вересні в Україні виплавили лише 131 тисячу тонн сталі, тобто виробництво сталі скоротилося майже вп'ятеро порівняно з минулим роком, а наприкінці місяця зупинилося повністю. "Практично всі доменні печі, які ще працювали, зруйновані", - заявив в ефірі Українського радіо президент асоціації Олександр Каленков. Для порівняння, до повномасштабного вторгнення РФ, Україна виробила 21,4 млн тонн сталі на рік. Але попри війну, металургія й досі лишалася одним із головних джерел валюти. За даними НБУ, торік вона забезпечувала 12% українського експорту. Однак уже в серпні експорт металургійної продукції скоротився майже вдвічі.

"Ідеальний шторм" для металургів

Старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко у коментарі DW називає нинішню ситуацію для галузі "ідеальним штормом". Ще до ударів металурги зіткнулися з європейським механізмом вуглецевого коригування імпорту (CBAM), а з 1 липня 2026 року Європейський Союз запровадив жорсткі обмеження і скоротив безмитні квоти на імпорт металопродукції з України. Крім того, взимку підприємства потерпали від перебоїв з електропостачанням. "Для них це дуже важлива складова виробничого циклу, тобто без електрики вони не працюють", - пояснює експертка. До цього додалися блокада одеських портів і руйнування заводів у серпні та вересні.

Разом із суміжними галузями металургія торік давала, за оцінкою Колесніченко, понад 5% ВВП. Оскільки більшу частину року комбінати працювали, цього року їхня зупинка, на думку експертки, зменшить ВВП на пів відсоткового пункту. Інвестиційна компанія Dragon Capital у жовтневому прогнозі оцінила втрати від зупинки виробництва сталі та скорочення видобутку руди в 1,5% ВВП і вже очікує падіння економіки України і цього, і наступного року. Якщо наступного року комбінати не працюватимуть увесь рік і це нічим не компенсують, падіння може виявитися глибшим, застерігає Колесніченко. 

Українські міста, які можуть "померти"

За інформацією Станіслава Зінченка, попри важкі умови роботи торік галузь інвестувала в країну 0,9 млрд доларів і стільки ж сплатила податків. Він нагадує, що 2021 року податкові платежі ГМК сягали 3,5 млрд доларів. "Це системна галузь. Коли діяли шість сталеливарних заводів, на них безпосередньо працювали близько 80 тисяч людей, а ще 250 тисяч - опосередковано, через замовлення для інших підприємств. Практично з сім'ями, з родинами це мільйон людей, що залежали від роботи сталевої індустрії", - наголошує експерт. Лише на "АрселорМіттал Кривий Ріг" працювали близько 17 тисяч людей.

За його словами, після зупинки всіх підприємств найбільше постраждають промислові міста - Запоріжжя, Нікополь, Дніпро, Кривий Ріг, Кам'янське, Горішні Плавні. "Ці міста просто помруть. Люди будуть їхати з них. Це буде соціальна та гуманітарна катастрофа", - попереджає Зінченко. Податки великих промислових підприємств, за його даними, формують від половини і більше доходів таких міст.

Кривий Ріг, де зупинилися "АрселорМіттал" і кілька гірничо-збагачувальних комбінатів, уже переходить на секвестр бюджету. Голова Ради оборони міста Олександр Вілкул у зверненні до мешканців назвав це "дуже серйозним ударом", оскільки саме податки підприємств ішли на зарплати бюджетникам, утримання міської інфраструктури, ремонт теплоцентралей, дитсадки й соціальні служби. "Але зараз не йдеться про розвиток. Йдеться про виживання. Зараз треба вижити", - написав Вілкул у Telegram. Наталія Колесніченко додає, що, коли працівників звільняють або скорочують їм зарплати, місцеві бюджети втрачають податок на доходи фізичних осіб, який здебільшого надходить саме до них.

Удар відчують і суміжні галузі. За словами Зінченка, вантажі ГМК становили значну частину залізничних і портових перевезень, а металургія була одним із найбільших замовників для машинобудування й енергетики. "Це буде як ланцюгова реакція", - відзначає він. Крім того, вже зараз на українському ринку бракує арматури та прокату, а імпорт швидко ситуацію не виправить: навіть турецьку продукцію через заблоковані порти завезти складно.

Експорт сировини з України під питанням

Але чи можуть українські підприємства експортувати бодай сировину? Тут експерти одностайні - без морського коридору це неможливо. "Ми не можемо експортувати на світовий ринок ні залізну руду, ні сталь", - каже Станіслав Зінченко. За словами Наталії Колесніченко, руда повністю експортувалася через порти, а два гірничодобувні підприємства зупинилися ще в серпні. Частина металургійної продукції досі їде залізницею до західного кордону, але це не компенсує втрат. Dragon Capital також наголошує, що переорієнтувати поставки сталі й руди на інші маршрути за заблокованих портів неможливо.

Олександр Каленков вважає, що відкриття морських шляхів дозволило б експортувати залізорудну сировину й так підтримати хоча б частину виробництва навіть без експорту металу. Головне зараз, за його словами, зберегти трудові колективи та бронювання працівників, а також отримати від держави податкові послаблення для підприємств, що простоюють.

Що потрібно для відновлення металургії в Україні?

Зараз на всіх виробничих майданчиках, крім законсервованого "АрселорМіттал", тривають розбір завалів, оцінка пошкоджень і технічний аудит, каже Зінченко. "Ніхто ж не готувався до такого. Нікого не вчили в університетах, що робити, коли у твій завод влучило 17 "Іскандерів", - зауважує він. Для відновлення, на думку експерта, потрібні спеціальний фонд допомоги металургії, дипломатичні зусилля для відновлення морського коридору на кшталт 2023 року, а також відкриття ринку ЄС для української сталі, куди йшла більша її частина. "Я не бачу, щоб держава давала якісь сигнали, типу відновлюйте, ми допоможемо коштами, знизимо податки, ось ведемо перемовини з Євросоюзом", - констатує Зінченко. У GMK Center наголошують, що держава та міжнародні партнери мають докладати для підтримки металургії не менше зусиль, ніж для відновлення енергетики.

Наталія Колесніченко застерігає, що рішення про відновлення ухвалюватимуть приватні власники, і надавати преференції лише одній галузі, коли від обстрілів страждає багато інших, на її думку, не дуже логічно. Натомість допомогти могли б механізм покриття воєнних ризиків, який запропонував уряд, і відстрочка європейських квот та CBAM для країни у стані війни. "Можливо, якби такий механізм вже працював, то "АрселорМіттал" не казав би, що вони зупиняються до кінця війни. Вони б відремонтували пошкоджене й працювали далі", - припускає експертка.

Попри все, у галузі є майбутнє, переконаний Станіслав Зінченко: Україна має унікальний технічний потенціал, компетенції й власну залізну руду, а українські чавун і напівфабрикати потрібні європейській промисловості. "Потрібна тільки політична воля і послідовність для того, щоб не дати українській сталевій індустрії піти в історію", - підсумовує Зінченко.