Відвідати Рим і посидіти на Іспанських сходах - тепер це можуть собі дозволити лише туристи, які мають при собі зайві 400 євро. Нещодавно міська влада заборонила сидіти на знаменитих сходах в історичному центрі. За дотриманням заборони тепер стежить поліція. Той, хто, попри заборону, все ж таки вирішить посидіти на сходах, ризикує заплати штраф розміром до 400 євро.

Причина: з одного боку, туристи залишають на сходах сліди на кшталт залишків від жувальної гумки, плям від кави або вина; з іншого - сидячи на сходах, вони закривають собою саму архітектурну пам'ятку. Рим, де щороку зупиняється приблизно сім мільйонів гостей, - одне з найбільш відвідуваних міст Європи - і не єдине, яке страждає від напливу туристів і тому змушене вдаватися до відповідних заходів.

Натовпи туристів заполонили Барселону. Особливо це помітно на центральному бульварі Ла-Рамбла. Щоб зупинити наплив туристів, друге за величиною місто Іспанії заборонило будувати нові готелі та запровадило жорсткіші правила здавання кварти в оренду туристам. Мешканці Барселони, населення якої сягає 1,6 мільйона, страждають від штурханини на вулицях та екстремально високих цін оренду житла.

На це запитання не так вже й важко відповісти. Величезний туристичний лайнер, який привозить туристів до Венеції, вибивається з міського пейзажу. Венеція є відносно маленькою. В цьому італійському місті, частину якого звели на палях у морі, проживає приблизно 260 тисяч жителів. Але на ніч тут зупиняється майже стільки ж туристів, скільки в Берліні, де живе приблизно 3,5 мільйона людей.

Якщо ж до цього додати й тих, хто зупиняється у Венеції лише на день, вона залишить Берлін далеко позаду. За підрахунками експертів, місто щорічно відвідує приблизно 30 мільйонів туристів. Водночас туристи, які залишаються в місті лише на день, - це невдячні гості: вони зупиняються ненадовго й тому витрачають мало, але встигають заполонити вулиці і площі.

Влада Венеції хоче заборонити круїзні лайнери в історичному центрі і спрямувати їх до іншого порту. Оскільки для цього потрібно побудувати новий термінал, цей процес може затягнутися. Значно швидше можна втілити в життя ідею "вхідної плати", яку мають сплачувати туристи, які не ночують у місті. Упродовж найближчих років її планують ще підвищити - до 10 євро в "гарячий сезон".

Американський серіал "Гра престолів" став одним з найуспішніших у світі. Здебільшого, його знімали в місті Дубровник на півдні Хорватії. У серіалу безліч прихильників у всьому світі. Можна легко здогадатися, що це означає для містечка, яке нараховує лише 40 тисяч мешканців, - маси туристів!

Багато фанів серіалу хочуть на власні очі побачити місця зйомок. Як наслідок, понад півдюжини круїзних лайнерів та 10 тисяч туристів відвідують місто щодня. Для історичного міського центру з його вузькими вулицями та двома тисячами жителів це занадто багато. ЮНЕСКО навіть погрожувало позбавити місто на Адріатичному узбережжі титулу Світової спадщини. Сподіватимемося, що до цього все ж не дійде.

Місцева влада вирішила, що тепер зупинятися тут можуть лише два круїзні лайнери в день. На берег дозволено зійти максимум п’ятьом тисячам туристів. Завдяки напливу туристів багатшим Дубровник, начебто, не став. Більшість з них проводять тут лише кілька годин та витрачають не більше десяти євро. Крім того, навала туристів відштовхує заможних відпочивальників.

Більшість переповнених "туристичних гарячих точок" знаходяться у Південній Європі. Однак місця, які мають проблеми з напливом туристів, є й у Західній Європі: наприклад, Амстердам. Квартал червоних ліхтарів особливо популярний серед гостей. Крім нього туристів приваблюють паби, бари та кофішопи. Як наслідок багато п’яних відпочивальників горланять та блюють на вулицях Амстердама.

За минулий рік Амстердам прийняв близько 19 мільйонів туристів, включно з тими, хто провів у місті лише один день. При цьому населення Амстердама не перевищує 820 тисяч мешканців. Багатьом із них безкінечний потік туристів уже добряче набрид. Тепер у центрі міста більше не можна відкривати нові готелі та сувенірні крамниці. А круїзний термінал планують перенести на околиці міста.

Власникам квартир в Амстердамі тепер дозволено здавати свої помешкання туристам не більше, ніж на 30 днів на рік. А на деяких вулицях здавати помешкання туристам взагалі заборонено. Міська влада також прибрала всесвітньо відомий напис "I amsterdam", який довгий час прикрашав простір перед Державним музеєм. Занадто багато туристів хотіли біля цього напису фотографуватися.

