У неділю, 9 липня, в Узбекистані проходять дострокові президентські вибори. Їх проведення чинний президент Шавкат Мірзійоєв пояснив необхідністю термінових політичних, соціальних та економічних реформ в умовах складних глобальних і регіональних викликів. Відповідний указ він підписав двома місяцями раніше - 8 травня.

Чому проводять дострокові вибори

30 квітня  в Узбекистані відбувся референдум, у результаті якого було внесено значні зміни до конституції країни. Поправки передбачають продовження президентського терміну з п'яти до семи років і дозволяють Мірзійоєєву обнулити попередні терміни на посаді глави держави. Таким чином у разі переобрання він може залишатися при владі два терміни поспіль - до 2037 року. У законодавстві, що діяло раніше, можливість проведення дострокових виборів президента передбачалася тільки в разі, коли глава держави не міг виконувати свої обов'язки протягом трьох місяців. Також у попередній версії конституції не було статті, яка передбачала можливість обнулення президентських термінів.

На думку Темура Умарова, наукового співробітника Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії, причиною проведення дострокових виборів є бажання Мірзійоєва зміцнити свою владу. "Адміністрація президента була стурбована Каракалпацькими протестами, що відбувалися в Узбекистані під час другого терміну правління Шавката Мірзійоєва. Вони вирішили, що, поки Мірзійоєв користується певною популярністю в суспільстві, необхідно закріпити цю підтримку юридично", - зазначив експерт в інтерв'ю DW. 

Читайте також: Протести у Каракалпакстані: 18 демонстрантів загинуло, десятки поранених

Масові протести в Нукусі, столиці Автономної Республіки Каракалпакстан, що входить до складу Узбекистану, почалися 1 липня 2022 року. Їхні учасники виступали проти спроби влади країни внести зміни до конституції, які передбачали скасування автономії республіки Каракалпакстан. Під час протестів, за офіційними даними, загинули 18 осіб, а 243 дістали поранення. Унаслідок протестів президент Мірзійоєв запевнив, що не змінюватиме статті конституції, що стосуються автономії, за винятком статті 73-ї про кордони Каракалпакстану.

Президентські перегони: що відомо про кандидатів?

На виборах 9 липня за посаду глави держави борються чотири кандидати, висунуті парламентськими партіями країни. Ліберально-демократична партія Узбекистану вкотре висунула кандидатуру Шавката Мірзійоєва. 65-річний Мірзійоєв уперше був обраний президентом країни на позачергових виборах 2016 року, отримавши 88,6 відсотка голосів. У жовтні 2021 року його переобрали на другий п'ятирічний термін, він набрав тоді 80,1 відсотка голосів.

Кандидатом від Народно-демократичної партії є Улугбек Іноятов, який обіймає посаду заступника спікера Законодавчої палати Олій Мажилісу. Соціал-демократична партія "Адолат" висунула Робахон Махмудову, першу заступницю голови Верховного суду Республіки Узбекистан. Екологічна партія підтримала кандидатуру Абдушукура Хамзаєва, голови Виконкому Центральної ради партії, на пост президента Республіки Узбекистан.

Незалежний політолог Рафаель Саттаров в інтерв'ю DW підкреслив, що очікувати сюрпризів не варто: "Це найсіріші вибори в історії. Люди навіть не знають про інших кандидатів на пост президента, крім Мірзійоєва. Їхні імена невідомі й одразу будуть забуті, тому говорити про опозицію не має й сенсу".

Читайте також: Бербок в Узбекистані закликала не допустити зростання впливу РФ і Китаю

"У Мірзійоєва є значна перевага перед іншими кандидатами: він має підтримку народу і партій. Усі парламентські партії відкрито заявляють, що їхнє бачення повністю відповідає політиці Мірзійоєва", - додав Темур Умаров.

