Вдова російського опозиціонера Олексія Навального заявила, що продовжить справу свого чоловіка, який загинув в колонії. DW - про те, хто така Юлія Навальна і які її шанси в боротьбі з режимом Путіна.
Реклама
19 лютого, через три дні після загибелі в колонії російського опозиціонера Олексія Навального, його вдова Юлія публічно заявила, що візьме на себе управління Фондом боротьби з корупцією (ФБК), заснованим Олексієм, і продовжить справу чоловіка. Юлія Навальна наполягає, що смерть її чоловіка - сплановане вбивство, задумане президентом РФ Володимиром Путіним, й що за цим злочином стоять конкретні виконавці. Їхні імена вона планує встановити разом із соратниками Навального і готує власне розслідування.
Таким чином, кажуть політологи, Юлія Навальна фактично оголосила про початок своєї політичної кар'єри. Потужний жіночий образ, вважають деякі експерти, може згуртувати опозицію як зовні, так і всередині Росії. За вдалих обставин Юлія, на їхню думку, навіть може стати кандидаткою у президенти РФ.
"У бійку треба вплутуватися, поки тебе не побили", - так зі сцени 2005 року пояснював необхідність участі у виборах до Мосміськдуми 29-річний Олексій Навальний. На той момент він був заступником голови московського відділення партії "Яблоко". Виступ Навального та інших демократів намагалися зірвати активісти кількох рухів, натхненні "євразійськими ідеями": вони планували закидати сцену мишами. Але реалізувати задумане не вдалося - провокаторів зупинила міліція. Навальний і його соратники благополучно завершили виступ. Так тоді описувала мітинг газета "Коммерсант", хоча згодом цей епізод виявиться винятком у житті опозиціонера. У наступні майже 20 років сходження Навального на політичну сцену в Росії супроводжуватиметься нескінченною низкою затримань, кримінальних справ, його отруєнням. Завжди з ним поруч буде дружина Юлія.
Познайомилися вони 1998 року, а за три роки у них народилася донька Дар'я. Через сім років після її народження на світ з'явився син Захар. Юлія не планувала робити кар'єру, попри гарну освіту - вона закінчила факультет міжнародних економічних відносин у Російському економічному університеті ім. Г. В. Плеханова, проходила стажування в бізнес-школі в Данії. У 2000-х Юлія Навальна, будучи вже дружиною Олексія, вступила до партії "Яблоко". У міру того, як Навальний ставав великим політиком, Юлія допомагала чоловікові з перекладами текстів і складанням бізнес-планів. "Була такою невидимою помічницею", - розповідала вона 2014 року журналу "Афиша", який виніс портрет Навальної на обкладинку під заголовком "Сильна стать".
Але ім'я дружини Олексія Навального почало з'являтися в пресі ще раніше - з грудня 2011 року. Тоді засновника проєкту "РосПил" (антикорупційний проєкт Навального, запущений 2010 року на пожертви росіян. - Ред.) відвезли до невідомого спецприймальника після його участі в мітингу з тією самою вимогою чесних виборів, що й 2005 року. Юлія Навальна разом з іншими опозиціонерами марно шукала чоловіка по всій Москві.
Реклама
Перша "леді" лідера опозиції
"Найдраматичнішим днем", як зізнавалася потім Юлія, для неї стало оголошення вироку Олексію Навальному 2013 року - її чоловіка засудили до 5 років колонії і штрафу в 500 тисяч рублів у справі про розкрадання майна підприємства "Кіровліс". З кадрів із зали суду було видно, що Юлія, схиливши голову, готувалася до найгіршого. Але після широкого суспільного резонансу суд замінив реальний термін на умовний. Юлія Навальна згодом говорила, що змирилася з ризиками політичного життя чоловіка: "Люди вірять у нього (Олексія Навального. - Ред.), у них горять очі, і вони готові вийти на вулицю, попри те, що їх залякують і погрожують арештами, - це дуже круто".
Того ж 2013 року Навальний балотувався на пост мера Москви і набрав близько 27 відсотків голосів - це другий результат після Сергія Собяніна, який переміг на виборах. Під час передвиборчої кампанії за спиною Навального практично завжди перебувала дружина - таким чином він намагався привнести відкритість у політику: не приховувати ні доходів, ні майна, ні дружину з дітьми. Так Навальні протиставляли себе політикам старого типу. І тоді Юлія Навальна вперше з'явилася на політичній сцені як "перша леді" лідера опозиції.
