Уже через два місяці після російського вторгнення в Україну влада США запустила гуманітарну програму Uniting for Ukraine. Згідно з її положеннями, українці, які рятуються від війни, можуть в'їхати в Америку на два роки, якщо в них є так званий спонсор - людина, яка там проживає, готова надати житло і допомогти фінансово. На таких умовах за останній рік до країни прибули близько 130 тисяч українців. Але не всі з них добре облаштувалися.

Подалі від Путіна

Коли Ганна (ім'я змінено), будучи на шостому місяці вагітності, тікала від війни з України, їй хотілося виїхати якомога далі. Тому вона обрала Америку. "Я знала точно, що туди Путін не дістанеться", - згадує вона, погойдуючи візочок із донькою в невеликому місті неподалік від Сан-Франциско. Однак у США на неї чекали нові випробування.

Коли адміністрація президента Джо Байдена оголосила програму Uniting for Ukraine, багато американців зголосилися поручитися навіть за незнайомих їм людей. Тож у мережі почали з'являтися платформи для пошуку спонсорів. У травні 2022 року Ганна, як і десятки тисяч українців, опублікувала пост про себе в одній із таких груп. Через кілька днів їй відповіла сім'я з одного з південних штатів США. "Вони обіцяли зробити всі документи, говорили, що допоможуть підготуватися до пологів, що ми зможемо жити у них у будинку і мені з дитиною буде там добре, - згадує жінка. - Я тоді навіть подумати не могла, що мені доведеться фактично тікати від них".

Щойно вагітна українка прибула до родини, її, не питаючи згоди, почали майже щодня возити по церквах і розповідати парафіянам про її долю: "Щоразу після того, як мене "презентували", люди приносили їм (її спонсорам. - Ред.) конверти. Уже потім я стала здогадуватися, що у них були гроші".

Біженку використовували як інструмент для пожертв

Як з'ясувалося згодом, гроші збирали на ремонт старого занедбаного маєтку, в якому поручителі, за їхнім твердженням, збиралися поселити до 20 українських біженців. Щоправда, виходячи із записів на їхній сторінці у Facebook, будинок вони купили ще сім років тому, і вже тоді запускали краудфандингову кампанію для реставрації, але не з метою допомоги нужденним, а під приводом "збереження історичної спадщини". Тоді зібрати потрібні кошти, судячи з усього, не вдалося, і сім'я запустила новий збір - тепер уже під назвою "Допоможіть українським біженцям знайти дім".

Читайте також: Через Мексику до США? Українці та росіяни у Тихуані

Крім збору грошей, Ганну, за її словами, залучили і до самого ремонту: "Вони просто вручали інструменти і говорили, що сьогодні ми фарбуємо стіни або миємо вікна". Відмовлятися жінка не наважувалася - з одного боку, з вдячності, з іншого - через повну залежність від спонсорів.

Вони при цьому довго відмовлялися допомагати українці з документами для соціальних виплат, а коли їх усе ж оформили, то не давали ними вільно розпоряджатися, вирішуючи самі, що купувати, а що - ні. І навіть візити до гінеколога завжди проходили напружено: поручителі, каже Ганна, не хотіли возити її до лікаря, наполягаючи на домашніх пологах.

Стосунки з ними значно погіршилися, коли після народження доньки Ганна відмовилася їздити до церкви: "Мені неприємно було тиснути на жалість і виступати мученицею". Спонсори після цього звинуватили українку, яка ледве розмовляє англійською, у тому, що вона нетовариська і не поважає їхню сім'ю.

Жінку переселили в "український дім", у якому не було туалету та гарячої води. Її більше не запрошували на вечерю: "Мені не можна було їсти свіжі продукти, мені завжди казали доїдати залишки. Тому я харчувалася однією лише вівсянкою".

Ганна відчувала постійну напругу і невдоволення з боку спонсорів і фактично припинила виходити з кімнати. Тоді господиня почала говорити, що забере в неї право опіки над донькою, бо українка нібито поводиться замкнуто і може страждати депресією. Після цього, ділиться Ганна, вона зібрала свої речі і за допомогою волонтерів перебралася до притулку для жінок і дітей у Каліфорнії.

З дитиною, без грошей і даху над головою

І там познайомилася з Ксенією, яка опинилася на вулиці з дворічною донькою. Як і Ганна, вона знайшла свого американського спонсора через Facebook. Це була жінка її віку, яка в дитинстві переїхала з батьками з України до США. "Вона обіцяла, що за рік навчить мене програмуванню і влаштує у свою фірму. Прозвучало для мене це солодко", - зізнається Ксенія.

