Різдвяні й новорічні свята традиційно є популярними на території України. Попри повномасштабне вторгнення Росії люди продовжують святкувати. Про комплекс свят, які припадають на межу старого та нового року, DW поговорила із фольклористкою, старшою науковою співробітницею Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України Оленою Чебанюк.

DW: Пані Чебанюк, різдвяні та новорічні свята йдуть певним "пакетом". Коли сформувався канон їх святкування?

Олена Чебанюк: Різдво, Новий рік, Старий Новий рік, або Маланка і Василь, Водохреща - дійсно йдуть одним комплексом. В принципі дуже багато ритуальних дій - повторюються і називається це все Святвечір перший, другий і третій, або, наприклад, Перша кутя, Друга, Третя. Є, звичайно, і такі назви, як Святий вечір, Щедрий вечір, Голодний вечір і так далі. Тобто все-таки це іде така редуплікація одного й того свята. Яке це свято? Генетично пов'язне із святом Сонцеповороту - з 21 на 22 грудня.

То власне виходить, що всі свята і дохристиянські та християнські випадають на ці дні?

Тільки у 5-му столітті було встановлено, що датою Різдва буде 25 грудня. І вона абсолютно свідомо була прив'язана до сонця, зимового сонцевороту, тому що дати народження Ісуса Христа ми не знаємо.

Тобто вона цілком умовна?

Так. Ніхто цього і не приховував. Вона прив'язана саме до сонця. З самого початку воно й артикулювалось, що це символічно - вся культура символічна. Для людини, скажімо IV-V сторіччя, це було абсолютно нормально, тому що для неї все було символічно: природа зчитувалася так, як ми зараз читаємо новини в соцмережах

У який період часу ці обряди сформувалися, про які роки ми зараз говоримо?

Ми не можемо сказати конкретно, бо це все ж таки реконструкція. Але ми чітко можемо сказати, що це дохристиянські вірування. Ми можемо визначити лише, на якому рівні розвитку було суспільство, яке породило такі форми святкування. 

Коли відбуваються найбільші зміни у цих обрядах?

З прийняттям християнства. І вони дуже поступово змінюються. У Грушевського є дуже хороша цитата, він говорить про український народний календар - це і була наша релігія. Ще не укладена в сталу форму, тобто розвиток інтелектуальний був ще не настільки, щоб абстрагувати до рівня богів, як у греків і римлян, і зробити розвинуту міфологію. По всій Україні обов'язково перед Святвечором або на Святвечір відносять кутю хрещеним, родичам. Але що цікаво, на Одещині зберігаються релікти культу предків, тут носять за душі померлих, і тільки наступного дня уже носять хрещеним батькам, родичам і так далі.

А згодом, після першої зірки - сідають за стіл. Тоді Христос народжується за кожним столом. За кожним столом на Святвечір народжується Божа дитина.

Читайте також: Свято попри війну. На які подарунки чекають діти-переселенці

Але правильно я розумію, що і до християнських вірувань все одно був дуже важливий момент з першою зіркою на небі?

Так, певним чином це - початок. Для давньої картини світу, та й для нас дуже важливо, як ми починаємо цей ритуал.

Другий такий символ, який ми з вами згадували - це дідух. В Івано-Франківській області, де я вела спостереження, дідух носить найстаріша людина в сім'ї. Її запитують: що несете? Вона каже: сніп, на щастя, на здоров'я. І ставить його на покуті.

Чому сніп? Водночас, тому що це зерно, але й тому, що це символ померлих предків.

Найстаріша людина, тому що вона найближча до предків?

Так, вона ближча до померлих. І після цього всі сідають за стіл і кожен бере по ложці куті. Все, що відбувається під час цієї вечері, все дуже символічно. Наприклад, кількість страв. Ми звикли, що це дванадцять - дванадцять апостолів, дванадцять місяців. У принципі, дуже розповсюджено було число сім, а також дев'ять. Вони символізують повноту. А дванадцять - це вже християнська символіка.

Дуже символічними також є страви. Це не тільки кутя й узвар, а також риба, бо це кріптонім і символ Ісуса Христа. Тому вона присутня обов'язково. Для полтавської традиції є обов'язковими вареники, для Поділля - пироги. Там дуже велика кількість пирогів, особливо калачів. Вони називаються "різдвяники". Робляться великі калачі - скручене тісто у вигляді кола, а ще роблять такі невеличкі з ріжками - це для тварин.

Читайте також: Різдво під час війни: коли святкуватимуть українці

Отже, після вечері все залишається на столі, бо є глибоке переконання, що душі померлих предків присутні за ним, тому, коли навіть гуцули сідають за вечірній стіл, вони дмухають на лаву.

За віруваннями цього вечора відкриваються небеса, зникає межа між світами і можна покликати на вечерю мороз. Вийти на поріг з ложкою куті й покликати: "Мороз, мороз, іди до нас кутю їсти, а в Петрівку не приходь, не морозь наших телят, ягнят". І так тричі. Так роблять на Поліссі, в Одеській і Миколаївській областях, ну або принаймні пам'ятають, що дід, баба або мама з татом так робили.

