Маршрут Eurovelo 1 (EV 1) простягується на 8186 кілометрів і з'єднує найпівнічнішу та найпівденнішу точки Європи - мис Нордкап у Норвегії та селище Сагреш у Португалії (на фото) відповідно. Звідси у Середньовіччі починали свої подорожжі назустріч горизонту мореплавці-першовідкривачі. Веломандрікам же краще сконцентрувати погляд на береговій лінії зі скелями, фіордами, дюнами та затишними пляжами.

EV 6 - маршрут, який проходить із Заходу на Схід уздовж шести рік. Його загальна протяжність 3653 кілометри, він проходить через десять країн. Відправна точна маршруту - місто Нант у Франції, де річка Луара впадає в Атлантику. Після цього він іде вздовж Дунаю аж до місця у Румунії, де він впадає у Чорне море. Долина Луари з її пишними замками занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.

Що можна зробити пішки, можна зробити і велосипедом. Від норвезького міста Тронгайм у напрямку до Іспанії простягатиметься маршрут EV 3. Цим шляхом, позначеним сьогодні вказівниками з зображенням мушлі, вже століттями мандрували паломники-християни. Мета - Сантьяго-де-Компостела, столиця іспанської автономії Галісія. На цей шлях щороку стають мільйони людей з різних куточків планети.

Сім країн і стільки ж столиць – від Ірландії до Росії. Поки щось більша частина маршруту - лише мрія. Особливо ті ділянки шляху загальною протяжністю в 5500 кілометрів, які проходять через Польщу, Білорусь та Росію. Але початок вже є: відправна точка - місто Голуей в Ірландії. Звідти велосипедисти можуть поїхати до Лондона через Бристоль на півдні Англії. На шляху доведеться скористатися паромом..

Понад тисячу років тому Сігерік Серйозний, архієпископ кентерберійський, їхав з Великобританії до Рима, аби особисто від Папи отримати свій паліум - символ влади. Цей шлях називають дорогою франків. Ним можна проїхати й на велосипеді - у рамках маршруту EV 5. Особливо вражає ділянка, яка проходить крізь Альпи - з Базеля у Швейцарії до Італії через високогірний перевал Святого Готтарда.

Веломаршрут EV 15 починається у витоках Рейну в Швейцарських Альпах і простягається на 1230 кілометрів уздовж цієї однієї з найголовніших річок Європи. Від простягається від незайманих луків у верхів'ях, черед долину Середнього Рейну з його романтичними замками, повз промислові об'єкти Рурської області аж до самого гірла у Північному морі в місті Роттердам у Нідерландах.

Навколо Балтійського моря через десять країн. Відправною і кінцевою точкою маршруту EV 10 загальною протяжністю 7980 кілометрів є Санкт-Петербург у Росії. Подорож цим шляхом дасть змогу ближче познайомитися з історією "ганзейських міст", що входили в Любецьку унію, середньовічне торгівельне об'єднання, яке формально проіснувало до 17 століття. У Німеччині це міста Вісмар та Штральзунд (на фото).

Маршрут EV 12 проходить узбережжям Північного моря через сім країн. Найдовша ділянка шляху пролягає у Шотландії. Ця місцевість - суцільна природа: повз річки та скелясті береги і затишні долини маршрут веде крізь "зелене серце" Шотландії - Північношотландське нагір'я, або ж Хайленд. Транспорту тут особливо не зустрінеш навіть на звичайних автодорогах. А це - рай для кожного велотуриста.

Теплий клімат Середземного моря супроводжуватиме велосипедистів, чий вибір зупиниться на маршруті EV 8. Він простягається на 5888 кілометрів з Кадіса в Іспанії аж до Кіпру. Потонуле в промінях сонця узбережжя та затишні бухти чергуються на шляху величезними мегаполісами, серед яких Барселона, Монако та Венеція (на фото). Малорозвідані узбережжя Чорногорії та Албанії - також на карті маршруту.

"Залізна завіса" простягалась на 7000 кілометрів всією Європою та за часів тоталітарних комуністичних режимів у Східній Європі розділяла континент на Схід та Захід, від Баренцового до Чорного моря. Історію розколу та возз'єднання Європи можна відчути на дотик, проїхавшись маршрутом EV 13. Колишні сторожові вежі та прикордонні споруди разом із меморіальними комплексами говорять самі за себе.