У підсумку у спонсора вона з дочкою прожили лише місяць. Коли біженці приїхали до США, Ксенія почала помічати, що її донька Міріам поводиться вороже, боїться поручительки і скаржиться на неї. Спочатку українка не надавала цьому великого значення, вважаючи, що дитина так реагує на зміни. Але одного разу почула крик доньки, яку залишила ненадовго одну в кімнаті: "Вона закричала і різко замовкла. Мені здалося це дуже підозрілим, і я кинулася до неї". У кімнаті, за словами жінки, Міріам не було - мати знайшла її в гардеробній, а над нею - господиню, яка загнала дитину до шафи і, як каже Ксенія, стискала їй рот і горло. "Я бачила тільки її очі, перелякані та з благанням про допомогу", - згадує Ксенія.

Читайте також: Байден після зустрічі з українськими біженцями: Путін - головоріз

Після цього жінки посварилися, і спонсорка заборонила Ксенії та Міріам перебувати вдома в денний час: "Вона сказала, що хоче прокидатися, коли нас уже немає в домі, а засинати - коли нас там ще немає. І я о п'ятій ранку брала візок, клала в нього памперси, йшла з дому і до самої ночі з дитиною була на вулиці". У кишені у Ксенії було всього 60 доларів. Картку, на яку їй перераховувалися соціальні виплати, спонсорка у неї забрала, а через кілька днів і зовсім виставила матір із дитиною на вулицю. Йти українцям було нікуди.

Зі спонсорами Ганни DW не стала зв'язуватися, бо молода мама боїться, що американська сім'я може їй якось нашкодити за спілкування з журналістами. А спонсорка Ксенії кинула слухавку, коли ми звернулися до неї по коментар.

Допомога українцям в американському суспільстві

Нове житло для Ганни та Ксенії знайшли волонтери з організації Nova Ukraine, яка допомагає українцям, що постраждали від війни. За останній рік до них надійшло понад 1200 прохань про допомогу з житлом - переважно від жінок з дітьми. Приблизно в кожному десятому випадку ті, хто просив підтримки, за їхніми словами, стикалися з різними формами жорстокого поводження.

Міграційна служба США стверджує, що перед схваленням документів перевіряє кожного спонсора на предмет можливого шахрайства або наявності потенціалу для прояву насильства. Однак на запитання, який саме вигляд мають ці перевірки, чиновники служби не відповіли. Скільки українських біженців зіткнулися з насильством або порушенням їхніх прав в Америці, владі країни невідомо.

Катя Моісеєва з Nova Ukraine пояснює, що багато американців погоджуються стати спонсором із добрих спонукань, але деякі з них згодом виявляються не готовими до такої відповідальності або "на цьому ґрунті можуть виникати конфлікти, після яких біженцям доводиться шукати нове житло".

За оцінками волонтерів, багато українських біженців не залишаються у своїх спонсорів: цього не вимагають умови програми, крім того, хтось може дозволити собі винайняти житло самостійно, а хтось зупиняється у знайомих. Волонтери впевнені, що бажання допомогти українцям в американському суспільстві велике. Деякі спонсори не можуть прихистити в себе біженців - тоді вони знаходять місця в друзів чи знайомих. А хтось, навпаки, не може оформити документи, але пропонує пожити в себе, допомагає з роботою, забезпечує необхідними речами.

Читайте також: Байден оголосив мільярд доларів гуманітарної допомоги для українців

В Америці гуманітарна програма Uniting for Ukraine вважається новаторською, бо дає змогу прийняти велику групу осіб швидко і без зайвої бюрократії. Після її запуску влада США ухвалила схожі програми для громадян Венесуели, Гаїті, Нікарагуа та Куби. Проте необхідність мати спонсора для в'їзду в країну, на думку волонтерів з Nova Ukraine, виглядає як спроба контролювати потік біженців і небажання держави брати відповідальність за них на себе, перекладаючи її на приватних осіб.

Спонсорство за гроші або роботу

Крім того, це обмеження породило своєрідний бізнес. Знайти спонсорів часто непросто, і деякі громадяни та резиденти США намагаються нажитися на українцях, пропонуючи оформити для них спонсорство за гроші: від двох до трьох тисяч доларів за людину. Заможні люди готові платити. Іноді, щоправда, вони виявляються ошуканими: після переказу передоплати, "спонсори" зникають.