У язичницькому світогляді немає моральних принципів, десяти заповідей, там глибоко переконані: ти мені, я тобі, я тебе сьогодні покликав на вечерю, а ти мене завтра не морозь, щоб у мене не померзли жито, пшениця, ягнятка, телятка і так далі. 

Примиритися з природою у певному сенсі? 

Так. Дуже цікаво і більш розгорнуто це відбувалось в Карпатах. Читаємо у Володимира Шухевича, що мольфари, чарівники, тобто ті, хто були наближені до цього інфернального світу, ті, які були медіаторами між світом живих і паралельним світом, вони постили цілий день. А вже ввечері виходили та запрошували ведмедя, вовка, градову хмару, бурю до себе на вечерю. І от дуже цікаві були обходи: хазяїн з кутею обходив тричі свою хату. А на Поліссі він ходив з горщиком куті і його з хати питали: "Хто там ходить?" А він каже: "Бог". - "Що носить?" - "Пирог". - "Ну дай Боже, щоб і на той рік ходив". Уявляєте, яка містерія? Ми сьогодні забули: сіли, випили, поїли та все цим обмежується.

Є ще звичай у деяких регіонах на Різдво, але в більшості своїй на Щедрий вечір. Хазяїн ховається за пирогами. Дітей питають: "Діти, чи бачили ви мене?" А діти кажуть: "Ні, тато, не бачили". - "Ну так щоб і на наступний рік ви мене не бачили".

Що цікаво, що у хроніста Саксона Граматика є історія про те, як Тевтонський орден захопив острів Рюген - острів руян, там знаходилося загальнослов'янське святилище. Данський хроніст описує, як в кінці серпня з'їжджаються посланці різних слов'янських племен і кожен привозить хліб нового врожаю, і складається величезна гора, і жрець ховається і питає, чи бачите ви мене за цією горою. А йому відповідають: "Не бачимо, або трішечки". І він відповідає: "Нехай і на наступний рік буде так". Тобто, змінилася локація, змінилися учасники подій, але не змінилася найголовніша міфологема.

На Різдво, уже на наступний день, після церкви родичі, знайомі один до одного ходять, колядки співають, хлопці із зіркою ходять. Вертеп носять, причому у західних регіонах України вертеп розігрують люди, на Закарпатті дітки носять скриню з ляльковим.

З зіркою почали ходити під впливом європейським, там теж пізно почали її робити й сюди це прийшло. Ну, вертеп, абсолютно зрозуміло, це теж європейська традиція, і вона тут прижилася.

Читайте також: 25 грудня чи 7 січня: дискусійні питання щодо Різдва в Україні

Різдво - це колядування. Найбільший, найширший, найповніший обряд - це, звичайно у Карпатах, це, звичайно, Гуцульщина, що вже стало просто культом і частиною нашої новітньої історії. Але що цікаво, в українців колядки співають господарю, господині, хлопцю, дівчині, столу, вчителю і навіть мертвим. Якщо небіжчик до року, вважається, що його душа перебуває тут, йому теж співається спеціальна колядка.

Традиція народних коляд, вона залишається. Звичайно, звужується, але все одно вона є. Колядують в основному хлопці, ватагами, обирається найголовніший - береза. Всі ці вечори, від Різдва до Водохреща, вони називаються святими, але водночас вони є дуже небезпечні, тому що всі потойбічні сили поруч з нами. Дівчата кидають чобіт через хату, вони ворожать. Наприклад, ходили на річку, якщо витягнеш гвіздок, то чоловік інженером у тебе буде. Наприклад у Куп'янську, на Харківщині, - це ж станція залізнична, жінка розповідала мені, що дівчата виходили з ложкою і слухали: звідки поїзд загуде, от туди вона й заміж вийде.

Щедрий вечір - це Старий новий рік?

Новий рік за юліанським календарем, 13 січня - день Меланії-римлянки, а наступний - День святого Василя. Саме тому відповідним чином два головних персонажі це Маланка та Василь. Знову ж таки повнота, жіноче начало, чоловіче начало.

Цього дня щедрують дівчата?

Маланкують хлопці, а дівчата не заходять до хати, вони просто під вікном бажають хазяїну хазяйці найкращого. Щедрівки й колядки вони не дуже сильно відрізняються. А на ранок приходять хлопчики посипати зерном: "Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю, щоб було у вас і в стіжку, і в мішку, в ложці, в мисці і в колисці!"

Коли закінчується цей період свят? На Водохрещення? Як його святкують?

Обов'язково третя кутя або Голодна кутя. Навіть там, де не готують на Щедрий вечір, то тут вона присутня обов'язково. Це вже все закінчення. Після цього "проганяють кутю" і забирають дідуха.

19 січня святять воду. Дуже красиво, якщо є мороз, де з льоду вирубаний хрест, його поливають буряковим квасом, оточують зеленими ялинками. Після освячення ще випускали білих голубів, що створювало яскраву кольорову гамму свята.

Уже до роботи будуть приступати після двадцять першого числа після Івана. Тобто це поступово вихід із дванадцяти днів свят. Тепер це у нас виходить ще довше, бо ми тепер маємо два Різдва і два Нових роки.