Моторошні постаті крадучись бродять у ніч перед Днем всіх святих. Потворні гримаси, страшні маски. Зараз вони постукають у твої двері... Це Гелловін - весела ніч жахів з привидами і розвагами. Свято, на якому всі можуть лякати й лякатися і одночасно показувати смерті середній палець. Люди переодягаються, ходять вулицями, дзвонять у двері, кричать: "Цукерки або смерть". А потім святкують на численних вечірках.

Загалом часто можна почути, що це видовищне дійство, експортоване із США до багатьох інших країн, є суто комерційним - як Санта-Клаус від Coca-Cola або троянди на День Святого Валентина. А індустрія Гелловіну не втомлюється продавати пластикові гарбузи та моторошні маски по всьому світу.

Душі в чистилищі

За комерцією стоїть справжній звичай, якому вже чимало століть, але який, попри поширені твердження, насправді не походить від кельтів. Наприкінці жовтня вони святкували "Самайн" -  свято завершення збирання врожаю, але церква, яка в Середньовіччі мала владу в усій Європі, призначила саме на цю дату День всіх святих.

Гелловін походить від "All Hallows Eve" - вечір перед Днем всіх святих. Цього дня поминають померлих, моляться за них. Адже померлим має бути добре. Згідно зі стародавніми християнськими віруваннями, вони чекають на Судний день, який супроводжуватиметься другим пришестям Христа. У ранньому християнстві вірили, що цей день настане швидко. Але цього не сталося.

"І тоді, - пояснює культурологиня та антропологиня Даґмар Генель (Dagmar Hänel), - люди дедалі частіше запитували себе: а що ж власне відбувається з душами, що вони роблять? Чи можна якось з користю використати цей проміжний час до Судного дня?" Так і з'явилася концепція чистилища: свого роду проміжна станція між смертю і вічністю, де починають спокутувати гріхи та очищатися.

Існував зв'язок між бідними душами в потойбічному світі й цим світом. "Ця віра присутня в усіх релігіях, - розповідає далі Даґмар Генель. - Ми можемо впливати на потойбічний світ і навпаки. Ми молимося, робимо добро, даємо милостиню - і це безпосередньо впливає на страждання бідних душ у чистилищі".

У Середньовіччі в ніч перед Днем всіх святих люди ходили від хати до хати й просили подаяння. У деяких сільських районах Німеччини цей звичай зберігся й донині: неодружені парубки ходять по селу, моляться, співають і благословляють, а натомість просять-вимагають гроші або їжу. У США цей "звичай просити/вимагати подаяння" перетворився на дитячу забавку: "Trick or Treat" (Цукерки або смерть).

Звичай зникає - з Європи

З поширенням просвітництва у 18-му й на початку 19-го століття церкви стали скептично ставитися до старих звичаїв і навіть заборонили деякі з них, зазначає Генель. До цього додалася внаслідок індустріалізації більш щільна соціальна мережа, завдяки чому вже не було необхідності збирати так багато для бідних.

"Зник контекст звичаю. Звичаї мають щось спільне з "потребою". Звичаї існують не для розваги, а тому, що люди мають таку потребу", - каже культурологиня-антропологиня. З прийняттям Бісмарком соціального кодексу наприкінці 19-го століття ця потреба зникла. Адже тепер держава відповідала за забезпечення бідних. Тож, так могло статися відмирання звичаю.

"Трансатлантична реміграція"

Але традиція не зникла повністю. Ірландські емігранти привезли традицію Гелловіну до США в 19-му столітті. Вони не мали багато майна, але зберігали свою культуру. Ларс Вінтерберґ (Lars Winterberg), експерт з історичної антропології та європейської етнології, вважає, що Гелловін святкували переважно в іммігрантських кварталах великих міст. І що традиція могла продовжувати існувати навіть у нових життєвих умовах ірландських емігрантів. "Інтеграція рідко працює як рух в односторонньому напрямку", - каже Вінтерберґ і додає, що "фактично майже завжди відбувається змішання культури мігрантів з культурою суспільства, яке їх приймає".

Так традиція святкувати Гелловін поширилася по всій території США. Спершу це було радше дитяче свято. Згодом воно стало "дорослішим", з'явилися перші вечірки, костюми, декорації. Під час Другої світової війни та після неї свято повернулося до Європи: американські солдати, дислоковані в Німеччині, святкували Гелловін. Ще цікавішим це свято стало, коли Гелловін за допомогою кінофільмів і серіалів поширився у Європі.

Дика суміш усього, що не є мертвим

Тенденцію започаткував фільм Джона Карпентера "Гелловін". Класичний фільм жахів, після якого Гелловін уже ніколи не був таким, як раніше. Адже тепер все просто змішалося: жахи, зомбі, смерть, чорти, відьми, вампіри, демони, привиди та дитячі розваги. Тим часом навіть традиційні ірландці вже стали святкувати Гелловін по-американському.

Етнолог Йорґ Фукс (Jörg Fuchs) вважає це абсурдним: "Гелловін повертається до Ірландії. В Ірландії святкують американське свято з ірландським корінням, але в американському стилі".

Німеччину також підкосив вірус Гелловіну. У вітринах крамниць стоять помаранчеві гарбузи з вирізаними на них обличчями-гримасами, а 31 жовтня в багатьох місцях проводяться вечірки з нагоди Гелловіну. Це, насамперед, цікавить молоду аудиторію.

Заміна карнавалу?

Коли в 1990-х роках у Німеччині набрала обертів популярність Гелловіну, здавалося, що це карнавальна індустрія хоче нав'язати німцям це свято. Йорґ Фукс має цікаву теорію з цього приводу: "У 1991 році через війну в Іраку були скасовані карнавальні ходи в "шалений понеділок" (апогей карнавалу. - Ред.). Це було катастрофою для карнавальної індустрії, яка втратила мільйонні надходження. Почали шукати альтернативу і міркувати, яке свято можна було б ще організувати протягом року. Відтоді можна спостерігати комерційний розквіт".

Багатьох людей у Німеччині це не вражає. Якраз у карнавальних регіонах на берегах Рейну (Rheinland), тобто у федеральних землях Північний Рейн-Вестфалія та Рейнландпфальц, є альтернатива, яка невдовзі почнеться, адже 11 листопада в німецьких містах - карнавальних центрах стартує "п'ята пора року", як у Німеччині називають карнавал. Вона триває до Попільної середи і також походить від стародавнього християнського звичаю.