Тисячі або навіть десятки тисяч українських цивільних незаконно утримуються Росією у в'язницях і спеціальних таборах - такі дані надають правозахисники та офіційний Київ. Точна кількість затриманих цивільних залишається невідомою, але оцінки варіюються від 7 тисяч до 30 тисяч.

Про це говорили в Європейському парламенті в Брюсселі ввечері 1 липня євродепутати, активісти та українці, які особисто зіткнулися з тортурами й незаконними арештами з боку окупаційної російської влади. Центральною подією цієї дискусії стала прем'єра документального фільму "В'язні: система терору", в якому зібрані свідоцтва незаконно затриманих російськими військовими і силовиками українців, їхніх рідних, юристів і правозахисників.

"Російські окупанти вибудували цілу систему терору, - сказала в інтерв'ю DW авторка фільму активістка Євгенія Чірікова, яка в Росії протестувала проти путінського режиму, а тепер мешкає в Естонії та три роки опікується допомогою українцям у російських в'язницях. - Нам дуже важливо показати, що більшість викрадених цивільних українців опиняється в страшному режимі без зв'язку з зовнішнім світом, у концтаборах, і в них немає надії на звільнення".

Цивільних українців в ув'язненні називають "особа, затримана за протидію СВО (так в Росії досі називають війну проти України. - Ред.)". Ця категорія ув'язнених перебуває поза правовим полем, жодного законодавчого регулювання для неї не існує, і правозахисники називають це "простором чистого свавілля".

"Цивільних українців кидають у СІЗО, але кримінальної справи не порушують, - говорить у фільмі правозахисник Центру громадянських свобод Михайло Савва. - У Росії існує псевдоправова, псевдодоюридична система для утримання цих людей. Вона секретна, немає відкритих документів на цю тему, хоча це грубе порушення російського законодавства".

Читайте також: Лубінець: Україна повернула з РФ 5757 дорослих та 1378 дітей

Катування українських в'язнів - це "системна практика"

Він наводить дані ООН, згідно з якими 91 відсоток українців зазнавали тортур у російських в'язницях та таборах - побиття, зокрема електрошокером, випалювання татуювань, катування ін'єкціями за участю медперсоналу. У фільмі також ідеться про сексуалізоване насильство, імітації розстрілів. Свідки, які вийшли з "місць утримання осіб, які протидіють проведенню СВО", розповідають про тортурні умови, в яких в'язнів змушують цілий день стояти, будять серед ночі, колективно карають, майже не годують.

За даними активістки Тетяни Омельяненко, сина якої три роки тому в окупованому Бердянську незаконно затримали російські силовики, у СІЗО-2 в Таганрозі українських в'язнів не годують по 4-5 діб, вони пухнуть з голоду. За словами Євгенії Чирикової, правозахисники фіксують втрату ваги в українських в'язнів до 50 кілограмів. "Найстрашніше - що ці тортури повторюються від одного концтабору до іншого, - каже вона. - Ми зрозуміли, що це не ексцеси, це система, і ці тортури - найбільш нелюдські. Середня вага українського в'язня у страшному тортурному СІЗО-2 в Таганрозі, де загинула молода українська журналістка Вікторія Рощина, - 40 кілограмів. Говорячи про систему терору, важливо розуміти, що вона не зупиняється".

"Це системна практика, що нещодавно було підтверджено свідками, колишніми співробітниками ФСВП, з якими працює МКС", - вказав і Михайло Савва.

Читайте також: "Слідство.Інфо": Журналістку Рощину жорстоко катували у полоні

Системне захоплення українських мирних жителів у полон

У 2022 році, коли російські окупаційні війська увійшли на територію України, вони створили мережу фільтраційних пунктів, які працювали вже за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення. За даними, зібраними Чириковою, у них уже були списки, яких цивільних слід викрасти і катувати. Вона вказує, що того самого року уряд РФ ухвалив програму з розширення в'язниць на загальну суму в один мільярд доларів, а вже 2024 року ФСВП зажадав збільшити цю суму в 11 разів. "Моя батьківщина перетворилася на концтабір", - каже авторка фільму.

