Вони були партійними функціонерами, військовими, чиновниками, дипломатами та промисловцями. Всі вони служили режиму Гітлера. 20 листопада 1945 року розпочався процес проти 21 підсудного в рамках трибуналу, створеного союзниками, аби покарати винних у нацистських злочинах.

Представники Радянського Союзу вважали, що процес мав проходити у Берліні. Однак будівля Нюрнберзького палацу юстиції була майже неушкодженою і великою, тоді як більшість великих будівель Берліна були зруйновані. Крім того, у Нюрнберзі при палаці юстиції була в'язниця. Нюрнберг також має символічне значення як місце проведення масштабних партійних з'їздів націонал-соціалістів.

Будучи віцеканцлером, фон Папен сподівався приборкати Гітлера політичними зобов'язаннями в рамках урядової коаліції націонал-консервативних сил. Та невдовзі він відійшов на задній план як політична фігура. У Нюрнберзі фон Папена виправдали. Але згодом визнали "ключовим винуватцем" в рамках судового процесу щодо денацифікації і засудили до 8 років виправних робіт, але вже 1949 року звільнили.

Він був найбільш високопоставленим націонал-соціалістом на лаві підсудних. За роки правління Гітлера Герінг обріс численними посадами. Відповідно високою була і його відповідальність. Тим не менше, він стверджував, що нічого не знав про концентраційні табори. Герінга було засуджено до смертної кари. Напередодні страти він вкоротив собі віку, проковтнувши капсулу з ціанистим калієм.

Він вихваляв безапеляційну відданість Гітлеру як чесноту і був призначений "фюрером" своїм заступником на чолі партії. 1941 року Гес літав до Шотландії, аби, як він стверджував, схилити британський уряд до мирної угоди. Геса у Нюрнберзі було засуджено до довічного ув'язнення. 1987 року, у віці 93 років він вчинив суїцид у військовій в'язниці у берлінському районі Шпандау.

Будучи генерал-губернатором окупованої Польщі, Франк організував нищівну експлуатацію країни. На його совісті вбивства сотень тисяч поляків і євреїв. Про євреїв він 1939 року сказав: "Що більше їх помре, тим краще". Напередодні смерті на ешафоті Франк став набожним католиком, а про смертний вирок сказав: "Я на нього заслуговую і очікую його".

Ріббентроп був уособленням того, що зовнішньополітичне відомство - так само як і вермахт - були глибоко інтегровані у злочини режиму. Наприклад, дипломатичні місії за кордоном у питанні масового вбивства євреїв тісно співпрацювали з СС та іншими організаціями. Ріббентроп у Нюрнберзі не проявив жодного каяття. Він був повішений першим з тих, кого було засуджено до смертної кари.

Шпеер (другий зліва) був головним архітектором за нацистів. Гітлер був у захваті від його проєктів монументальних будівель. Утім, трибунал цікавила роль Шпеера як міністра з питань озброєння. Йому зрештою вдалося уникнути смертного вироку, приховавши свою справжню роль у розбудові концтаборів і вдаючи із себе збитого з пантелику ідеаліста. Шпеера було засуджено до 20 років в'язниці.

Одружившись зі спадкоємицею династії магнатів Бертою Крупп, дипломат фон Болен унд Гальбах (на фото праворуч) став промисловцем. Спершу він тримався осторонь Гітлера, однак згодом став співпрацювати з режимом в інтересах оборонної промисловості. На заводах концерну працювали до ста тисяч примусових робітників. Через поганий стан здоров'я Круппа судовий процес проти нього був припинений.

Як головнокомандувач військово-морських сил Деніц (посередині поміж Гітлером і Муссоліні) віддавав вбивчі накази і часто відправляв екіпажі підводних човнів на самогубство. Незадовго до своєї смерті Гітлер призначив його "президентом рейху". Деніц після війни відсидів 10 років у тюрмі. До кінця життя залишався переконаним нацистом, однак на публіці поставав аполітичним професійним офіцером.