Премія миру для росіян і білорусів: Вони - не вороги України
Анна Філь
7 жовтня 2022 р.
Нобелівський комітет підкреслює вагу України у світі, а з іншого боку прагне згадати жертв лукашенківського і путінського режимів, вважає член правління Центру громадянських свобод Ігор Козловський.
Ігор Козловський Фото: DW
Реклама
Українська правозахисна організація Центр громадянських свобод (ЦГС) стала лауреатом Нобелівської премії миру 2022 року. DW поспілкувалася з Ігорем Козловським, членом правління ЦГС, про доречність розділення премії між українцями, білорусами й росіянами і про те, чи допоможе премія миру закінчити війну в Україні.
DW: Пане Ігоре,Центр громадянських свобод став лауреатом цьогорічної Нобелівськоїпремії миру. Як ви сприйняли цю новину?
Це було несподівано. Але це подія, яка є плодом величезної роботи. Насамперед, Центру громадянських свобод на чолі з Олександрою Матвійчук. Її внесок величезний. Це людина з чуйним серцем, яка давно працює жертовно на просторі правозахисної роботи.
Також Олександра Романцова і всі інші, хто зробили цю премію реальністю. Тобто, це командна робота. Але організація все-таки за Олександрою Матвійчук. Вона неймовірна. Її жертовність відома не лише в Україні, а й в світі на рівні ООН, ОБСЄ. На всіх відомих платформах Матвійчук виступає і доносить правду про Україну.
Особливо це важливо останнім часом, коли йде розслідування воєнних злочинів Росії…
Не просто розслідування. Треба почути кожну людину, пропустити її через себе, своє серце. Це величезна кількість людських свідчень, трагедій. Чути їх, співчувати, а не просто робити механічно реєстр, є частиною правозахисної роботи. Також один з важливих напрямків роботи Центру, який відомий у світі, - трибунал для Путіна.
Ми, українці, травмовані і радикалізовані цією війною. Тому в нас є свій погляд на все, що відбувається. І ми б хотіли, щоб такий же погляд був у світі. Але ж я розумію, що Нобелівський комітет дивиться на те, що відбувається на сході Європи зі своєї точки зору. Вони з одного боку підкреслюють вагу України у світі, а з іншого боку прагнуть згадати жертв лукашенківського і путінського режимів. Таким чином дається послання тому ж Путіну, як подарунок на його День народження, що світ слідкує за тим, як реальне зло намагається зруйнувати права і свободи людини.
Водночас представниця Нобелівського комітету БеріРейс-Андерсензаявила, що три лауреати Нобелівської премії миру уособлюють мир та братерство. Як ви думаєте про яке братерство і мир йдеться?
Я можу послатися на Олександру Матвійчук. Вона написала, що російський та білоруські лауреати наші братні організації. Чому? Люди із "Меморіалу" в Росії завжди підтримували України. Представник білоруського правозахисного центру "Вясна" (Олесь Біляцький - Ред.) знаходиться в лукашенківських катівнях. Тому під братерством мається на увазі, що ці люди виборювали права і свободи людини, і вони не вороги України.
Що б ви назвали головним досягненням Центру громадянських свобод за увесь час роботи?
Вони були перші найбільш активні та жертовні у боротьбі за права та свободи людини. Це безліч різних акцій, в яких я також брав участь. Зокрема, перед Офісом президента і Верховною Радою проводили акції з вимогою ухвалювати закони, які стосувалися прав і свобод людини. Наприклад, закон про воєнних злочинців. Саме завдяки зусиллям Центру громадянських свобод цей закон був ухвалений. Загалом наполеглива, жертовна, відкрита робота і адвокація України на всіх міжнародних рівнях.
Нобелівська премія передбачає виплату 900 тисяч доларів. Центр громадянських свобод отримає свою частку. Як ви думаєте на що буде витрачено ці кошти?
Я думаю на заплановані проєкти, які нині втілюються в життя.
Ви колишній полонений, людина, яка пройшла тяжкий шлях з 2014 року, громадський активіст і правозахисник. Як вважаєте, чи ця премія миру допоможе Україні в боротьбі за свою незалежність?
Безумовно. Фокус на Україні посилюється. Ми ж постіно побоюємося, що про Україну можуть забувати медіа. А от саме таке нагадування, що Україна є демократиничною державою, в якій права і свободи людини є важливими для суспільства, - це внесок в бачення України.
А як гадаєте, коли буде мир в Україні? Що для цього потрібно?
Для нас мир наступає після перемоги. Адже це війна не тільки зброї, а й ціннісна. Путінський режим намагається зруйнувати саме наші цінності - свобода, гідність та ідентичність. Перед нами виклик - усім загинути або перемогти. Тому лише після нашої перемоги можна говорити про мир.
Відзначені за справу миру
Нобелівська премія миру вручається щороку, починаючи з 1901 року, 10 грудня (день смерті Альфреда Нобеля 1896). Досі цю відзнаку одержали 101 особа і 25 організацій.
Фото: picture-alliance/dpa
Нобелівська премія миру 2013 року для ...
Організації із заборони хімічної зброї (Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons, OPCW), яка була заснована 1997 року для контролю за дотриманням Конвенції про заборону хімічної зброї, а нині займається ліквідацією арсеналу хімічної зброї у Сирії. Норвезький Нобелівський комітет в Осло обрав OPCW з-поміж 259 номінованих - це рекордна кількість.
