Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області трьом неповнолітнім хлопцям, які вчинили сексуальне насильство щодо своєї неповнолітньої знайомої, останніми днями набув широкого розголосу в Україні. Суд призначив кожному з хлопців, які визнали провину, по п'ять років позбавлення волі, але звільнив їх від відбування покарання з випробуванням, встановивши кожному іспитовий строк на два роки. Також кожен з них має виплатити по 60 тисяч гривень як компенсацію моральної шкоди та по 25,6 тисячі гривень за процесуальні витрати.

Наразі вирок ще не набув законної сили, у Офісі генерального прокурора вже заявили, що оскаржуватимуть його, а Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець взяв справу під особистий контроль. За його словами, "є сумніви щодо "неупередженості" та професійності представлення інтересів дівчинки" у суді, а її права на захист та справедливе судочинство були порушені.

"Зґвалтування" чи "сексуальне насильство"?

Як зазначається на сайті Воловецького районного суду Закарпатської області, у процесі розгляду дії неповнолітніх були перекваліфікована. На розгляд суду провадження надійшло з кваліфікацією дій обвинувачених за частиною третьою статті 152 Кримінального кодексу України - зґвалтування, вчинене групою осіб або зґвалтування неповнолітньої особи, що карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Під час розгляду справи прокуратура перекваліфікувала дії підсудних за частиною третьою статті 153 КК України - сексуальне насильство, вчинене групою осіб або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи. За цей злочин як покарання передбачене позбавлення волі на строк від п'яти до семи років. За законом, при призначенні позбавлення волі на п'ять років суд - за певних підстав - може звільнити винних від відбування покарання, встановивши випробувальний строк.

Застосування до обвинувачених саме норм статті 153 КК дозволило ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання, наголосила у розмові з DW юристка та віцепрезидентка ГО "Ла Страда - Україна" Марина Легенька. "Зґвалтування є більш тяжким злочином, ніж статеве насильство, відповідно передбачає суворішу відповідальність", - пояснює вона. Розрізнення таких злочинів відбувається на основі сукупних доказів у матеріалах справи - відео, фото, експертиз. В конкретному випадку перекваліфікація злочину відбулася не на етапі слідства, а вже під час судового розгляду, звертає увагу Легенька. Чому так сталося - оцінити можна лише з огляду на зібрану доказову базу, зазначає правозахисниця.  

Чи відповідає покарання тяжкості злочину?

Це рішення суду про звільнення неповнолітніх від відбування покарання не означає, що винні не були притягнуті до кримінальної відповідальності. Їхня провина була доведена, їх звільнили лише від реального відбуття позбавлення волі - Кримінальний кодекс України це якраз і дозволяє. Водночас якщо виходити не з цієї ситуації, а з усього контексту сексуального насильства, то злочини цієї категорії мають каратися саме реальним позбавленням волі, вважає Марина Легенька. "Особа, яка вчиняє чи зґвалтування, чи сексуальне насильство, повинна розуміти невідворотність наслідків, кримінального покарання. Тоді це буде дійсно дієво", - каже вона.

З такою думкою згодна і голова асоціації жінок-юристок України "Юрфем" Христина Кіт. Злочини статевого характеру - серйозні злочини, які завдають великої шкоди жертві, незалежно від її віку, наголошують обидві правозахисниці. "Я вважаю, що ми маємо переглянути цю концепцію, коли за сексуальне насильство можна уникнути реального відбування покарання, зокрема коли йдеться про неповнолітніх. Тобто якщо потерпілою є дитина, то умовне покарання мені видається несправедливим з точки зору відновлення прав цієї дитини і відчуття справедливості як такого", - каже Кіт.

Звільнення від відбування покарання - тенденція чи ні?

Водночас, Марина Легенька констатує: з огляду на її правозахисну практику не можна стверджувати, що перекваліфікація злочинів сексуального характеру на більш легкі відбувається часто. Водночас вони є специфічними з точки зору збору доказової бази та доведення, наголошує правозахисниця.

"Якщо говорити про доведеність чи не доведеність, то виправдувальних вироків по статті 152 - зґвалтування - фактично немає. Так само, як я не бачила перекваліфікацій на 153-ю. Це не означає, що їх немає взагалі. Це значить, що у моїй практиці їх не було. Тому, зі свого боку, я не можу сказати, що у Україні на сьогодні є тенденція до перекваліфікації 152-ї на 153-ю і таким чином уникнення прямої кримінальної відповідальності, такої як позбавлення волі", - зазначила вона.

Читайте також: Знущання над дівчатами у Києві: "блогерам" висунули підозри

Чому вину за сексуальне насильство важко доводити?