Узбекистан до і після Мірзійоєва: що змінилося

У вересні 2016 року, одразу після вступу на посаду, Мірзійоєв розпочав реалізацію соціально-економічних реформ і активно прагнув уникнути асоціацій із жорстким режимом свого покійного попередника  Іслама Карімова, з яким він пропрацював 13 років на посаді глави Кабміну.

Одним зі значних досягнень Мірзійоєва на посаді президента Узбекистану стала лібералізація валютної політики, яка усунула суттєву перешкоду для іноземних інвестицій і зовнішньої торгівлі. Згідно з указом Мірзійоєва, підписаним 2 вересня 2017 року, курс узбецького сума став визначатися Центробанком на основі результатів торгів на валютній біржі. Це дало змогу сформувати ефективний ринок з відкритою конкуренцією і розширити можливості для торгівлі та обміну валютою, а також для вільного пересування за кордоном. Попередня валютна політика створювала низку обмежень: наприклад, експортери були зобов'язані продавати валютну виручку державі, а компанії з іноземною участю іноді не могли переказати свої кошти за кордон упродовж місяців.

На посаді президента Мірзійоєєву також вдалося хоча б частково подолати зовнішньополітичну ізоляцію Узбекистану, яка склалася за роки правління Іслама Карімова. Зокрема, Мірзійоєєву вдалося налагодити відносини з сусіднім Киргизстаном і Таджикистаном. У 2017 році президент Узбекистану активно розвивав дипломатичні зв'язки з Киргизстаном. Він підписав 42 документи, в яких було досягнуто угод про поділ кордонів і реалізацію спільних проєктів, включно з будівництвом Камбар-Атинської ГЕС-1 і залізниці Китай-Киргизстан-Узбекистан. 

У 2018 році президенти Узбекистану і Таджикистану, Шавкат Мірзійоєв і Емомалі Рахмон, підписали 27 спільних документів. Ці документи дозволили громадянам обох країн вільно подорожувати без необхідності отримання візи. Крім того, прикордонні служби ухвалили рішення відкрити всі наявні автомобільні пункти пропуску, також було досягнуто згоди щодо будівництва Рогунської ГЕС.

Крім того, на відміну від свого попередника Мірзійоєву вдається активно підтримувати контакт із населенням. Як пояснює Темур Умаров, "дуже популярним став формат звернення до президента через особисті сторінки в соціальних мережах, таких як Facebook або Telegram". На думку експерта, влада також приділяє велику увагу скандалам і фейкам у соціальних мережах і регулярно виступає зі спростуваннями щодо різних подій.

Запит суспільства на зміни: чим відповість Мірзійоєв?

Утім, експерти опитані DW, вказують і на виклики, які досі стоять перед країною. Однією з серйозних проблем залишається корупція та зловживання владою, вказує Саттаров. Це явище - не нове для Узбекистану, зазначав він в опублікованій у травні авторській колонці для CarnegiePolitika.

"Швидше, нове тут - це атмосфера більшої відкритості, якою Мірзійоєв намагався завоювати суспільні симпатії в перші роки правління, а також очікування суспільства, які сильно виросли від реформаторської риторики влади", - пише Саттаров. За Карімова люди жили гірше, але обурюватися було марно, міркує експерт і додає: "А ось Мірзійоєв з його реформами задер планку очікувань у суспільстві. Новому президенту потрібно було перестати асоціюватися з попередником і набирати власну популярність, а тепер за це потрібно розплачуватися".

Водночас у суспільстві є очікування, що влада продовжуватиме перетворення відповідно до озвучених раніше цілей, зазначає Саттаров, відзначаючи, однак, що запит суспільства на зміни тепер суперечить потребам самого Мірзійоєва, "якому загравання з більшою демократією і відкритістю заважають консолідувати владу".

"Узбецька влада розуміє, що далі ця розбіжність між устремліннями суспільства і президента буде тільки зростати. Тому поспішають обнулити терміни Мірзійоєва і скоріше переобрати його знову - тепер уже на сім років замість п'яти", - пише Саттаров.