Тим же, у кого таких грошей немає, оформити спонсорство пропонується в обмін на дешеву працю - як правило, прибирання будинку або роботу доглядальницею. Іноді оголошення з такими пропозиціями публікуються відкрито, але найчастіше "роботодавці" або їхні посередники пишуть українцям особисто.

Однак в особисті повідомлення приходить, часом, і не таке. Авторка цього матеріалу під виглядом українки, яка шукає спонсора в США, залишила відповідну інформацію в майже десятку груп, присвячених програмі Uniting for Ukraine. Досить швидко надійшла відповідь від дівчини з пропозицією роботи в ескорті. Повідомлення закінчувалося словами "житло надаємо та оформляємо спонсорство".

Під час спілкування з'ясувалося, що під "ескортом" ховається звичайна проституція, оскільки в зобов'язання українок входить надання інтимних послуг. При цьому більшу частину зароблених грошей секс-працівницям обіцяли виплачувати готівкою, в обхід податкової. До речі, у штаті Флорида, куди запрошували на роботу в ескорт, проституція та ескорт-послуги заборонені. За словами "менеджера", який пропонував роботу в ескорті, близько десяти дівчат з України вже в'їхали до США за такою схемою.

Імміграційне шахрайство

Різноманітність пропозицій в обмін на спонсорство на цьому не закінчується. Мартін Мушейд, організатор однієї з груп, де шукають і знаходять спонсорів, розповів DW, що регулярно видаляє публікації від громадян третіх країн, здебільшого африканських, які обіцяють українкам знайти спонсора в США, якщо ті візьмуть їх із собою під виглядом своїх партнерів. Річ у тім, що особи, які перебувають у стосунках із громадянами України, теж мають право на в'їзд за гуманітарною програмою, і хтось намагається використати таку лазівку. Такі "стосунки" співробітники міграційної служби зазвичай швидко виявляють. Зловмисникам загрожує депортація зі США і штраф, а в деяких випадках - в'язниця. На запитання DW, скільки таких спроб в'їзду в країну було зареєстровано, прикордонно-митна служба США не відповіла.

Усі такого роду сумнівні з етичної точки зору дії ще й протизаконні. В обмін на спонсорство заборонено щось вимагати. Організатори більшості груп інформують українців про шахраїв і ретельно відсортовують підозрілі або протизаконні пропозиції.

Якщо в подібних пропозиціях потенційну небезпеку можна розпізнати заздалегідь, то у випадках Ксенії та Ганни нічого не віщувало біди. Ганна пройнялася довірою майже одразу - її спонсори виявилися релігійними людьми. Ксенія пояснює, що не турбувалася, бо їхала до заміжньої жінки.

Відсутність централізованої допомоги біженцям

Обидві жінки рятували себе і своїх дітей від війни, але опинилися у важкій ситуації, з якої їм складно було вийти, не маючи грошей, знайомих і не знаючи, куди звернутися. Катя Моїсеєва з Nova Ukraine вважає, що головна проблема полягає в тому, що на рівні держави в США відсутня централізована система допомоги біженцям: "Немає системи зворотного зв'язку. Якщо стосунки зі спонсорами не ладяться, людям просто нікому про це повідомити. Вони починають писати в Telegram і Facebook, шукати волонтерів".

Для випадків насильства є загальнонаціональна гаряча лінія. Однак більшість біженців не знає цього номера або не може його знайти, бо не має відповідної легко доступної інформації українською чи російською мовами. До суду такі випадки, як у Ксенії та Ганни, зазвичай не доходять. "Мене багато людей запитують, чому я не звернулася в поліцію спочатку? Тому що спонсор мене сильно залякувала з самого початку, як ми приїхали. Я боялася, що якщо піду в поліцію, то буде тільки гірше. Вона громадянка США, а я ніхто. У неї є зв'язки, гроші, а в мене нічого немає", - каже Ксенія. Але додає, що після спілкування з волонтерами таки має намір повідомити про свій випадок у поліцію.

Адвокатка Віра Сєрова, яка теж допомагає біженцям як волонтерка Nova Ukraine, зазначає, що хоча спонсорство передбачає відповідальність за утримання біженців, юридичної сили ці зобов'язання (надання житла та фінансової допомоги. - Ред.) не мають. "Де факто це документ, який ні до чого не зобов'язує. З жодного спонсора ще ніхто нічого не спитав", - констатує Сєрова. 

Щодо чинної програми прийму українських біженців через інститут спонсорства, то, з одного боку, чиновники хочуть, щоб американці продовжували запрошувати до себе українців. З іншого боку, приклади шахрайства і навіть насильства щодо біженців вказують на її недоліки і вимагають більшого контролю.