Як заявив під час візиту до Брюсселя у четвер, 9 лютого, президент Володимир Зеленський, Київ розраховує, що переговори про вступ України до ЄС розпочнеться ще цього року. Європейські партнери наголошують, що рух до членства у спільноті залежить від реформ, зокрема антикорупційних. Одна з вимог Брюсселя - зменшення впливу олігархів на українську політику. Нині на розгляді Венеційської комісії Ради Європи перебуває ухвалений 2021 року "антиолігархічний" закон, спрямований саме на виконання цієї вимоги. ЄС очікує його втілення з урахуванням зауважень експертів Ради Європи. Очікується, що свій висновок Венеційська комісія оприлюднить у березні.

Згідно з законом, олігархами в Україні офіційно вважаються особи, які відповідають трьом з чотирьох критеріїв: статки, еквівалентні сумі від приблизно 80 мільйонів доларів, політичний вплив, контроль над ЗМІ та монополія в одній з галузей економіки. Тим, хто потрапить у створений на підставі закону реєстр олігархів, заборонено фінансувати політичні партії, брати участь у великій приватизації, вони мають подавати спеціальну декларацію. Першим наслідком ухвалення закону можна вважати відмову Ріната Ахметова від ліцензій на мовлення для його медіа-групи, про яку було оголошено торік влітку. Позбувся офіційного контролю над власними телеканалами і лідер "Європейської солідарності" бізнесмен і політик Петро Порошенко. А мільярдер Вадим Новинський відмовився від мандату депутата Верховної Ради.

Читайте також: Експертка про медіа Ахметова: Кладе яйця в різні кошики

Знищені статки. Ахметов

Паралельно з планомірним знищенням промислового потенціалу України російськими загарбниками падають і статки найбагатших українців. Центр економічної стратегії (ЦЕС) у своєму дослідженні, оприлюдненому наприкінці 2022 року, оцінив втрати промислових активів олігархів у 4,5 мільярда доларів. Найбільших втрат за рік війни зазнав, вочевидь, Рінат Ахметов. Внаслідок окупації Маріуполя росіянами він втратив такі ключові металургійні активи як завод "Азовсталь" і комбінат "Імені Ілліча". Вартість цих активів ЦЕС оцінює у понад 3,5 мільярда доларів. Крім того, законсервований після пошкодження внаслідок російських ударів і Авдіївський коксохімічний завод - найбільше у своїй сфері підприємство Європи (це мінус ще близько 150 мільйонів доларів). Безупинно зазнають руйнувань від прицільних ракетних ударів Росії і енергогенеруючі компанії Ахметова, зокрема, теплоелектростанції. За інформацією компанії ДТЕК Енерго, з початку війни її об'єкти зазнали ударів 27 разів.

Аналітики ділового видання Forbes-Україна вважають втрати Ріната Ахметова від війни ще більшими - понад 9 мільярдів доларів. Водночас, констатувало видання наприкінці 2022 року у своєму рейтингу багатіїв, бізнесмен ще контролює активи вартістю у чотири мільярди доларів і залишається найбагатшою людиною України. Великих втрат від війни,за оцінками Forbes, крім Ахметова зазнав і його молодший партнер по холдингу "Метінвест" Вадим Новинський - мінус два мільярди (до війни активи Новинського оцінювалися у три мільярди).

Ігор Коломойський: без паспорта і без НПЗ

Різко впали доходи і в ще одного донедавна впливового олігарха - Ігоря Коломойського. Внаслідок російських бомбардувань торік було знищено ключовий його актив - Кременчуцький нафтопереробний завод. Центр економічної стратегії оцінює втрату цього підприємства у понад 400 мільйонів доларів. Коломойський разом зі своїм партнером Геннадієм Боголюбовим контролював значну частку українського паливного ринку, володіючи найбільшою в країні мережею заправних станцій.

Коломойський, на рівні з Ахметовим, є класичним уособленням української олігархії. Бізнесмен завдяки своєму політичному впливу багато років примудрявся контролювати менеджмент державної компанії "Укрнафта", маючи в ній лише міноритарний пакет акцій. Контроль над найбільшим нафтовидобувним підприємством, найбільшим нафтопереробним заводом і найбільшою мережею заправок гарантували високі прибутки. Утім, НПЗ тепер знищений, а пакети Коломойського в "Укрнафті" і "Укртатнафті" на період дії воєнного стану взяла в управління держава. До проблем олігарха додалася також втрата українського громадянства, а також кримінальні провадження за підозрою в багатомільярдних махінаціях навколо "Укрнафти".

Читайте також: Олігарх у капцях: коли обшук стає видовищем

Дмитро Фірташ: Без облгазів і без хімзаводу

Крім Ахметова і Коломойського за рік війни втратив значну частину ресурсів і ще один олігарх, відомий традиційно високим впливом на політику - Дмитро Фірташ. Внаслідок бойових дій зазнало суттєвих пошкоджень і опинилося на окупованій Росією території одне з найбільших підприємств з виробництва добрив - об'єднання "Азот" у Сєвєродонецьку (мінус 69 мільйонів доларів, за даними ЦЕС).

