У самому центрі Кельні лунає українська класична музика. У камерному салоні "Steinway & Sons" молода піаністка із Запоріжжя Віоліна Петриченко здається й сама глибоко переживає перипетії двох світових воєн, насолоджується традиціями Гуцульщини, краєвидами українських Карпат. Саме ці мотиви добре відчутні у творах українських композиторів минулого століття: Левка Ревуцького, Віктора Косенка, Миколи Колесси, Ігоря та Юрія Шамо. Композиції цих авторів увійшли до її альбому "Ukrainian Moods" ("Українські настрої"), який щойно вийшов у Німеччині. Твори цих митців вперше об'єднані на одному компакт-диску. DW поговорила з Віоліною Петриченко, яка нині мешкає в Кельні, про особливість альбому "Ukrainian Moods" та про образ "ідеальної" України без війни і насильства, який постає через мелодії цієї збірки.

Deutsche Welle: Віоліно, розкажіть, будь ласка, про свій альбом "Ukrainian Moods". Яким принципом Ви керувалися під час вибору композицій?

Віоліна Петриченко: Основним принципом відбору, правду кажучи, була звичайна цікавість. Мені хотілося дізнатися більше про українських музикантів, бо навіть в Україні їхні імена відомі небагатьом. Я довго шукала, а коли прийшов час вирішувати, що записувати, - довелося навіть скорочувати довгий список. Під час роботи з композиціями я помітила, що є так звані "національні" твори, де дуже помітні українські фольклорні мотиви, - тож хотілося показати цю частину. По-друге, існує велика кількість - назвемо їх "серйозних" - мелодій у Ревуцького, Косенка, Колесси. Тому я розділила програму на "серйозну" - суто класичну - частину та на фольклорну: іноді веселу, а іноді й сумну.

Цікаво те, що коли я набираю у пошуковій системі інтернету словосполучення "українська музика", то нічого з класичних творів не з'являється. Є якісь записи зі шкільних концертів чи з музичного екзамену, але хорошого враження вони, звісно, не створюють. Тож я дуже хотіла зробити якісний запис, аби люди дізналися, яку музику створювали українські композитори у минулому столітті. Адже зараз їхні постаті і твори є "білою плямою" в історії української музики. Навіть в Україні важко знайти партитури до цих творів, не кажучи вже про інструментальні записи та диски.

У свій альбом Ви включили твори Левка Ревуцького, Віктора Косенка, Миколи Колесси, Ігоря та Юрія Шамо. Чому саме цих п'ятьох композиторів?

Мені йшлося про те, щоб це була музика саме композиторів XX століття: ті твори, які більше ніде не можна було б послухати у студійному записі. Насправді спочатку я планувала грати твори чотирьох композиторів. Проте стався один випадок: я вже набрала ноти в Україні, була у Києві, і мені залишалося буквально чотири години до вильоту. Наостанок вирішила зайти до книжкового магазину, аби купити українські книги. Я побачила маленьку полицю з нотами, на ній стояли дві збірки Шопена і одна збірка Юрія Шамо. Вже там, під час перегляду партитури Шамо, мені сподобалася його "Карпатська фантазія". Я придбала його збірку, приїхала додому, зіграла "Фантазію" - і це виявився справді прекрасний твір. Тож до чотирьох українських композиторів альбому "Ukrainian Moods" додала ще одного - Юрія Шамо. На той момент, коли я знайшла його ноти, Шамо був ще живий, ми з ним переписувалися, я просила партитури до інших його творів, наприклад "Карпатської сонати". Однак вони були в Києві, а Юрій Шамо вже погано себе почував, тому запис вийшов без інших мелодій. І на жаль, відразу після того, як я записала цей альбом, Юрія Шамо не стало.

Віоліно, а на яку цільову аудиторію Ви орієнтувалися під час створення альбому: це німці чи все ж таки українці?

Перш за все, я робила це, звісно, для людей, які захочуть вивчати українську музику в Німеччині, більше дізнаватися про неї. Однак для себе також. Перебуваючи тут, слухаючи про все, що відбувається в Україні, мені хотілося хорошої України, красивої України. І музика дає можливість спілкуватися з так званою ідеальною Україною, де хороші люди, де ніхто ні в кого не стріляє. Тому я отримала справжню насолоду від запису цих творів. На концерти зараз приходить різна аудиторія: українці, які живуть у Німеччині, німці - але їх набагато менше. Вони з обережністю ставляться до подібних виступів: адже в афіші абсолютно не відомі для них імена, немає ні Баха, ні Моцарта, ні Бетховена, - тож навіщо взагалі туди йти? Однак тим, хто таки наважується прийти, ця музика дуже подобається, вони навіть порівнюють її з добре відомими творами європейських музичних класиків. Німці також часто просять ноти після концертів. Тож я сподіваюся, що українські мелодії ставатимуть популярними і серед місцевої публіки.

Які емоції під час концерту для Вас важливо передати слухачам? Яка основна ідея цих композицій, крім зображення "ідеальної" України?

В українській музиці дуже відчутний смуток. В усіх творах, навіть, на перший погляд, життєрадісних, є нотка меланхолії, суму, співчуття. Однак завжди - це світла нота, нота надії. І щоразу після репетицій та концертів мені також стає сумно, ця музика мене глибоко торкає. Я думаю, в цьому світлому сумі - вся Україна.

Чи виконували Ви твори, які увійшли до альбому "Ukrainian Moods", в Україні?

Так, у жовтні я давала концерти у чотирьох українських містах: у Києві за підтримки німецького посольства, у Львові, Ужгороді та в Запоріжжі, звідки я родом.

Якими були відгуки українських слухачів? Адже в Україні ці мелодії не такі популярні, як могли би бути…

Реакція була різною. Точніше, твори скрізь сподобалися, але якщо у Запоріжжі про цих композиторів мало що чули, то у Львові навіть зробили зауваження: мовляв, не треба представляти їх як "маловідомих": там твори Ревуцького, Косенка, Колесси добре знають і люблять. Але якщо подивитися афіші, то цих композиторів немає, їхні мелодії не виконують для широкої аудиторії навіть на Західній Україні.

Віоліно, чи плануєте Ви у майбутньому випускати нові альбоми з музикою українських композиторів? Чи маєте інші цікаві задуми?

Є така ідея організувати фестиваль української класичної музики в Німеччині. Зараз він тільки на етапі проекту, але сподіваюся, що у 2016 році фестиваль таки вдасться запустити. Це мають бути три концерти української музики, а оскільки наступного року виповнюється 120 років з дня народження Віктора Косенка, - ми вирішили приурочити фестиваль до цієї дати. Також під час роботи над диском "Ukrainian Moods", я знайшла багато не відомих мені творів неперевершеної особистості - Василя Барвінського. Я просто закохалася в цю людину, жахнулася, коли прочитала про його долю, тож хочу зараз виконати його твори. Звісно, прагну вдосконалюватися у мистецтві гри на фортепіано, далі працювати над собою, відкривати українську музику і тих, хто її творив, не тільки для німців, а й для українців.