Червоно-чорний рушник - це історія медсестри з Полісся, яка не змогла залишити домівку під час окупації й зазнала насильства. Після звільнення вона виїхала, але згодом повернулася. Вишиті зорі, ромбики - символи побуту. Горизонтальні смуги - культурні шари, покоління. Червоні квадратики символізують здобутки, чорні - втрати, а сірі - туман травми.

Синій рушник - історія сім'ї, яка не встигла виїхати з окупованого міста на півдні України, про що свідчать зображені морські хвилі й горщик як символ викопної кераміки українського узбережжя. На полотні зображений шлях, схожий на сходи або лабіринт - як символ важкої долі героїв історії, де жінка зазнала насильства під час пошуку свого чоловіка в "адміністрації" російських окупантів.

Рушник у коричневих тонах розповідає історію жінки з маленького міста на сході України. Їй вдалося врятувати себе й сім'ю. Після побиття та погроз за українську мову героїня наважилася разом з донькою й мамою виїхати. Рушник передає найбільш м'яку з історій - жінці вдалося уникнути сексуального насильства. Водночас робота містить і натяки на травму, зображені у вигляді колючок на дереві життя.

На цьому полотні передана історія жінки, яка двічі пережила окупацію й сексуальне насильство з боку росіян - у 2014 та 2022 роках. Навіть після виїзду за кордон героїня не відчувала себе в безпеці, лише згодом зібралася силами та почала облаштовувати нове життя. Вишиті зелені фігурки - повторюваність у житті. Ромбики - протитанкові їжаки й вибухи.

Через стареньку бабусю й матір жінка була вимушена залишитися в російській окупації. Після пережитого зґвалтування вона наважилася виїхати, але мріє повернутися додому. Качка, що озирається на будинок - це про тугу за домом, про служіння героїні своїй матері, бабусі. Річка й пожовкле листя - сльози та емоції від пережитого. Але квітка на дереві все ж проростає, є надія повернутися додому.