У провадженнях, які ведуться за статтею 153 ККУ, проблеми часто виникають не на етапі судового розгляду, а ще на етапі досудового розслідування, коли слідчі не можуть зібрати достатньо доказів на доведення вини правопорушника, пояснює Христина Кіт. В першу чергу, це відбувається через стигматизацію цього злочину, яка призводить до того, що постраждалі рідко звертаються до правоохоронних органів, побоюючись цькування чи упередженого ставлення з боку суспільства. Або ж - звертаються запізно, коли певна кількість доказів злочину щодо них вже втрачена.

В контексті насильства щодо неповнолітніх до цього ще додається й те, що діти бояться розказати про випадки сексуального насильства щодо них через сором чи невпевненість у тому, що дорослі їх підтримають. Марина Легенька погоджується: проблемою є питання ваги слів дитини на відміну від ваги слів дорослої людини. Дітям довіряють менше, констатує вона.

Крім того, часто діти, які стають жертвами насильства сексуального характеру, не знають, до кого з дорослих чи в яку з установ звернутися за допомогою, тому замовчують те, що з ними сталося. Вкупі це призводить до того, що такі злочини складно ідентифікувати, каже Легенька.

У цьому контексті важливу роль мають відігравати заклади освіти - часто педагоги та шкільні психологи можуть бути першими, хто побачить сліди насильства, чи тими людьми, до яких дитина могла би звернутися. "Школа має повноваження і механізми реагування - вона одразу мають повідомити правоохоронні органи про виявлений факт насильства, а паралельно провести роботу з дітьми", - пояснює Христина Кіт.

Водночас часто стається і так, що навчальні заклади не допрацьовують з тим, щоб вчасно помітити тривожні дзвіночки чи забезпечити потреби постраждалої дитини, наголошує Марина Легенька. "Якщо вони не побачили чогось - це свідчить про те, що, можливо, вони десь не допрацювали або на щось закрили очі. Не конкретно по цьому випадку, це стосується всіх випадків жорстокого поводження з дитиною", - додає вона.

Чи допоможе розголос?

Вирок суду щодо трьох фігурантів злочину на Закарпатті збурив українське суспільство, та від цього постраждала дівчинка може зазнати ще серйознішої психологічної травми, побоюється Марина Легенька. "Ці події є надзвичайно травмуючими для дитини, тим паче, що відбувається розголос інформації, яка дозволяє дівчинці бути впізнаною і дозволяє її ідентифікувати дуже просто. Такі дії є неприпустимими", - вважає Легенька.

Сукупно ця ситуація може стати каталізатором проблеми з тим, що жертви сексуального насильства замовчують його, зазначає віцепрезидентка ГО "Ла Страда - Україна". "Це є фактором ризику, коли людина мало того, що розуміє, що інформація про неї може стати доступна широкій громадськості, так ще і (обвинувачені - Ред.) особи уникають прямої відповідальності і можуть продовжувати знаходитися поряд з нею. Тому так, це є додатковим фактором ризику", - вважає Легенька.

Водночас у цьому випадку розголос може допомогти змінити не лише ставлення суспільства, а й спосіб реагування на подібні злочини, вважає Христина Кіт. "Я думаю, що цей випадок більше має вплив на зміну ставлення в суспільстві до проблеми. Коли ми бачимо, у нас є прогалини в законодавстві, певні проблеми на практиці щодо розслідування цих злочинів, нам треба це змінювати і зараз попрацювати на рівні проблем, для того, щоб ті, хто у майбутньому звертатиметься за захистом, вже не зіштовхувалися з тим, з чим зіштовхнулася ця дівчинка", - каже вона.

Читайте також: Вакцина проти насильства, або Що змінить Стамбульська конвенція 

Зазначимо, що коментувати факти, які стосуються того, чи належно захищали інтереси постраждалої дівчинки в суді, чи мав місце конфлікт інтересів, чому саме була здійснена перекваліфікація у провадженні та чи відповідально свої обов'язки виконали співробітники освітнього закладу та служби у справах дітей, DW не може. Ймовірно, ці аспекти будуть перевірені, адже у Офісі генерального прокурора оголосили, що прокуратура оскаржить вирок суду в апеляційній інстанції. Водночас Вища рада правосуддя заявила, що перевірить скарги на суддю, яка розглядала цю справу і ухвалила вирок.

Окрім того, у громаді, де стався злочин, працюють представники соціальної служби та відповідних департаментів обласної і районної адміністрацій, які вивчають всі обставини щодо дій чи бездіяльності відповідальних посадових осіб територіальної громади, навчального закладу та інших, повідомив голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Микита.