Отруєння Олексія Навального в Омську 2020 року стало для Юлії черговим випробуванням. Як згадує в розмові з DW лікар-реаніматолог Олександр Полупан, у стресовій ситуації Юлія Навальна виявилася зібраною і вольовою: "При цьому трималася з почуттям власної гідності". Її наполегливість, вважає Полупан, багато в чому допомогла домогтися транспортування Навального в Німеччину - до цієї історії привернули широку суспільну увагу. Юлія Навальна надіслала президенту РФ Володимиру Путіну звернення з вимогою дозволити перевезти чоловіка на лікування до Німеччини. Пізніше Путін заявив, що особисто попросив прокуратуру дозволити Навальному покинути Росію одразу після того, як дружина опозиціонера звернулася до нього з цього питання.
Юлія Навальна - "символ морального опору"
"Розумна, яскрава, красива жінка, якій, боюся, вже нічого втрачати", - так описує Юлію Навальну російський політолог Дмитро Орєшкін. Він вважає, що Навальна може виявитися важливим символом у спротиві "маскулінному" свавіллю в Росії - тоді як більша частина чоловічого населення продовжує вірити в напад НАТО на Росію, жінки змушені вирішувати конкретні завдання. "Чоловіка вбили, брата забрали в армію, сина послали вмирати в Україну. У жінок логіка деідеологізована, їм треба повертати рідних", - каже Орєшкін. Він вважає, що образ Навальної може виявитися консолідуючим для опозиції як усередині країни, так і за її межами.
Юлія Навальна ризикує життям, продовжуючи справу свого чоловіка, вважає одна з учасниць руху родичів мобілізованих "Путь домой" Антоніна Салтикова: "Утім, як і ми, рятуючи своїх чоловіків із фронту". Вона зізналася, що до 2021 року, коли Навального засудили до тюремного ув'язнення, не стежила за його політичною боротьбою. "Нас із Навальним, звісно, мало що пов'язує. У нас більше миротворча тактика", - каже Антоніна. Але дівчина визнає, що "накипіло настільки, що не можеш тримати себе в руках. Тому що ми вже не знаємо, як достукатися і докричатися про наш біль".
Юлія Навальна може стати моральним символом опору, впевнений старший науковий співробітник фонду Карнегі Андрій Колесніков. Але в прагматичному плані "емоційного камертона" недостатньо в ситуації найжорстокішого придушення громадянського суспільства в Росії, визнає Колесніков: "Якщо колись справа дійде до висунення кандидата в президенти від демократичних сил, Юлія, безумовно, буде найкращим кандидатом для мільйонів людей".
Як згадувала сама Юлія, у дитинстві вона з цікавістю стежила за суспільно-політичним життям: "Дивилася програму "Взгляд" і з 18 років голосувала на всіх виборах". Своїм сімейним ідеалом політиків вона називала подружжя Горбачових, які "мало не щовечора після роботи обов'язково гуляли разом". Вона вірила, що і її союз з Олексієм, попри ризики, що зростали, обом давав сили, поруч із нею завжди була близька людина, на яку можна спертися.
Зараз ситуація інша, визнала вона у своєму виступі: "Убивши Олексія, Путін убив половину мене, половину мого серця і половину моєї душі". Інша половина, за її словами, наповнилася "люттю, злістю і ненавистю", щоб реалізувати мрію чоловіка - побудувати країну, "сповнену гідності, справедливості та любові".
Смерть за ґратами - ким був критик Путіна Олексій Навальний (фотогалерея)
Олексій Навальний - один із найвідоміших опозиціонерів Росії та лідер численних протестів проти Володимира Путіна - помер у колонії 16 лютого 2024 року. Основні факти з його біографії - у фотодобірці DW.
Фото: Evgeny Feldman/Meduza via AP
Обличчя російської опозиції
Колишній юрист Олексій Навальний, пішовши у політику, став одним із найбільш відомих облич російської опозиції. Популярність здобув 2008 року завдяки блогу, присвяченому випадкам зловживання службовим становищем представниками російської влади та найбільших державних компаній країни. Опубліковані ним викриття навіть призвели до відставок, що рідкість у російській політиці.