Німецький музей архітектури у Франкфурті-на-Майні на виставці "Їдь на велосипеді! Завоювання міста" представляє успішно реалізовані концепції міського планування, які стимулюють людей пересідати з автомобіля на велосипед і роблять життя в урбаністичному середовищі комфортним і приємним. Прикладами служать міста з усього світу: від Утрехта (на фото) в Нідерландах до американського Х'юстона.

У цьому містечку з 200-тисячним населенням на півночі Нідерландів проблему трафіку вирішили ще в 1970-ті, віддавши центр міста пішоходам і велосипедистам. Сьогодні понад 60 відсотків транспортних потреб цього компактного університетського міста вирішують велосипеди. Тож з усіх нідерландських міст найчистіше повітря саме в Гронінгені.

За статистикою, велосипед є у кожного жителя Нідерландів. Велосипедів тут удвічі більше, ніж машин. В Утрехті, четвертому за розміром місті Нідерландів, для велосипедистів і пішоходів побудовані мости-бульвари з зеленими насадженнями, що дозволяють швидко дістатися з однієї точки в іншу.

В Утрехті третина населення щодня крутить педалі. Велосипедних доріжок в місті багато, їздити ними приємно. Настільки приємно, що центр в якийсь момент вже не зміг вмістити всіх велосипедів. Тоді було вирішено побудувати біля вокзалу підземне паркування. Триповерховий гараж з місцями для 13,5 тисяч велосипедів є найбільшою спорудою такого роду в світі.

Стильним і практичним паркуванням для двоколісних може вже зараз похвалитися Ліллестрем - норвезька столиця велосипедистів. Гараж вміщає 394 велосипеди. Втім, називають тут це паркування не "гараж", а "готель для велосипедів". Відібраний у міста простір "велосипедний готель" компенсує своєю футуристичною архітектурою і оглядовим майданчиком на даху із зеленню.

Транспортна система відіграє ключову роль у розвитку міста. У Копенгагені велосипедна інфраструктура була закладена ще у 1930-ті роки. Але протягом десятиліть символом особистої свободи для датчан був автомобіль. Ситуація змінилася, коли в столиці Данії перепроектувати під потреби велосипедистів та пішоходів цілі райони, в яких тепер багато зелені і зон відпочинку.

Вирішальну роль зіграло підключення в Копенгагені громадського транспорту до велосипедної інфраструктури. Провезення велосипеда в приміських поїздах - безкоштовне. Тепер кожен третій мешканець міста, за даними за 2017 рік, пересувається на велосипеді, кожен п'ятий - пішки або на громадському транспорті.

Велосипедною столицею Німеччини залишається університетське місто Мюнстер. Але й інші німецькі міста пересідають на велосипед. У Карлсруе, наприклад, де 200 років тому Карл Дрез винайшов велосипед (без педалей), міське перепланування проводиться так, щоб жителі на велосипеді за п'ять хвилин могли виконувати всі свої повсякденні справи і обов'язки.

Мрія багатьох велосипедистів в недалекому майбутньому здійсниться в Рурській області Німеччини: велосипедна траса шириною до чотирьох метрів, з асфальтованим покриттям, без перехресть, загальною протяжністю понад 100 кілометрів. Ця велострада з'єднає 10 міст.

Подібний проект реалізований і в Новій Зеландії. Тут перепрофілювали під велосипедну трасу частину міських швидкісних автомобільних доріг. Пофарбована в яскраві кольори траса з двостороннім рухом дозволяє швидко проїхати на велосипеді, самокаті або скейті з однієї частини Окленда в іншу.

Велосипед, констатують організатори виставки у Франкфурті-на-Майні, став свого роду сейсмографом урбанізму. Сучасне місто, що піклується про благополуччя своїх жителів, просто зобов'язане враховувати потреби велосипедистів. У Барселоні, наприклад, велосипедні доріжки на бульварах відокремлені від проїжджої частини, що підвищує комфорт і безпеку.

Не так давно велосипед в американських мегаполісах був екзотикою.Тепер ситуація змінилася. Американці теж оцінили переваги "безмоторної машини" і почали створювати відповідну інфраструктуру. В авангарді - Портленд в штаті Орегон. Тут для велосипедистів створені тепличні умови.

Уздовж судноплавного каналу в Х'юстоні (штат Техас) тягнеться прогулянковий променад, що з'єднує центр міста з парковою зоною. У парку, прикрашеному витворами мистецтва, прокладені численні доріжки для велосипедистів і пішоходів.