У стрічці стверджується, що будь-який російський силовик на окупованій території може схопити будь-якого українця, який йому не сподобається. За даними експертів, системним захопленням займаються ФСБ, Росгвардія, військова поліція, невідомі в чорній формі. За словами правозахисників, вони працюють за заздалегідь підготовленими списками, а також полюють на активістів, небайдужих людей, які допомагають іншим. В інших випадках українців затримують на КПП або просто на вулиці і "фільтрують" тих, кого підозрюють у проукраїнській позиції, хто просто говорить українською або має проукраїнські татуювання.

Так, українського активіста Олександра Тарасова, який розподіляв гуманітарну допомогу, викрали просто з вулиці в Херсоні. Свою історію він розповів не лише у фільмі, а й під час дискусії в Європарламенті. Коли чоловіка били і допитували, він зрозумів, що його схопили представники ФСБ. Олександра помістили в будівлю Херсонської адміністрації, де його катували 14 годин поспіль - лупцювали, підвішували за руки, били струмом, а потім залишили висіти до дачі показань, пригрозивши зробити те ж саме з його рідними. Його "зізнання" записали на відео, де він говорив російською, а не українською, як зазвичай, у надії, що ті, хто побачить кадри, зрозуміють цей знак.

Потім його кинули в одиночну камеру СІЗО, на голу підлогу, з літром води на день і неїстівним сухпайком, а вночі він чув тортури і крики людей за стіною. Олександру стало відомо, що одна людина поблизу не витримала тортур і повісилася на власному одязі. Тарасов провів у різних СІЗО рік, без пред'явлення звинувачень і без будь-якого контакту із зовнішнім світом. Рідні не знали, чи живий він. За його даними, так само роками тримають за ґратами близько 80 відсотків українських в'язнів. Росія приховує їхню кількість, місцезнаходження, вкрай рідко відповідає родичам, кажуть правозахисники.

"Світ має знати, що система побудована так, щоб зламати людину і перетворити її на загнану тварину, щоб вона втратила людську подобу, - підкреслює Олександр Тарасов в інтерв'ю DW. - Нас катували щодня - просто так, ми вже ніякого оперативного інтересу не представляли, і жінок точно так само. Світ має зрозуміти, що ця система поставлена на конвеєр, а система міжнародного права рухнула".

Читайте також: Правозахисниця Матвійчук: Викрадення і тортури - частина культури армії РФ

На в'язнів чекають або сфабриковані справи, або повна ізоляція

За даними правозахисників, якщо вибитих під тортурами "свідчень" достатньо, то на людину заводять кримінальну справу, і вона переходить в офіційне поле, проте місце утримання більшості таких ув'язнених усе одно тримається владою РФ у секреті. У цьому разі варіанти звільнення - це тільки обмін або ув'язнення в російську в'язницю за вироком у надії вийти після відбуття терміну.

Якщо ж інформації для порушення кримінальної справи недостатньо або в такій справі немає потреби, то людину все одно не відпускають, і вона залишається відрізаною від зовнішнього світу - без зв'язку та адвокатів. Правозахисник Микола Полозов у фільмі каже, що в цьому разі українські в'язні потрапляють у закриту систему, яка не підпорядковується ФСВП, - це старі колонії та СІЗО, за які відповідає військова поліція, спецслужби, ФСБ, і людей там утримують без прав.

Географія в'язниць, де утримують українських в'язнів путінського режиму, дуже широка - їх розміщено не тільки на окупованих територіях, а й по всій Росії. Українські правозахисники говорять про 180 таких місць позбавлення волі.