Фото: picture-alliance/dpa/TASS/V. Sharifulin
Суперечливі парламентські вибори
2011 року Олексія Навального вперше заарештували на 15 діб за акції протесту перед Державною Думою у Москві. Причиною протестів стали повідомлення у соціальних мережах про фальсифікацію голосування на парламентських виборах, на яких перемогла партія влади "Єдина Росія". Після звільнення Навальний пообіцяв продовжити вести простестний рух.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Stenin
Друге ув'язнення
Через рік після повернення Володимира Путіна у президентське крісло, у 2013 році, опозиціонера знову затримали та засудили - цього разу до п'яти років ув'язнення за обвинуваченням у розкраданні майна компанії "Кировлес". Утім, уже наступного дня він був звільнений за рішенням Верховного суду. Пізніше його все ж засудили до умовного строку.
Фото: Reuters
Розширення антикремлівської платформи
Попри проблеми з правосуддям Навальному дозволили взяти участь у виборах мера Москви 2013 року. Голосування завершилося для нього другим місцем після провладного кандидата Сергія Собяніна. Цей результат був сприйнятий як величезний успіх та став каталізатором опозиційного руху в Росії.
Фото: picture-alliance/dpa
Курс на соцмережі
Через антикремлівську риторику шлях на провладне телебачення Росії для Навального був закритий. Це змусило його активізувати свою діяльність у соціальних мережах та на своєму блозі. Його красномовство, ефектний підбір потрібних слів та вдала іронія на адресу Путіна та його оточення забезпечили йому велику підтримку серед російської молоді.
Фото: Alexei Navalny/Youtube
Ще одне засудження умовно
Між тим у 2014 році суд Москви визнав Навального і його брата Олега винними у шахрайстві в особливо великих розмірах у справі Yves Rocher. Олексія Навального засудили до 3,5 позбавлення волі умовно з випробувальним терміном 5 років. У серпні 2017 року призначений Навальному випробувальний термін був продовжений до кінця грудня 2020 року.
Фото: picture-alliance/dpa/Korotayev Artyom
Президентські амбіції
У грудні 2016 Навальний оголосив про формальний початок своєї кампанії на виборах президента Росії у березні 2018 року. Утім, нові звинувачення в корупції, які його прихильники називають політично мотивованими, поставили хрест на його шансах взяти участь у перегонах.
Фото: Getty Images/AFP/K. Kudryavtsev
Рішення ЄСПЛ
2016 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення, визнавши порушення права Навального на чесний суд у процесі щодо "Кировлеса". Попри те, що Верховний суд Росії скасував вирок, за яким опозиціонер мав відсидіти п'ять років у в'язниці, у 2017 році суд у тому ж Кірові знову засудив Навального, тепер уже до умовного строку.
Фото: picture-alliance/Sputnik/A. Kudenko
Найбільші протести в Москві за шість років
У лютому 2017 року протести в десятках російських міст завершилися арештами понад тисячі демонстрантів, зокрема й Навального. Протести, які називають найбільшими у Москві з 2012 року, почалися після публікації Навальним даних, які начебто доводять зв'язок тодішнього прем'єра Росії Дмитра Медведєва із імперією нерухомості загальною вартістю в мільярди євро. 15 днями потому Навального звільнили.
Фото: picture-alliance/AP Photo/Evgeny Feldman for Alexey Navalny's campaign
Напади й насильство
У квітні 2017 року Навального облили зеленкою і пошкодили око, внаслідок чого політик опинився у лікарні. Роговиця ока була пошкоджена назавжди. Навальний звинуватив російську владу в створенні перепон для лікування за кордоном через умовне ув'язнення за звинуваченням у корупції. Лише завдяки втручанню голови Ради з прав людини при президенті Росії йому вдалося виїхати до Іспанії на операцію.
Фото: picture-alliance/AP Photo/E. Feldman
Повторні арешти
2018 року Навальний опинився за ґратами на 30 діб. Після його звільнення у вересні на нього чекав новий 20-денний арешт. У квітні 2019 року ЄСПЛ визнав Росію винною у порушенні прав Навального під час процесу щодо "Кировлеса", коли політик протягом майже всього 2014 року перебував під домашнім арештом.
