Результат земельних виборів у Тюрингії та Саксонії, на яких правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН), котру подекуди в Німеччині розцінюють як правоекстремістську, посіла за кількістю голосів набраних голосів перше та друге місця відповідно, шокував не лише Німеччину.

Власне, такий приголомшливий успіх правих популістів наполохав навіть політичних оглядачів провідних європейських видань. Так, приміром, італійське видання La Repubblica вбачає у тому, що сталося, ознаки насування неонацистської хвилі на Німеччину. Французька газета Le Monde називає результати виборів "тривожними" через нацистське минуле Німеччини, а також її нинішню вагу в Європі. Іспанське видання El Pais пішло ще далі та говорить про серйозну тривогу. Існує загроза, що Німеччина перетворюється на політично хвору частину Європи, застерігають коментатори видань.

Тож занепокоєння суттєве, навіть попри те, що ультраправі й популістські тенденції вже давно істотно впливають на політичне життя в Італії, Франції та Іспанії - країнах ЄС, що належать до найбільших у спільноті, - і не тільки там.

АдН набиратиме вагу не лише в землях, а й в Бундестазі?

Зростання АдН, ймовірно, триватиме не лише на земельних виборах, тож не виключено, що заплановані на наступний рік вибори до Бундестагу можуть бути для неї успішними. І такі припущення не безпідставні, адже згідно з актуальними опитуваннями, АдН є другою за популярністю партією з показником у 16-19 відсотків після консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС), за який готові віддати свої голоси 31-34 відсотки респондентів.

На думку оглядача Ніка Аліпура з інтернет-платформи Euractiv, щодо зсуву праворуч Німеччина не є винятком у Європі, а слідує в цьому плані загальноєвропейському тренду. "Німеччина далеко не піонер (щодо зростання популярності ультраправих. - Ред.). Ми спостерігали це в Нідерландах, в Італії, у Франції, у Швеції. Німеччина слідує цьому тренду і не є винятком", - констатував оглядач Euractiv у своєму останньому подкасті.

В Італії ультраправі не перший рік в уряді

Тут певні паралелі можна провести, приміром, з Італією. Там колишня регіональна партія "Ліга" неодноразово була учасником урядової коаліції в Римі. Крім того, вона утримує сильні позиції в найбільш густонаселених і економічно розвинених північних регіонах Італії, а її представники посідають пост очільника провінції у Венето, Ломбардії, Фріулі та Умбрії. Ця політсила завжди формувала коаліційні уряди з християнськими демократами, а ті ніколи не відмовлялися від такого партнера.

Скажімо, "Ліга" урядувала разом з християнським демократом Сільвіо Берлусконі. Крім того, "Ліга" навіть увійшла до урядової коаліції як молодший партнер лівих популістів з "Руху п'яти зірок". Якщо проводити паралелі з німецькими політичними реаліями, то це було б щось на кшталт створення коаліції між АдН та нещодавно створеною лівою популістичною силою "Союз Сари Ваґенкнехт" (ССВ). Утім, з 2022 року ультраправі "Брати Італії" (Fratelli d'Italia) обійшли "Лігу" щодо популярності, ставши найсильнішою силою на загальнодержавних виборах, випередивши "Лігу". Відтоді коаліційний уряд Італії очолює прем'єр-міністерка Джорджа Мелоні. До складу цієї правої коаліції входять "Брати Італії", "Ліга" та християнські демократи.

В Австрії вже цього року може з'явитися канцлер від АПС

В Австрії також не існує того, що називають "брандмауером" - тобто категоричною відмовою формувати коаліційний уряд з ультраправими. Навпаки, ультраправа Австрійська партія свободи (АПС) входила до складу уряду ще у 1980-х роках - тоді в коаліції з соціал-демократами. А починаючи від 2000 року, було чотири коаліційні уряди в складі АПС з християнськими демократами. Свого часу АПС починала свою діяльність як регіональна партія у федеральній землі Каринтія. Після кількох розколів і програмних реорганізацій - подібно до німецької АдН - АПС нині представлена у дев'яти земельних парламентах і бере участь як коаліційний партнер у трьох земельних урядах.

Попри численні скандали, АПС посідає перше місце в опитуваннях щодо майбутніх національних парламентських виборів, що мають відбутися наприкінці вересня. Нині АПС симпатизують 27-31 відсотків опитаних. На другому місці в опитуваннях - християнські демократи. Лідер АПС Герберт Кікл (Herbert Kickl) вважає, що він має непогані шанси стати, як він каже, "народним канцлером" Австрії. АдН і АПС підтримують тісний діалог, а приклад Кікла може стати зразком для наслідування для лідера АдН з Тюрингії Бьорна Гекке (Björn Höcke).

