Україна не перебуває в центрі уваги організаторів 74-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (Берлінале), як це було торік. Тоді у відповідь на запрошення його керівників Марієтте Ріссенбек і Карло Шатріана на відкритті фестивалю через відеозв'язок виступив президент України Володимир Зеленський, а українські фільми були представлені в усіх секціях. Проте про країну, яка продовжує відбивати повномасштабну російську агресію, організатори Берлінале не забули й цього разу.

У 2024 році на кінофестивалі в Берліні відбудуться світові прем'єри чотирьох українських кінострічок: у секції Forum покажуть повнометражний ігровий фільм Романа Бондарчука "Редакція" ("The Editorial Office") і документальну роботу Оксани Карпович "Мирні люди" ("Intercepted"). У категорії Panorama Dokumente можна буде подивитися документальну стрічку Світлани Ліщинської "Трохи чужа" ("A Bit of Stranger"). А в конкурсі Generation 14plus, де беруть участь фільми для підлітків і про підлітків, покажуть короткометражку "Образа" Гліба Осатинського - американського режисера родом з України.

"Редакція" ("The Editorial Office")

Фільм "Редакція" артдиректор фестивалю Docudays Роман Бондарчук знімав у Херсоні та Херсонській області, зокрема, в Олешківських пісках - зараз ця територія окупована армією РФ. Зйомки були завершені за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Головний герой фільму, молодий біолог Юра, шукає степового бабака - рідкісний вид, що занесений до Червоної книги України і якого нібито бачили місцеві жителі. Під час пошуків Юра випадково стає свідком підпалу лісу, фотографує паліїв, несе знімки в місцеву газету - і раптово опиняється в центрі світу фейкових новин і корупційних схем, розкривати які нікому нецікаво.

Робота над фільмом після завершення зйомок продовжувалася вже після того, як південь України був захоплений російськими військами. Деякі місця, де відбувалися зйомки, досі окуповані росіянами, якась частина з них повністю зруйнована, тож картина залишилася єдиним спогадом про них.

Головну роль у стрічці зіграв уродженець Херсону, журналіст Дмитро Багненко. Фільм "Редакція" став його акторським дебютом. Нині Дмитро служить у лавах ЗСУ. На фронті воюють і багато інших учасників знімальної групи. Режисер монтажу Віктор Онисько загинув у грудні 2022 року, а виконавець однієї з ролей Василь Кухарський - у грудні 2023-го.

"Мирні люди" ("Intercepted")

Що спонукає людей іти в чужу країну, щоб розпочати там війну? Відповідь на це запитання шукає режисерка фільму "Мирні люди" Оксана Карпович. Кадри руйнувань в українських містах і селах після звільнення від російських окупантів чергуються з телефонними розмовами російських солдатів зі своїми рідними.

У цих розмовах, які українські спецслужби перехопили у 2022 році, військовослужбовці РФ зізнаються в убивствах, ґвалтуваннях і тортурах мирних жителів - і реакцією на їхні злочини стає не жах, а слова схвалення з боку їхніх рідних. Зняті у фільмі жителі України, які повернулися до своїх домівок і знову намагаються налагодити життя, протистоять нормалізації жаху та виправданню ненависті, що їх поширює російська пропаганда.

"Трохи чужа" ("A Bit of Stranger")

Російськомовна уродженка Маріуполя Світлана Ліщинська у документальному фільмі "Трохи чужа" на прикладі чотирьох поколінь жінок у своїй сім'ї спробувала проаналізувати тему втрати національної самосвідомості внаслідок радянсько-російської імперської та колоніальної політики.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну руйнує російську частину їхньої ідентичності та позбавляє їх домівки. Дочка Світлани з дитиною тікає до Лондону, де переживає екзистенційну кризу. Мати Світлани безболісно розлучається з радянським минулим. А сама Світлана, як ідеться в описі фільму, "досліджує колонізовану частину своєї свідомості",

"Образа" ("Obraza")

У центрі сюжету - 17-річний підліток Яша, який зазнає ворожого ставлення до себе з боку вчителів у школі та повстає проти батьків і системи. Його особисті переживання стають відображенням глобальної зміни епох, що відбувається в Україні на початку 1990-х років.

Режисер картини Гліб Осатинський народився в Харкові, а 1994 року переїхав до Сполучених Штатів, де працював фінансовим аналітиком. З кінця 2000-х років Осатинський знімає короткометражні фільми, в яких здебільшого йдеться про проблеми мігрантів із країн колишнього СРСР у США.

Фільми українських режисерів - у Berlinale Co-Production Market

Майбутні фільми українських режисерів Антоніо Лукіча та Катерини Горностай пройшли відбір для участі в ринку копродукції фестивалю в Берліні. Berlinale Co-Production Market - це один із найбільших світових майданчиків для пошуку міжнародних партнерів для спільного виробництва.

Згідно зі сценарієм, головна героїня фільму "Дівчина, яка кричить" ("Screaming Girl"), що його планує зняти Антоніо Лукіч, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну опиняється в Ірландії і, всупереч усьому, намагається втілити в життя свою мрію і стати актрисою.

Кінопроєкт Катерини Горностай "Антонівка" - це трагікомедія про "молоду і закохану" пару, Аврору і Дарко, які після закінчення війни вирішують жити разом - і переїжджають у кімнату в будинку дідуся Аврори, який став свідком окупації села і пережив інсульт.