Крім того, уряд торік передав в управління "Нафтогазу України" 20 обласних газорозподільних компаній Фірташа через борги у 1,5 мільярда гривень за користування державними газовими мережами. До двадцятки найбагатших українців за версією Forbes "газовий олігарх" 2022 року не потрапив, роком раніше його остатки оцінювалися приблизно у 400 мільйонів доларів.

Списувати олігархів зарано?

Олігархи значною мірою втратили ресурси для впливу на українську політику, зазначив у розмові з DW експерт Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов. "Інвестиції у політику стануть менш актуальними", - каже Горюнов. Він покладає сподівання на те, що ухвалений торік "антиолігархічний" закон змусить великий бізнес відмовитись від медіа-ресурсів або ж від участі у політичному житті. Однак експерт ЦЕС не має ілюзій: щоб повністю позбутися впливу олігархів на українську політику поки що зроблено замало. "Поки у них ще є активи, вони робитимуть все, щоб їх захистити або примножити", - переконаний Дмитро Горюнов.

Ставити хрест на олігархах ще зарано, вважає й Ігор Фещенко з руху "Чесно", який багато років займається моніторингом впливу великого бізнесу на політику, зокрема у питанні фінансування виборчих кампаній. "Для цих людей виклик полягає у тому, щоби відновити свої позиції. Зокрема, важливу роль відіграватиме при цьому вплив на судову систему. Вони добре володіють інструментами впливу на політику і не відмовляться від них", - переконаний Фещенко. 

Олігархи традиційно використовують судову систему в боротьбі за свої інтереси, підтверджують і аналітики Центру економічної стратегії. Зокрема, починаючи від 2014 року, Антимонопольний комітет наклав через зловживання монопольним становищем штрафи в понад 200 мільйонів доларів на компанії Ріната Ахметова, а також по декілька десятків мільйонів на компанії Ігоря Коломойського й Дмитра Фірташа. Однак усі ці штрафи систематично оскаржуються у судах і досі жоден з них не був сплачений, констатують у ЦЕС.

Читайте також: VIP-"біженці": українські олігархи на Лазуровому березі

Питання рентабельності бізнесу

Дмитро Горюнов вказує на те, що серед найважливіших напрямків для політичного лобіювання з боку компаній Раніта Ахметова у майбутньому, ймовірно, залишатиметься питання ренти на видобуток залізної руди. "В Ахметова залишаються два великих гірничо-збагачувальні комбінати, які, згідно зі звітністю за 2021 рік, принесли кілька мільярдів доларів чистого прибутку", - нагадує експерт.

Наприкінці січня Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт, внесений депутатами від правлячої партії "Слуга народу", яким передбачене, зокрема, зниження на період дії воєнного стану, ренти на видобуток залізної руди. Як визнав у розмовах з українськими журналістами голова комітету Верховної Ради Данило Гетманцев, один з ключових донорів України - Міжнародний валютний фонд - налаштований до цього законопроєкту дуже критично.

Ігор Фещенко з "Чесно" також говорить про високі спокуси для Ріната Ахметова і надалі впливати на державне регулювання і нагадує про багаторічні зусилля бізнесмена, аби будь-що уникнути підвищення тарифів на вантажні перевезення з боку державної "Укрзалізниці". Згідно з моніторингом "Чесно", Ахметов регулярно надавав доступ до ефіру свого національного телеканалу політикам, які в питанні залізничних тарифів говорили те, що було вигідно олігарху. Навіть попри формальну відмову частини олігархів від медіа-бізнесу, Фещенко сумнівається, що великий бізнес відмовиться від впливу на вибори і по завершенні війни. "Гадаю, перші олігархічні прояви, які ми побачимо, це буде одночасне створення нових телеканалів і споріднених з ними політичних партій", - прогнозує аналітик "Чесно".

Експерт не вірить у те, що антиолігархічний закон змінить правила гри. "Олігархи здебільшого не фінансували партії напряму, тому заборона їм це робити не матиме належного ефекту", - каже Фещенко. Експерт наводить приклад з минулих виборчих кампаній, коли соціологічні дослідження в інтересах партій замовляли і оплачували адвокатські компанії, які, вочевидь, представляли інтереси великих бізнесменів.

"Треба карати за незаконні грошові вливання у політику"

Аби перекрити потік непрозорих коштів у виборчі кампанії, наголошує Ігор Фещенко, треба виконувати закон про політичні партії. "На виконання цього закону НАЗК моніторить партійні фінанси і з 2016 року, відколи діє закон, передала до Нацполіції матеріали про кримінальні порушення у десятках випадків. Йдеться про фінансування партій з використанням сотень підставних донорів. Але жодна справа не дійшла до суду, здебільшого не відкриваються навіть кримінальні провадження. Отже, олігархам ніщо не заважає фінансувати партії через своїх дружин чи водіїв", - критикує Фещенко.

Центр економічної стратегії у своєму звіті констатує, що частка олігархів в українській економіці за останні десять років зменшилася вдвічі - не лише через війну, але й тому, що олігархічний бізнес неефективний. Аналітики ЦЕС сподіваються, що в процесі європейської інтеграції України на заміну олігархам приходитимуть великі інвестори з країн ЄС. Водночас експерти закликають міжнародні фінансові організації, від допомоги яких нині вкрай залежна Україна, пов'язувати надання допомоги Києву з поступом у питанні деолігархізації, а також підтримувати компанії, які створили би конкуренцію олігархам.