Франція у лещатах між ультраправими й ультралівими

Утім, у Франції, "брандмауер" щодо неможливості співпраці з ультраправими досі тримається. Президент Франції Еммануель Макрон не хоче співпрацювати ні з ультраправим "Національним об'єднанням", ні з ультралівими "Нескореними французами". Як наслідок, після дострокових виборів у липні в парламенті більшості досі не сформовано, оскільки Макрон не може знайти партнера по коаліції. Це дещо нагадує ситуацію в ландтагах Тюрингії та Саксонії. "Національне об'єднання" виступило напрочуд слабше, ніж очікувалося, і було лише третьою за кількістю набраних голосів партією.

Однак ця партія, що виникла на базі "Національного фронту", останніми роками стає дедалі сильнішою. Вона представлена в численних муніципальних і регіональних органах влади, але ніде не може керувати самостійно, не має абсолютної більшості. Ексголова цієї партії Марін Ле Пен, яка висувалася головною кандидаткою в президенти від цієї політсили, щоразу покращувала свій результат на президентських виборах. Тож вона хоче знову балотуватися на виборах у 2027 році й має досить непогані шанси на перемогу з третьої спроби після невдач у 2022 та 2017 роках.

Праві екстремісти присутні в регіональних урядах Іспанії

В Іспанії соціал-демократи залишаються при владі, попри те, що спромоглися сформувати лише уряд меншості, який толерують ліві сепаратистські партії. Натомість ультраправа партія Vox роками постійно набирала вагу, а нині посідає третє місце за популярністю по всій країні. Однак у липні вона посварилася з християнськими демократами, з якими разом керувала більш ніж 100 муніципалітетами та п'ятьма регіонами. Загалом в Іспанії ніколи не було жодних розмов про якийсь "брандмауер" щодо правих популістів.

У липні лідер іспанських правих популістів Сантьяго Абаскаль оголосив розрив з християнськими демократами через те, що ті погодилися прийняти мігрантів з Канарських островів на материковій частині Іспанії. Чи був цей розрив театральною грою, чи за ним стояли серйозні наміри, покаже час. Але насправді Vox і християнські демократи мають намір замінити соціалістів у національному уряді.

Політичні зміни в Угорщині

У Нідерландах, Швеції, Фінляндії та інших країнах ЄС праві екстремісти також представлені в урядах. В Угорщині партія "Фідес", яку відносять то до правих націоналів то до ультраправих, уже 14 років поспіль формує уряд на чолі зі своїм прем'єр-міністром - Віктором Орбаном. Сам Орбан за час свого перебування на посаді радикалізував як партію, так і Угорщину, спрямувавши її на конфронтацію з Європейським Союзом (ЄС). Нині Угорщина є країною ЄС з найстабільнішим правопопулістським урядом. Натомість у Польщі цей етап завершився. Там після останніх парламентських виборів на заміну ультраправій партії "Право і справедливість" прийшли християнські демократи.

Греція також подолала популізм, хоча й лівий. У 2019 році уряд від Коаліції радикальних лівих сил Греції (СИРІЗА), який сформував урядову коаліцію з ультраправою партією "Анель", замінив уряд на чолі з  християнськими демократами.

Про "особливий випадок на сході Німеччини" не йдеться

Загалом, тенденція до збільшення популярності ультраправих партій спостерігається в багатьох європейських країнах, головним чином через міграційну політику, економічні потрясіння та загальне відчуття роз'єднаності серед багатьох виборців.

Колишній голова Бундестагу від соціал-демократів Вольфґанґ Тірзе (Wolfgang Thierse) вбачає тенденцію зростання популярності ультраправих не лише в Тюрингії чи Саксонії. Приміром, АдН також має сильну підтримку в Баварії та Гессені, тобто за межами східної Німеччини. І це також стосується Європи, сказав Вольфґанґ Тірзе в інтерв'ю суспільно-правовому мовнику Deutschlandfunk: "Це стосується не лише східної Німеччини - варто поглянути на Нідерланди, Францію, Італію та скандинавські країни. Скрізь ми бачимо просування крайніх партій, популістських партій. Якби це був просто особливий випадок у східній Німеччині, то можна було б заспокоїтися і сказати, що можемо це пережити. Але ж ні, це - тектонічний зсув".