24 лютого - у день початку загарбницької війни Росії проти України - родина Бурчоків мала лише п'ять хвилин на роздуми. Дуже короткий час для вирішення подальшої долі сім'ї, але потрапляння бомби в сусідній будинок, коли від ударної хвилі маленького сина підкинуло на кілька метрів, не залишило іншого виходу. Дитина вижила дивом.

У дорогу сім'я прихопила зі собою лише найнеобхідніше: гроші, документи, одяг і тенісну ракетку для дочки Ганни. Їм довелося відкривати гараж сокирою, бо від вибуху поруч погнулися ворота. З передмістя Києва спершу вони дісталися автомобілем друзів на захід України. "Ми дуже злякалися. У нас не було іншого виходу", - розповіла DW Ольга Бурчок. Батько, який працює лікарем, залишився в столиці допомагати.

Та навіть у ці важкі хвилини Ганна Бурчок не полишала мрій про професійний спорт. "Це завжди було моїм найбільшим бажанням. Теніс - це моє життя", - каже Ганна Бурчок. У мирні часи 12-річна Ганна тренувалася шість днів на тиждень - щонайменше чотири години плюс фітнес. В Україні вона увійшла до десятки найкращих гравців у своїй віковій категорії.

Після місяця без тренувань у відносно безпечній західній Україні вони потрапили до західнонімецького Леверкузена, де тепер Ганна знову може грати в теніс у тенісній академії Роберта Орліка при RTHC Bayer Leverkusen. "Ми дуже вдячні, що ми тут у безпеці і що нас так тепло зустріли", - одноголосно кажуть Ганна та її мати Ольга.

Читайте також: Зірки музики, кіно та спорту закликали підтримати Україну

Юнацька футбольна команда з Києва в Хеннефі

Також далеко від дому знаходиться тепер київська юнацька команда U17, яка з ініціативи місцевого тренера Штефана Ренца (Stefan Rönz) перебуває тепер у спортшколі Хеннефа. Ренц тривалий час підтримував контакти з київським "Динамо" і одразу після початку війни викликався допомогти. 28 юніорів приїхали до Німеччини в рамках акції допомоги та завдяки зв'язкам із директором юнацької академії київського "Динамо", віцепрезидентом Київської футбольної асоціації Володимиром Жаріковим.

"Володимир має багато контактів у Києві та по всій країні, і він невтомно допомагає вивозити людей з України. Зараз ми дбаємо про те, щоб хлопці тут жили добре, могли грати у футбол і трохи повернулися до нормального життя. Усі вони щасливі, що змогли виїхати", - сказав Ренц DW. Щоденний зв'язок з батьками в Україні вони підтримують через мобільні телефони та інтернет.

Але футбол для молоді зараз має другорядне значення. "Спочатку я хочу повернутися і допомогти відбудувати Україну. Тільки потім мрію про футбольну кар'єру", - каже один із молодих українських футболістів Іван.

Читайте також: Збірна Росії з футболу гратиме без прапора та гімну - ФІФА

Важкі часи для українського футболу

"Питання про те, як займатися спортом, як організувати футбольні тренування, наразі не актуальне, тому що це занадто небезпечно. З цих міркувань влада Києва не дозволяє проводити великі заходи, особливо за участю дітей", - сказав DW Володимир Жаріков. 59-річний футболіст залишився в Києві, але цілодобово на зв'язку зі своїми підопічними.

"Я в основному займаюся координацією тренування груп, які виїхали за кордон, і організацією підтримки для них. Наразі вони в безпеці. Вони мають можливість займатися улюбленою справою, тренуватися, а також ходити до школи", - розповідає Жаріков. Що буде з футболом по завершенні війни? "Зрозуміло, що український футбол переживає непрості часи", - додає він.

Читайте також: Гроші пахнуть! Як бізнес і спорт у ЄС відмовляються від фінансування з РФ

Німецька допомога спортсменам

"Наша мета в тому, щоби жодна спортивна подія у світі не обходилась без протестів проти цієї війни", - сказав DW колишній олімпійський біатлоніст Єнс Штайніґен (Jens Steinigen). Він є засновником ініціативи "Athletes for Ukraine", яка працює на солідарність з народом України. "Мета - об'єднати всіх атлетів у світі, щоби подати приклад проти війни, за мир і солідарність", - каже він.

Штайніґен виріс у колишній НДР. "Я знаю до чого веде цілеспрямована державна дезінформація". Те, що спорт і політику можна відокремити, це "найбільша нісенітниця, яку нам багато років втовкмачували. Такого не було ніколи. Спортом завжди зловживали і він сам йшов на це", каже Штайніґен, який нині працює правником.

До ініціативи Штайніґена швидко приєдналися і відомі імена як олімпійський чемпіон-лижник Тобіас Анґерер (Tobias Angerer), саночник Фелікс Лох (Felix Loch) та фігуристка Альона Савченко. "Athletes for Ukraine" тепер організовує збір пожертв і речей, а також транспортування допомоги до українського кордону. "Ми також намагаємося інтегрувати дітей-біженців у клубні види спорту та використовуємо наші контакти, щоб надати можливості для тренувань. Це виникло спонтанно", - каже Штайніґен.

Ганна Бурчок і її мама Ольга у німецькому Леверкузені знайшли житло і почуваються комфортно. Однак для них зрозуміло одне: вони хочуть якнайшвидше повернутися до Києва і допомогти відбудувати батьківщину. Те саме зараз можуть сказати багато українців, які мусили тікати від війни.