Фото: picture-alliance/dpa
2012 - Євросоюз
Європейський Союз вшанували як зразок мирної співпраці між державами. Турбйорн Ягланд, голова комітету Нобелівської премії, а також Гейр Лундестад, директор інституту Нобеля, вже упродовж багатьох років виступали за присудження ЄС цієї винагороди.
Фото: Reuters
2010 - Лю Сяобо
Лауреатом Нобелівської премії миру 2010 року став китайський правозахисник і дисидент Лю Сяобо. Наприкінці 2009 року його було засуджено з політичних мотивів до 11-річного увезення. Перед присудженням премії офіційні власті КНР намагалися не допустити цього. Нині дисидент все ще за ґратами.
Фото: AP
2009 - Барак Обама
У грудні 2009 року Барак Обама отримав під час свого короткого візиту до Осло Нобелівську премію миру. Його відзначення зустріли досить критично, бо відбулося воно, на думку скептиків, занадто рано. Тобто Нобелівську премію миру Обамі розглядали радше як аванс для подальшої гідної роботи, спрямованої на досягнення миру в світі без атомної зброї.
Фото: picture-alliance/dpa
2007 - Ел Ґор
2007 року було відзначено Раджендру К. Пачаурі (голову Ради ООН з питань клімату) і екс-віце-президента США Ела Ґора за боротьбу зі зміною клімату на планеті. Передусім йшлося про намагання досягнути кращого взаєморозуміння в умовах зміни клімату, заподіяної людьми. Ел Ґор у своїй промові з нагоди отримання премії заявив зокрема, що США й Китай відповідальні за значні прогалини в охороні клімату.
Фото: picture-alliance/dpa
2004 - Ванґарі Маатай
Мута Маатай Ванґарі стала першою африканською жінкою, яка отримала Нобелівську премію миру. Кенійська професор й науковець була удостоєна нагороди за внесок у сталий розвиток, демократію і мир. 1977 року вона заснувала рух Green Belt Movement, який виступає передусім за права жінок і збереження довкілля.
Фото: dapd
2003 - Ширін Ебаді
Іранська юрист Ширін Ебаді стала першою мусульманкою і першою іранкою, яка отримала Нобелівську премію миру. Її вшанували нагородою за „особливі заслуги в боротьбі за мир”. Передусім ідеться про роботу Ширін Ебаді на ниві дотримання прав людини, зокрема прав жінок і дітей. Отримуючи нагороду, іранка була без хустки на голові. Це трактувалося як сильний виклик консервативним іранським порядкам.
Фото: AFP/Getty Images
2001 - ООН і Кофі Аннан
Дванадцять років тому норвезький Нобелівський комітет вирішив поділити нагороду. А поділили її між інституцією Організація об’єднаних націй, яку представляв тодішній голова Генеральної асамблеї, південний кореєць Хан Сен Су та Генеральний секретар ООН Кофі Аннан.
Фото: dapd
1994 - Близький Схід
1993 року шеф палестинців Яссир Арафат вів від імені організації визволення Палестини PLO переговори, спрямовані на досягення двостороннього визнання. Минув рік після переговорів, як йому разом з Шимоном Пересом і Іцхаком Рабіном було вручено Нобелівську премію миру. Щоправда, їхні зусилля щодо вирішення конфлікту на Близькому Сході виявилися марними досі.
Фото: AFP/Getty Images
1993 - Зміни в ПАР
Президент ПАР Фредерик де Клерк зробив свій дуже вагомий внесок у скасування апартеїду в Південній Африці. Нельсон Мандела, лідер забороненої партії African National Congress змушений був провести 27 років за ґратами. 1993 року їм двом вручили Нобелівську премію миру за перемогу над апартеїдом. Через рік після цього Мандела став першим чорношкірим президентом ПАР.
Фото: AFP/Getty Images
1990 - Михайло Горбачов
Він розпочав фактичний кінець комуністичного режиму й самого Радянського Союзу. Його політика розрядки сприяла падінню Берлінського муру та німецькому возз'єднанню. 1990 року Михайло Горбчов отримав за все це Нобелівську премію миру. Але через складну політичну ситуацію в СРСР його останній президент не наважився особисто їхати в Осло отримувати премію.
Фото: picture-alliance/dpa
1989 - Далай Лама
Коли 1989 року Нобелівську премію миру вручили Тенцзину Ґіямцхо, 14-му Далай Ламі, норвезький комітет не обґрунтовував своє рішення. Це був рік, коли в Китаї жорстоко придушили демократичний рух.
Фото: picture alliance/dpa
1983 - Лех Валенса
Коли Нобелівську премію миру присудили Лехові Валенсі, він послав до Осло отримувати її свого сина Богдана й дружину Дануту. Сам колишній лідер польської профспілки "Солідарність" перебував тоді під домашнім арештом і міг слідкувати за церемонією в Осло лише через короткохвильовий радіоприймач.
Фото: AP
1979 - Мати Тереза
Нагородження "Ангела бідних", матері Терези, норвезький Нобелівський комітет теж практично не обґрунтовував. Її праця задля блага бідняків у Калькутті на весь світ прославила народжену в Скоп’є монахиню.
Фото: AP
1971 - Віллі Брандт
Канцлер ФРН Віллі Брандт став першим німцем після Другої світової війни, якому дали премію миру. Тоді це присудження комітету не треба було обґрунтовувати. Але відомо, що його головна заслуга – робота задля послаблення напруження між Західною та Східною Європою тих часів.
