В Україні хочуть частково відновити експорт зброї та продавати за кордон ті зразки, які є в країні профіцитними. Про це заявив президент України Володимир Зеленський. "Певні види зброї - і це сучасна зброя - ми можемо виробляти в значно більших обсягах, ніж можемо самі профінансувати, а певні види зброї вже в нас у значно більшому обсязі, ніж реально потрібно Україні", - сказав Зеленський у своєму вечірньому зверненні 19 вересня. Президент наголосив, що це буде керований експорт, який потрібен, аби покривати дефіцит державного фінансування на закупівлю тієї ж української зброї. Зеленський пообіцяв найближчим часом представити концепцію часткового поновлення експорту зброї.

Хоча продаж українського озброєння за кордон ніхто офіційно й не забороняв, однак після початку повномасштабного вторгнення Росії виробники зброї майже не могли отримати ліцензію на експорт своєї продукції. "Експорт завжди йшов через держспецекспортерів за індивідуальними дозволами. Теоретично - можна було податись і отримати дозвіл. Але фактично в 2022–2025 роках дозволи не видавалися. Нинішня ініціатива фактично означає політичний перехід до режиму обмеженого та керованого експорту за чітко визначеними правилами. І ми оцінюємо цю заяву позитивно", - сказав у коментарі DW виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко. 

Держава не здатна викупити все, що українські зброярі виробляють

За словами Федірка, ідея керованого експорту є компромісною моделлю, у пріоритеті якої перебувають передусім потреби фронту та формування національного резерву, а вже потім можливість продавати продукцію на зовнішні ринки. "Для виробників - це реальний механізм закривати свої фінансові розриви. Коли частину продукції можна продати на зовнішніх ринках, то отримані від цього кошти повертаються у виробництво, дослідження, розробки та масштабування найкритичніших номенклатур, насамперед у сегменті БпЛА", - зауважує Федірко.

Виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України Сергій Гончаров вважає, що штучні обмеження експорту шкодять українським виробникам, армії та економіці. Він констатує, що попри величезну потребу на фронті державний бюджет України є обмеженим і держава, навіть за підтримки міжнародних партнерів, не здатна забезпечити повне завантаження та контрактування виробничих потужностей, які українські підприємства наростили за останні два роки. Це, як зауважив Гончаров, призводить до втрати ефективності, оскільки підприємства працюють не на повну силу, що збільшує собівартість виробленої ними продукції.

За словами Гончарова, український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) може виробляти продукції на 30-35 мільярдів доларів, але через брак фінансових ресурсів держава викуповує у оборонних підприємств продукції на суму, утричі меншу. На його переконання, відновлення експорту зброї може змінити ситуацію. "До держави України надійде валютна виручка, підприємства сплатять більше податків, з яких держава зможе закупити більше озброєння для ЗСУ. От саме цю логіку ми намагаємось донести до влади вже останні два роки", - каже Гончаров в інтерв'ю DW.

Керівниця напрямку "Defence" Київської школи економіки (KSE) Марта Бухтіярова переконана, що експорт зброї потрібно відкривати. "Україна вже не може викупити весь обсяг продукції, яка виробляється, - зазначила Бухтіярова. - Не продана підприємством продукція - це фактично для них збитки й зупинка їхніх інновацій та виробничого циклу. Виробники не можуть працювати "на склад", бо туди щодня може прилетіти. Вироблене має продаватись". 

Водночас Бухтіярова наголосила, що експорт зброї має відбуватись за умов ретельного контролю: кожна експортна позиція має погоджуватися з військовими, оскільки тільки вони розуміють потреби на фронті та розвиток ситуації. Як нагадала експертка, для цього існує Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МК ВТС). До цієї комісії входять представники різних міністерств та служб, зокрема міністерства оборони, СБУ та розвідувальних органів. МК ВТС може ухвалювати рішення, чи можна дозволити експорт конкретного товару з позиції національної безпеки.

