Дієго Армандо Марадоні у момент смерті було лише 60 років. Футболіст, якого вважали чи не найкращим у світі гравцем, помер у себе вдома від інфаркту. Жалобою охоплена не лише його батьківщина Аргентина, але й футбольні фанати в усьому світі.

Усе почалося з "Архентінос Хуніорс" у Буенос-Айресі, звідки Марадона перейшов до "Бока Хуніорс", улюбленого клубу його батька, у складі якого він у 1981 році став чемпіоном Аргентини. Але батьківщина стає для таланту Марадони затісною і він переходить до знаменитого ФК "Барселона".

Каталонський клуб придбав аргентинського гравця у 1982 році за рекордні 7,3 мільйона доларів. Та з "Барселоною" у Марадони не склалося, зокрема й через часті конфлікти з німецьким тренером Удо Латтеком (Udo Lattek). А от нічне життя каталонської столиці Барселони Марадоні дуже подобалося. Та вже за три роки він робить доленосні зміни у своїй кар'єрі.

У липні 1984 року менеджери ФК "Наполі" домовляються про трансфер Марадони за рекордну суму у понад 7,5 мільйона доларів. Цей італійський клуб на той момент ще не виграв жодного чемпіонату і вважався вельми посереднім. Однак саме із ним пов'язані найбільші успіхи Марадони між 1984 і 1991 роками - перемога у Чемпіонаті Італії у 1987 і 1990 роках та здобутий Кубок УЄФА у 1989-му.

У Неаполі Марадона став справжнім героєм. Однак добре відомо і про його витівки. Він приятелює з неаполітанською мафією та нюхає кокаїн, постійно ступає на тонку межу законного. Але на його популярності це ніяк не позначається.

Без Марадони неможливо уявити собі Чемпіонати світу з футболу 1980-х. У 1986-му, виступаючи за Аргентину, він приніс їй чемпіонський титул. Саме під час гри у чвертьфіналі проти Англії Марадона забив два своїх найвідоміших голи, один з яких увійшов в історію як "рука бога".

Одним із найтяжчих моментів стала поразка Марадони у фіналі Чемпіонату світу проти ФРН (0:1) у 1990 році. Гра проходила в Італії. Німецькі футболісти Ґідо Бухвальд, Андреас Бреме та капітан Лотар Маттгеус (праворуч на фото) обіграли аргентинського генія.

1992 року він на рік переходить до ФК "Севілья", а згодом повертається до Аргентини. З Newell’s Old Boys він відіграє 5 матчів. 2 лютого 1994 року Марадона поцілив з пневматичної зброї у журналістів, які чатували поблизу його вілли у Ломас-де-Замора. Футболіста засудили до 34 місяців умовно.

Його останньою професійною грою був виступ за "Бока Хуніорс" 25 жовтня 1997 року. Цьому передував скандал із допінгом та дискваліфікація строком на 15 місяців. У день свого народження 30 жовтня 1997, коли нависла загроза ще однієї дискваліфікації, Марадона оголосив про кінець футбольної кар'єри.

У жовтні 2008 року Марадона став тренером аргентинської національної збірної, попри те, що не мав тренерського досвіду. На Чемпіонаті світу 2010 року у Франції його команда програє ФРН із розгромним рахунком 0:4, а сам він іде з посади тренера і випробовує вдачу в інших клубах, у тому числі у Мексиці, однак без особливого успіху.

Та й після завершення футбольної кар'єри Марадона не зникав з поля зору публіки. Він відвідує кубинського лідера Фіделя Кастро, газети розповідають про пишні вечірки, а також про пристрасть зірки до наркотиків та алкоголю.

Останніми роками преса дедалі більше спекулювала на темі здоров'я футбольної легенди. Повідомляли, що він лікується від депресії і має проблеми зі сном. Марадона набрав вагу, а на початку листопада 2020 року переніс операцію на мозку і так і не видужав. 25 листопада 60-річний Марадона помер від серцевого нападу.