Український гімнаст Ігор Радівілов щодня прокидається з болем у плечах. Роки тренувань на кільцях - одній з двох його улюблених спортивних дисциплін - даються взнаки.

І все ж Радівілов продовжує тренуватися, намагаючись забути про біль, тому що він знає, що його плечі нестимуть на Олімпійських іграх в Парижі цього літа надії української нації, яка вже майже два з половиною роки бореться з воєнною агресією Росії.

"З початку війни весь світ бачив, як українці, і зокрема спортсмени, ці сильні люди, попри все продовжують свою роботу", - сказав Радівілов в інтерв'ю DW перед нещодавнім тренуванням у Котбусі на сході Німеччини.

"І, звичайно, я відчуваю гордість за те, що піднімаю наш прапор, беручи участь у змаганнях такого високого рівня. Я пишаюся тим, що представляю свою країну", - додає спортсмен.

Українські спортсмени змушені тренуватися за кордоном

Як і багато елітних українських спортсменів, 31-річний Радівілов був змушений тренуватися за кордоном з початку війни в лютому 2022 року. Його товариші по команді теж розкидані по всій Європі. Наприклад, гімнаст Ілля Ковтун, спортсмен року в Україні та одна з надій країни на золоті медалі в Парижі, наразі перебуває в Хорватії.

"Кожен переслідує свої цілі, - пояснює Радівілов. - Командні змагання - це перш за все хороші індивідуальні результати. Мені досить зручно тренуватися тут, інші хлопці тренуються в інших місцях. Ми приїжджаємо разом, і немає жодних проблем з тим, щоб виступати разом".

Однак ті, хто не зміг виїхати з України, за словами Радівілова, переживають "постійний тиск і безперервний стрес". "Це дуже важко психологічно, - сказав він. - Ракети, вибухи, відключення світла, сирени повітряної тривоги тощо. Спортсменам доводиться адаптуватися і працювати в таких складних умовах".

Радівілов у перші два місяці після початку війни теж перебував у Києві. "Ми відчували сильний шок, ми не знали, що робити, - розповідає він. - Про жоден спорт чи підготовку до змагань не могло бути й мови. Почалася війна, і все зупинилося. Це були найважчі моменти".

"Я повинен готуватися до Олімпіади"

Зараз Радівілов повернувся до Котбусу, де тренується по шість годин на день на кільцях та в опорному стрибку разом із провідними німецькими гімнастами в регіональному центрі олімпійської підготовки. Він добре знає їх усіх, оскільки з 2014 року виступає за СК "Котбус" у чоловічій Бундеслізі.

Це місто багато в чому є для нього домом, далеким від дому. Щоправда, зараз Радівілов живе там без дружини та тримісячного сина, яких йому довелося залишити в Києві.

"Я повинен готуватися до Олімпіади, - пояснює він. - Я маю повну підтримку, моя дружина також отримує всю необхідну допомогу. Отже, це рішення готуватися до Олімпіади тут, у Німеччині, не є винятково моїм, це те, що ми вирішили на сімейній нараді. І саме тому я тут. Моя сім'я в безпеці, і все добре".

Але для Радівілова і його близьких у цій війні так було не завжди. Невдовзі після його від'їзду до Німеччини у Маріуполі, де він народився, загинули його дідусь і бабуся. Гімнаст присвятив їм бронзову медаль, яку він виборов на чемпіонаті Європи 2022 року в Мюнхені.

За даними міністерства спорту України, понад 470 українських спортсменів і тренерів загинули на війні, а понад 500 спортивних об'єктів були пошкоджені або зруйновані.

Чи почувається Радівілов винним за те, що він зараз далеко від усіх цих смертей і руйнувань? "Ми повинні пережити це, як є, виходячи з обставин, - сказав він. - Там є люди, яким живеться набагато гірше. Я просто опинився в тому місці, де мені потрібно бути в цей момент".

Україна хоче привернути увагу світової спільноти в Парижі

У зв'язку з тим, що багато спортсменів з Росії та її союзника Білорусі не зможуть взяти участь у змаганнях в Парижі, розмови про бойкот Україною Олімпійських ігор відійшли на другий план. "Найголовнішим є те, що ми зможемо виступити", - сказав Радівілов.

У травні виконувач обов'язків міністра спорту України Матвій Бідний заявив DW, що для України важливо бути на Олімпіаді і "привернути увагу всього світу". "Ми розуміємо, що не можемо втратити цей майданчик, щоб ще раз підкреслити українську позицію, українську стійкість і українську волю до перемоги", - сказав Бідний.

Радівілов не новачок на олімпійській арені: Париж стане для нього четвертими іграми і ще одним шансом покращити свою бронзову медаль за опорний стрибок на Олімпіаді у Лондоні 2012 року.

За його словами, це дисципліна, де вся його важка праця і самопожертва зведуться до миті, що триває лише кілька секунд. Однак він вважає, що його попередній олімпійський досвід не матиме значення.

"Не має значення, чи ти пройшов через одну, п'ять, шість або чотири Олімпіади, - сказав Радівілов. - Я повністю зосереджений на тому, щоб показати і довести собі, що я здатен це зробити. І поки у мене є достатньо сил, я повинен зробити все можливе".

Олімпійські ігри в Парижі 2024 року триватимуть з 26 липня по 11 серпня.