Як це: жити у селищі з населенням 770 жителів, що розкинулось на березі мальовничого озера? Напевно, досить добре. Однак 770 місцевих мешканців щороку мають приймати приблизно мільйон туристів, які прибувають на 20 тисячах автобусів. Особливо важко місцевим жителям, коли "гості" все село сприймають як Діснейленд, фотографують приватні будиночки та сади, а потім їдуть далі.

Таке містечко справді існує. Воно називається Халльштатт і лежить в Австрії. Навала туристів тут трохи нагадує нашестя сарани, яка спочатку заполоняє місцевість, завдає шкоди, а потім прямує далі. В окремі дні до 10 000 туристів снують вузькими вуличками містечка, де живе лише 770 жителів.

Громаді цього невеличкого містечка, яке передусім користується популярністю серед туристів з Азії, це вже набридло. З 2020 року в Халльштатт пропускатимуть лише зі спеціальним квитком. Таким чином місцева влада хоче зменшити кількість автобусів із 20 до восьми тисяч. Крім того туристи повинні залишатись у містечку щонайменше 150 хвилин. Так вони, можливо, витратять більше грошей.

Кажуть, що більшість китайців знають про Халльштатт. Це австрійське містечко настільки популярне, що копію його спорудили в провінції Гуандун за майже 800 мільйонів євро. На відстані приблизно 7000 кілометрів від справжнього Халльштадту. Можливо, це вирішення проблеми й для інших переповнених туристами міст: побудувати копію, та нехай туди їдуть масові туристи!

Народився Джакомо Джіроламо Казанова 2 квітня 1725 року. Його батьки були акторами, він же мріяв про кар'єру в медицині. Його бабуся дала йому гроші на навчання юриспруденції та теології. Кілька років Казанова навіть був священиком - якось навіть гепнувся напідпитку перед кафедрою. Утім, це не стало перепоною на шляху до амурних пригод.

Незліченну кількість разів доводилося Казанові пробігати венеційськими провулками та переправлятися каналами, аби потішити свою чергову даму серця. До того ж він мусив вдаватися до неабиякої перестороги, позаяк аж надто часто його прихильниці були одруженими.

Казанова навідувався до будуарів по всій Європі. Він любив усіх: як дам з вищого світу, так і панянок з будинків розпусти. Знову і знову обурені чоловіки-"рогоносці" викликали його на дуелі. А жінки ж усе йому пробачали. Вважається, що у житті венеційського ласкавця було близько 200 коханок.

Одна з десятків жінок, яким розбив серце Казанови, Манон Баллетті. Їй було 17, на 13 років менше, аніж йому, коли між ними спалахнула пристрасть. Вона дала гарбуза своєму нареченому та мріяла взяти шлюб з Джакомо. Написала йому 42 любовні листи та навіть заклала свою діамантову каблучку, аби визволити його з ув'язнення. Намарне. Казанова зраждував їй усі три роки, які тривали ці стосунки.

У 1756 році Казанові вдалося втекти зі "свинцевої в'язниці", куди його запроторили за блюзнірство. Рідне місто вигнало його. Він попрощався з пишними палацами та вирушив у подорож Європою, де вражав своїми вишуканими манерами поважних кліриків та монархів. Пройдисвіт уже давно надав собі аристократичного лоску та вигадав собі титул "шевальє де Сенгальт".

На фото - один з експонатів Музею Казанови, що каже про численні "ролі" венеційського героя. Він був і священиком, і скрипалем, і шпигуном, дипломатом, письменником, і навіть засновником французької лотереї. Кишені постійно наповнювалися золотом - та він швидко розтринькував його за гральним столом. Через борги він не раз опинявся за ґратами, та це не ставало на заваді його покликанню.

Шостий десяток Казанові перевалило, коли той був далеко від батьківщини. У Богемії він став бібліотекарем. Самотній, розчарований та підкошений сифілісом Джакомо згадує минуле. Лікар радить йому вилити депресію на папір. Тож видатний коханець створює 3000 сторінок "Історії мого життя". Книга стала світовим бестселером, хоча довго публікувалася лише у "цензурній" версії.

Щороку до Венеції приїздять 15-20 мільйонів туристів. Чимало з них цікавляться історією Казанови. Тому в Карло Пароді (на фото) виникла ідея, увічнити пам'ять видатного сина міста в музеї у вишуканому палаццо. Він має показати, що Казанова був не лише знаним коханцем, але й філософом, і письменником. Відкрився заклад 2 квітня, у день народження славетного венеційця.