Судять цивільних українців у Ростові-на-Дону, Донецьку, Луганську, Сімферополі, Генічеську. Найпоширеніші звинувачення - шпигунство, держзрада, захоплення влади, тероризм. При цьому правозахисники стверджують, що виявити всі справи неможливо, оскільки офіційні пресслужби в РФ публікують інформацію без прізвищ обвинувачених. Близько 300 процесів стали відомі громадськості, але більшість історій цивільних в'язнів з України залишаються без розголосу. "Люди просто зникають і не з'являються в жодних судових звітах. Це частина системи терору", - каже Чирикова.

Читайте також: Мститися чи пробачити: що кажуть українці, які пройшли полон РФ

Механізмів визволення цивільних із полону немає

На її думку, головна проблема полягає в тому, що не існує ні механізмів, ні досвіду звільнення цивільних із концтаборів. Домагаються їхнього визволення тільки правозахисники та родичі. "Ми всі, активісти, об'єднавшись, шукаємо шлях, щоб повернути наших рідних додому, - розповідає Тетяна Омельяненко. - Головні виклики в тому, що Росія, їхні державні установи, взагалі не відповідають, багато хто з нас не знає, де наші рідні перебувають, у якому стані, що з ними відбувається. Тобто люди просто безвісти зниклі".

Про 23-річного сина Доміана їй відомо, оскільки російська влада його судить, причому за трьома статтями, одна з яких - "міжнародний тероризм". "Це все без доказової бази, сфабрикована справа, боротися з цим дуже важко навіть тим адвокатам, які намагаються їх там захистити. Тому що Росія - це не правова держава, це абсолютний жах, повне беззаконня, яке зараз відбувається по відношенню до нас", - каже Омельяненко.

Авторка фільму звертає увагу на те, що з тисяч українських цивільних в'язнів Росії досі було звільнено лише 300 у рамках обмінів і ще 363 - поза обмінами.

Вона закликає вимагати звільнення мирних українських мешканців із російських в'язниць і таборів на кожних переговорах: "Дуже важливо на найвищому рівні вимагати від Росії не обміну - це не комбатанти - а безумовного звільнення людей. За всіма конвенціями і навіть законами Російської Федерації їх не мають права викрадати і утримувати у в'язниці".

Цивільні - найбільш незахищена категорія, підкреслюють усі правозахисники. "Вона поза міжнародним правом: Женевською конвенцією не передбачено обмін цивільних, але нею не передбачено і те, що їх можна захоплювати в полон. Виходить правова колізія", - каже Олександр Тарасов. Він закликає уряди та громадські організації долучитися до цієї теми, щоб спільно знайти способи повернення українських мирних жителів додому поза обмінами.

"Найголовніше - дочекатися їх живими. Я вже не кажу, що ми їх повернемо здоровими, бо це малоймовірно, але живими", - сказала DW Тетяна Омельяненко. Її син втратив понад 30 кілограмів, йому вибили зуби, у нього виразка шлунка і проблеми з ногами.

Читайте також: Від обміну до обміну: як українські жінки розшукують чоловіків, зниклих на війні

Активісти закликають до санкцій проти РФ та допомоги ЗСУ

Автори та учасники фільму закликають запровадити ще болючіші санкції проти путінського режиму та конкретно проти працівників системи концтаборів - у всіх гілках влади та на всіх рівнях - від виконавців до керівників.

"Навіть розмова про те, щоб віддати путінській Росії українські території, має стати непристойною, - зазначає Євгенія Чирикова. - Щоб зупинити терор, необхідно звільнити Україну від російських загарбників. А щоб путінський режим був більш поступливим, необхідно допомагати українській армії деокупувати свої території".

Співрозмовники DW очікують, що Європарламент ухвалить резолюцію про звільнення полонених українських громадян і тим самим приверне до цієї теми належну увагу суспільства. Крім того, правозахисники вважають таку резолюцію вкрай необхідним кроком з урахуванням створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.