DW: Пане Габек, ви востаннє відвідували Київ близько року тому. Як вам зараз відчувається місто? Чи стало в ньому ще похмуріше і небезпечніше після всіх поганих новин з передової? Сьогодні вночі по всій країні були відключення електрики. Які ваші враження?

Роберт Габек: Знаєте, на країну, на лінію фронту, на енергетичну систему чиниться величезний тиск, і, звісно, один рік війни щось змінює в людях. Це відчуваєш і чуєш скрізь, але я б сказав, що налаштованість (українців. - Ред.) досі сильна. Справді сильна, і всі, з ким я спілкувався, були твердо впевнені щодо готовності й надалі боротися за свою свободу. Так, я відчуваю тиск. Подеколи це видно на обличчях людей, коли розмовляєш з ними, але б не сказав, що відчуваю або помічаю розчарування чи бажання просто здатися. Нічого такого.

Ми бачили, як Росія зруйнувала більшість теплових електростанцій України за останні тижні - знищено багато інших електростанцій. Як ви думаєте, це можна зупинити й чи готові інші європейські країни, крім Німеччини, надати засоби протиповітряної оборони?

Звісно, це можна спинити. Потрібні системи протиповітряної оборони, побільше систем протиповітряної оборони. Президент (Володимир Зеленський. - Ред.) просив мене про це, і я роблю це публічно. Ми, Німеччина, надаємо ще одну систему Patriot, і ми робимо це як першопроходець, щоб попросити інших і показати зразок того, що кожен може зробити трохи більше. І якщо подивитися на кількість систем Patriot, які є в інших країнах, то виявиться, що є країни, які мають значно більше таких систем, ніж Німеччина. Однак якщо подивитися на ситуацію, то зрозуміло, що вона в них далеко не така, як в України. Тож, якщо ми прагнемо допомогти Україні, маю на увазі друзів України, ми маємо провести облік всіх наших систем (ППО. - Ред.) й поглянути, чи можна зробити більше. Тут я впевнений, що ми можемо (робити більше. - Ред.). Це дозволило б захистити електростанції. І якби у них було більше боєкомплекту, більше протиповітряних систем, катастрофічних ударів по електростанціях не сталося б. 

Як гадаєте, якщо ці удари триватимуть, чи вдасться врятувати Україну шляхом імпорту електроенергії з ЄС? Я маю на увазі, чи зможе Європа допомогти зберегти тут енергетику?

Що ж, я б сказав, що зараз на Україну і на лінію фронту чиниться великий тиск, але протягом весни-літа і протягом року ситуація буде поліпшуватися. Надійдуть боєприпаси. Чехія закупила багато боєприпасів на світовому ринку. Виробництво в Німеччині зростає. Американці напевно щось поставлятимуть. Тож тепер, імовірно, найважчий час для них. Та для України ситуація покращуватиметься. 

Чи стає дедалі важче переконувати виборців і законодавців у Німеччині не втрачати інтересу до України, знаходити кошти для України? Я маю на увазі, як ви думаєте, чи зможе Німеччина заповнити прогалину, яку залишили американці?

Потрібно бути чесними. Людям властиво найбільше зосереджуватися на тому, що відбувається вперше, що нове. А ця війна триває вже ось два роки. І я можу зрозуміти тих, хто запитує: "Гаразд, скільки ще має тривати ця війна? І коли це закінчиться? І не могли б ми поговорити про щось інше?" Так, правда, що інтерес (до України. - Ред.) згасає або міг згаснути. Однак саме тому від нас, політиків, зокрема від мене, залежить те, чи приїдемо ми знову до Києва не тільки через кілька місяців після ударів, а й нині, коли Україні потрібна постійна підтримка. І потрібно знову і знову пояснювати громадськості, що саме поставлено на карту. Так, це правда, що Україна бореться за свій власний суверенітет проти імперіалістичної Росії. Але водночас українці борються за свободу. А чого Путін терпіти не може, чого він не зносить, так це ліберальної демократії в Україні. Чого Путін хоче, так це підірвати ліберальну демократію не тільки в Україні, але і в Західній Європі. Чого він прагне домогтися, так це розбрату всередині НАТО, щоб ми перестали бути сильним партнером України. Тож ми повинні усвідомлювати, і це потрібно пояснювати знову і знову, що боротьба українців - це також і наша боротьба.

Для мене це пролунало як заклик до Німеччини відігравати помітнішу роль, можливо, заповнити прогалину, спричиненою Америкою. Чи бачите ви готовність Берліну взяти на себе таку відповідальність?

Так, вона є, і ми це робимо, скажімо, з системою Patriot, а також з іншими аспектами. Якщо поглянути на статистику, ми посідаємо друге місце після американців за обсягами військової підтримки. А ще ми надаємо фінансову підтримку. Крім того, економічні відносини справді відмінні. Ми провели зміни в моєму міністерстві, відкривши наші інвестиційні програми для України - країни, яка перебуває у стані війни. Країни, які перебувають у стані війни, зазвичай не підпадають під дію цих програм, адже це свого роду система гарантій. Якщо компанії інвестують в Україну, вони тепер підпадають під дію програми гарантій для інвестицій. Однак якщо країна перебуває у стані війни, ризик дефолту дуже-дуже високий. Тож зазвичай так ми не робимо, однак ми пішли на це, і зараз загалом 46 компаній нещодавно інвестували в Україну, а це нові інвестиції в Україну. Таким чином, ми робимо досить багато. Але, як уже сказано, усім нам варто запитати себе, чи досить всього того? Тож кожен може запропонувати трохи більше, починаючи з системи Patriot.

Пане Габек, ви приїхали до Києва з бізнес-делегацією. Чи стало для вас це викликом? Адже вам довелося переконувати цих людей приїхати в країну, яка перебуває у стані війни й потерпає від нестачі електроенергії? Чи хотіли вони приєднатися?

Вони (представники бізнесу. - Ред.) хотіли приєднатися. І насправді їх могло б бути більше. Але, з міркувань безпеки, ми змушені були обмежитися невеликою кількістю (членів делегації. - Ред.). На нас лежить відповідальність. Тож зазвичай, коли я виїжджаю за кордон, мене супроводжують близько 20-25 представників ділових кіл. Зараз це дещо менша делегація, але не тому, що вона не могла бути більшою. На початку липня у нас в Берліні запланована масштабна конференція. Конференція з відбудови України. Можливо, варто додати, що це буде конференція з відбудови й оборони України, тому що зараз це поставлено на карту. І я впевнений, що там збереться велика кількість представників ділових кіл Європи та Німеччини.