В Україні хочуть створити Космічні сили. Навіщо?
12 листопада 2026 р.
Верховна Рада 9 листопада ухвалила в першому читанні законопроєкт про створення нового виду Збройних сил України - Космічних сил. За документ, зареєстрований ще у травні 2025 року, проголосували 252 депутати. За задумом авторів, Космічні сили мають забезпечити Україні власну супутникову розвідку, захищений супутниковий зв'язок, систему раннього попередження про ракетні пуски та засоби протидії ударам на кшталт російської ракети середньої дальності "Орєшнік".
"Космічні сили будуть забезпечувати протидію таким засобам нападу ворога, які він уже використовує і точно використовуватиме надалі. Крім того, ми маємо забезпечити суверенний космічний зв'язок для нашого вищого політичного й військового керівництва, бо залежність у засобах зв'язку від будь-якого партнера завжди має ризиковий характер", - пояснив DW один з авторів законопроєкту, народний депутат від "Слуги народу", член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
Дві критичні залежності України
Через три дні президент України Володимир Зеленський повідомив у Telegram, що українські підрозділи знову вже кілька днів фіксують "системні обмеження швидкості Starshield на рівні 161 кілометр на годину" вздовж усієї лінії фронту та на окупованих територіях. За його словами, це значно ускладнює перехоплення російських реактивних дронів. "На жаль, уже є влучання через те, що засоби збиття не розвивають достатню швидкість та не встигають перехопити", - написав Зеленський 12 листопада, додавши, що Київ з'ясовує обставини з американською стороною.
Директор аналітичного центру New Geopolitics Research Network Михайло Самусь вказує на дві критичні залежності України: від стратегічної космічної розвідки США і від космічного зв'язку Starlink та його військової версії Starshield. "Це не тільки в України, це фактично у всіх європейських країн. У Європи немає свого стратегічного космічного зв'язку, а європейські програми розраховані на розвиток лише після 2030 року", - зазначив експерт в коментарі DW.
Більшість розвідданих, за його словами, Україна вже здобуває самостійно. Найкритичнішим лишається попередження про пуски балістичних ракет, від якого залежить захист цивільних і критичної інфраструктури. А Starlink перетворився на основу військового зв'язку не лише на стратегічному, а й на оперативному і тактичному рівнях, а окрім цього, ще й на інструмент політичного тиску США на Україну, наголошує аналітик. Тож цю залежність, переконаний Самусь, "треба вирішувати в будь-якому разі".
Розв'язати цю проблему, на думку Самуся, без єдиного центру, який координуватиме всі космічні проєкти в інтересах оборони, не вийде. Приватні ініціативи вже є. Наприклад, перший український тестовий супутник зв'язку OBRIA NANO 1 жовтня вивела на орбіту компанія HIMERA разом з данською GomSpace. Однак, зауважує експерт, "навіть якщо приватна компанія щось запускає, розробляє, їй потрібен партнер з боку держави, який матиме ресурси і бюджети та розумітиме, навіщо ці супутники запускаються". Таким центром, за його словами, можуть стати саме Космічні сили - як замовник, оператор та інтегратор усіх космічних систем, який формуватиме доктрину їх застосування і готуватиме персонал.
Військовому космосу бракує "єдиного вікна"
Саме такий центр і має на меті створити законопроєкт, каже Федір Веніславський. Він переконаний, що Україна з цим уже запізнюється. "Ми вже спізнюємося катастрофічно зі створенням такого нового виду сил у складі Збройних сил України", - сказав Веніславський DW. Відсутність такого центру відчувають і партнери, додає депутат. Під час візитів до Великої Британії та США представники їхніх космічних командувань, за його словами, наголошували, що "не мають в Україні з ким спілкуватися в цьому домені". Створене ще в березні 2025 року управління космічної політики міноборони, вважає депутат, належним чином цю роль не виконує.
Експерт з космічної діяльності, колишній радник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник нагадує, що на Заході більшість замовлень виконують комерційні компанії, а їхні послуги закуповують військові відомства. Проблема України, за його словами, у фрагментації, адже наземна інфраструктура для космічних операцій частково збереглася ще з радянських часів, є фахівці, але все розпорошено між різними військовими і цивільними структурами. "Залишилась тільки політична воля, щоб створити єдине вікно, через яке нарешті у нас військовий космос буде розвиватися", - ззазначив Колесник в коментарі DW і нагадав, що так само розвивалися й Сили безпілотних систем: спершу як окремі підрозділи, а згодом їх централізували.
Хоча в більшості країн світу космічні сили не є окремим видом військ, а діють у складі повітряних сил, як-от у Франції чи Іспанії, Веніславський пояснює, що в Україні свідомо не пішли цим шляхом, зокрема щоб не повторювати модель Росії з її Повітряно-космічними силами. Крім того, за його словами, зона відповідальності Повітряних сил обмежена повітряним простором, а засобів, здатних збивати цілі на висотах понад 20-30 км, у них немає. "Орєшнік" виводить свою ракету в космос, там відділяються бойові блоки, які йдуть по запрограмованих цілях. Протидіяти їм можуть лише засоби відповідного рівня, а не звичайні зенітно-ракетні війська", - пояснює депутат.
Власні супутники - справа років?
Як швидко Україна може розбудувати власні Космічні сили та власну систему раннього попередження? "Для цього потрібні спеціалізовані супутники з унікальними тепловими сенсорами. Відповідних виробників у світі небагато, і вже зараз потрібна державна програма, яка б це фінансувала. Самі космічні сили можна створити швидко. А набуття спроможностей у космосі - це справді не один місяць роботи ", - застерігає Колесник.
Після технологічного супутника-демонстратора, як-от OBRIA NANO, потрібні прототип, його випробування і лише потім серійне виробництво, пояснює Колесник. До того ж, акцентує далі експерт, у світі зараз дефіцит запусків, і ракету-носія треба фрахтувати приблизно за два роки. Так, SpaceX, за його словами, робить понад 100 запусків Falcon 9 на рік, кожен з яких виводить 25-27 супутників Starlink, а для мінімальної української мережі потрібно щонайменше 100 апаратів.
"Росії на розгортання власної мережі "Рассвет" знадобилося кілька років. Демонстратори вона запустила 2023 року, прототипи - 2024-го, першу партію -лише на початку 2026-го. Нам треба два-три роки мінімум, щоб ми мали на орбіті щось власне, зроблене українськими фахівцями", - підсумовує Колесник.
Схожі терміни називають і в компанії HIMERA. Віцепрезидент компанії із супутникових технологій Дмитро Хмара в інтерв'ю Defense Express оцінив оптимістичний сценарій розгортання мережі OBRIA щонайменше у два-три роки, та зазначив, що фінансування проєкту поки лише приватне.
Депутат Веніславський налаштований більш оптимістично. Протягом двох років після створення Космічних сил, переконаний він, Україна матиме принаймні власне угруповання з кількох радарних та оптико-електронних супутників. "У нас буде щонайменше своя система космічної розвідки, яка не буде залежати від когось і в режимі реального часу без затримок передаватиме всю необхідну інформацію", - прогнозує депутат.
За ці ж два роки, за словами Веніславського, можуть з'явитися і перші українські телекомунікаційні супутники на кшталт Starlink. Утім, він визнає, що внести в бюджет на 2027 рік витрати на створення Космічних сил депутати вже не встигнуть, адже законопроєкт про створення таких сил має бути ще проголосований у другому читанні та підписаний президентом. Натомість проєкт бюджету на наступний рік Верховна Рада вже розглядатиме наступного сесійного тижня.