Росія займає ніші на міжнародному ринку, що відкрилися

Представники галузі пояснюють, що з 2022 року український ОПК кардинально змінився. Більшу частину займають нові приватні підприємства, які виробляють високотехнологічне сучасне озброєння, яке є адаптивним та випробуваним в реальних умовах на полі бою. Це є суттєвою перевагою українських розробок. Але через обмеження експорту українські виробники втрачають час - як конкурентну перевагу.

"Чим більше часу проходить від першого застосування винаходу на полі бою, тим більше країн починають робити те саме, працювати в цьому напрямку. І відповідно, якщо у 2022 році побачити на зброєвій виставці FPV-дрон було значною подією, то у 2025 році їх не виробляють тільки ледачі", - каже виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України Сергій Гончаров. Схожа ситуація і з засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ): у 2025 році, як констатував Гончаров, ними заставлені всі виставкові павільйони.

"Таким чином ми потенційно втратили перспективні ринки збуту, які могли би працювати на нас. У деяких випадках цю нішу займають росіяни зі своїми продуктами. Це призводить до того, що держава-агресор отримує від свого експорту більше валюти, щоб фінансувати війну в Україні", - каже виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України. 

Що Україна може експортувати і куди?

Список озброєння, що його Україна могла б запропонувати на експорт, як зазначають експерти, доволі солідний: дрони всіх типів (повітряні, морські, наземні), роботизовані системи, протитанкові ракетні комплекси, спеціалізовані броньовані автомобілі та засоби РЕБ, комплектуючі, зокрема високотехнологічна оптика. За оцінками аналітиків, це все Україна може продавати за кордон, навіть за умови керованого експорту.

Президент Зеленський вважає, що Україні є що показати на міжнародному ринку зброї. "Морські дрони, на які розраховує світ і які в нас у профіциті, також протитанкова зброя, деякі інші види. Але перший пріоритет - це фронт, забезпечення наших бригад, другий пріоритет - наші українські арсенали, і тільки третій пріоритет - такий керований експорт", - каже Зеленський.

Втім, чи є реальні покупці на українську зброю? Україна завжди була представлена на ринках Азії та Африки. Ці ринки залишаються потенційно зацікавленими в українській зброї, каже Сергій Гончаров.  Проте, на його думку, пріоритетом для експорту української зброї є країни-партнери по НАТО, які надають країні допомогу. Він зазначив, що війна в Україні змусила Європу, що досі демілітаризовувалася, усвідомити потребу в озброєнні. З огляду на це європейські країни надзвичайно зацікавлені в українській зброї, зазначає Гончаров. 

Компонентна складова може вплинути на експорт?

Однак експерт з озброєння та головний редактор Defense Express Олег Катков вважає, що представникам українського ОПК буде не так просто, як комусь здається, продавати свою продукцію. Він звертає увагу на те, що європейський ринок озброєння дуже щільний і що на ньому панує велика конкуренція, яка ускладнюється протекцією власних виробників з боку урядів. Тому більш вірогідним сценарієм, на думку Каткова, є використання вже класичного механізму зі створенням спільних підприємств, локалізацією виробництва та трансфером технологій.

Читайте також: Далекобійна зброя: як Німеччина інвестує в Україну

"Також, коли саме дрони називають головним напрямом українського збройового експорту, то це може бути не зовсім так. Бо зараз більшість українських дронів максимально дешеві через використання цивільної електроніки китайського виробництва, якщо не на рівні плат, то у вигляді мікрочипів. Але замовник з ЄС цілком може висунути вимогу використовувати електроніку лише класу military європейського походження, що одразу унеможливлює виробництво дешевих дронів", - наголошує Катков.

Натомість керівниця напрямку "Defence" Київської школи економіки Марта Бухтіярова зауважує, що багато європейських країн також виробляють зброю з китайськими деталями. Вона навела приклад програми SAFE (Security Action for Europe) Європейського Союзу, яка вимагає, щоб 65% компонентів були виготовлені в країнах ЄС або країнах-партнерах, але залишає 35% для інших джерел. "Ми не унікальні в цій певній залежності від Китаю, але багато українських підприємств зараз намагаються шукати якісь альтернативи та поглиблювати власне виробництво компонентної бази", - каже Бухтіярова.

Читайте також: Війна санкцій: як українські виробники дронів відреагували на перепони Китаю