Фото: Reuters/M. Shemetov
Отруєння за ґратами
У липні 2019 року, через кілька тижнів після звільнення з-під чергового 10-денного арешту, Навального кинули за ґрати на 30 діб за порушення сурових російських законів про масові зібрання. Натомість політик звинуватив російську владу в отруєнні його алергенною речовиною під час відбування покарання.
Фото: picture-alliance/AP Photo/navalny.com
Обшуки та заморожені активи
Станом на грудень 2019 року Навальному вдалося заручитися підтримкою мільйонів прихильників завдяки соцмережам та Youtube. У штабквартирі очолюваного ним Фонду боротьби з корупцією провели обшуки, а його знову заарештували. Співробітники фонду розповіли, що влада хотіла конфіскувати їхнє технічне обладнання. У березні 2020 року Навальний повідомив, що рахунки його та його родини були заморожені.
Фото: Reuters/FBK Handout
У комі після чаю в аеропорту
20 серпня 2020 року речниця Навального повідомила, що політику раптово стало зле у літаку, після того як він випив чаю в аеропорту. Літак здійснив екстрену посадку, після чого його доставили до лікарні в Омську, де він, за даними медиків, перебував у комі та був підключений до апарату штучного дихання. Команда Навального заявила, що його отруїли, та нагадала про попередні напади на політика.
Фото: DW
Замах на життя Навального - у хід пустили "Новачок"
22 серпня 2020 року Навального доставили для лікування в Берлін у клініку Charité. 19 діб він перебував у штучній комі. У цей час експерти Бундесверу провели токсикологічний аналіз проб, узятих у політика, і виявили в них сліди отрути "Новачок". Ці висновки підтвердили також лабораторії у Швеції та Франції та експерти ОЗХЗ. Москва заперечує всі звинувачення у причетності до замаху на Навального.
Фото: Imago Images/V. Filippov
Санкції Євросоюзу щодо Росії за отруєння Навального
Із Charité Навального виписали 23 вересня 2020 року, після чого він кілька місяців перебував у Німеччині на реабілітації. Через отруєння Навального з ініціативи ФРН і Франції ЄС запровадив санкції щодо кількох чиновників з адміністрації президента, ФСБ та міноборони РФ. Під санкціями опинився і НДІ органічної хімії і технологій, у якому, як припускають, у часи СРСР створили отруту "Новачок".
Фото: Alexey Navalny/Instagram
Повернення до Росії - знову за ґрати
Навальний повернувся з Берліна до Москви 17 січня 2021 року. Літак із ним мав приземлитися в аеропорту "Внуково", де зібралися тисячі прихильників опозиціонера, однак сів у "Шереметьєво", де його затримали. 18 січня Хімкінський суд присудив йому 30 діб арешту за поданням Федеральної служби виконання покарань, що просить замість умовного реальне покарання Навального за вироком у справі Yves Rocher.
Фото: Navalny Life youtube channel via AP/picture alliance
Умовний термін замінили на реальний
2 лютого 2021 року суд у Москві замінив умовний термін покарання Олексію Навальному у справі "Ів Роше", який становив 3,5 року, на реальний. Суддя визнала опозиціонера винним у порушенні зобов'язань за умовним покаранням, накладеним на нього у цій справі у 2014 році. Враховуючи те, що Навальний майже рік перебував під домашнім арештом, у колонії він проведе два роки і вісім місяців.
Фото: Simonovsky District Court/REUTERS
Нові обвинувачення - багаторічний термін
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на тлі жорстких висловлювань Навального на адресу влади РФ і різкої критики війни його переслідування не припинилося. 26 квітня 2023 політик повідомив, що проти нього порушено нову кримінальну справу - за статтею КК "Тероризм". Згодом Московський міський суд засудив Олексія Навального до 19 років позбавлення волі в колонії особливого режиму.
Фото: Evgeny Feldman/Meduza via AP
Смерть за ґратами
16 лютого 2024 року управління Федеральної служби виконання покарань повідомило про смерть Олексія Навального. Він помер у виправній колонії №3 у селищі Харп в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. За твердженням російських тюремників, під час прогулянки Навальному стало погано, він втратив свідомість, лікарі швидкої допомоги констатували його смерть. Навальному було 47 років.