Коли "велика армія" французького імператора Наполеона Бонапарта на початку 19-го століття вирушила походом на Росію, її зрештою чекала поразка та смерть, і не лише на полі бою.

Принаймні так стверджує група французьких дослідників, котрі повідомили про виявлення двох нових невидимих вбивць, які сприяли майже цілковитому знищенню 500-тисячної армії під час російської кампанії французів 1812 року. Ідеться про два види бактерій, які викликають лихоманку.

Вбивцями цвіту армії Наполеона були два види бактерій

Саме таке несподіване відкриття нещодавно оприлюднила французька палеогеномна дослідницька група під керівництвом вчених з Інституту Пастера в Парижі. Раніше було відомо, що лави армії Наполеона під час відступу з Росії 1812 року викошували тиф і траншейна лихоманка. Однак нещодавно французьким дослідникам вдалося виявити інші збудники, що спричиняли інші хвороби, але зі схожими симптомами.

"Навіть сьогодні майже відрізнити ці хвороби з різними збудниками, але однаковими симптомами, - каже Ніколя Раскован, палеогеноміст з Інституту Пастера, під чиїм керівництвом було проведене дослідження. - Лікар не зміг би діагностувати, який саме збудник інфікував пацієнта".

Спочатку відступ, а потім смерть

Намагаючись змусити російського царя Олександра I дотримуватися його торговельного ембарго проти Британії, Наполеон повів найбільшу армію, яку коли-небудь бачила Європа, через Польщу, Литву та Білорусь на Росію.

Влітку 1812 року його військам вдалося захопити Москву. Однак здолати війська російського царя, який відмовився вести переговори, наполеонівській армії зрештою не вдалося. Тож спочатку сам Наполеон відбув до Парижу, а вже згодом з Росії вирушила й обтяжена здобиччю його армія. Відступ французьких військ розпочався 17 жовтня 1812 року.

І ось саме тоді насунула нова загроза. Тепер головним викликом для "великої армії" були не російські війська. Натомість солдатам Наполеона довелося протистояти потрійній загрозі - наближенню лютої російської зими з одночасним зменшенням раціонів та стрімким поширенням хвороб. І саме це й доконало війська французького полководця. Згідно з даними істориків, лише близько 30 тисяч солдатів, тобто приблизно шість відсотків початкового складу, пережили той відступ.

Окрім голоду та морозу, величезних втрат завдавав тиф - украй поширена інфекція у військових таборах тої епохи. Це інфекційне захворювання вважалося однією з найсмертоносніших небезпек, що переслідували французькі війська. У 2002 році, під час розкопок археологи виявили тіла сотень наполеонівських солдатів у Вільнюсі, що був одним із ключових місць зупинки армії. Аналіз деяких решток тих тіл у 2006 році підтвердив наявність Rickettsia prowazekii - бактерії, що викликає один із видів тифу, та Artonella quintana, що викликає траншейну лихоманку. Однак новітній аналіз 13 різних тіл із вільнюського масового поховання виявив нових убивць.

Сучасний ДНК-аналіз виявив смертоносні бактерії в останках тіл солдатів Наполеона

Хоч команда Раскована шукала докази наявності тифу і траншейної лихоманки, але замість них знайшла дві інші хвороби. За допомогою сучасних методів аналізу ДНК дослідники виявили генетичні сліди бактерії Salmonella enterica enterica, що спричиняє паратиф (схожий на черевний тиф, але має легший перебіг. - Ред.), та Borrelia recurrentis - збудника поворотного тифу.

Усі чотири хвороби, ідентифіковані в останках наполеонівських військ, мають схожі симптоми, як-от лихоманка, м'язовий біль і втома. Тож для армійських медиків у 1812 році вони, очевидно, здавалися однією й тією самою хворобою. Коли все це накладалося на нестачу їжі, мороз та втому від тривалих боїв, усі ті інфекційні хвороби залишали військам Наполеона мало шансів на виживання.

Тим часом Раскован не виключає, що серед загиблих можуть бути виявлені й інші смертоносні хвороби. "Вивчення стародавньої ДНК просунулося як галузь досліджень (у порівнянні з 2006 роком. - Ред.), все це надзвичайно розширилося", - сказав він у розмові з DW. "Ми можемо нині, через 200 років, провести діагностику та знайти різноманітні збудники, які могли бути наявними", - додав дослідник.

Палеогеноміка розкриває таємниці минулого

Вчені-палеогеномісти аналізують давні останки на предмет генетичних маркерів. Тож нерідко результати часто можуть бути несподіваними. Раніше цього року команда Раскована виявила, що один тип прокази був поширений в Америці ще до першого прибуття європейців у 1492 році.

За допомогою подібних досліджень вдалося відстежити поширення бубонної чуми з Центральної Азії протягом бронзового віку. А ще за допомогою цього методу дослідники відстежили рух давньої людини по всьому світу, а також те, як люди схрещувалися між собою.

Цей метод застосували також з метою пролити світло на хвороби, що мучили німецького композитора Людвіга ван Бетховена. Тож не дивно, що історики просто в захваті від того, які можливості надає використання аналізу ДНК для покращення розуміння основних подій минулого.

Читайте також: Десять речей, які треба знати про Бетховена

"Не лише тому, що це робить наші історичні знання трохи точнішими, адже це також дає нам уявлення про різні види соціальних умов", - визнала Еріка Чартерс, історикиня війни та хвороб з Оксфордського університету у Великобританії.

Чартерс, яка не брала участі в дослідженні Раскована, розповіла, що масштаб завоювань Наполеона до 1812 року дозволяв хворобам легко поширюватися Європою - не лише унаслідок пересування його армії, а й через торгівлю між Французькою імперією та сусідніми з нею державами та союзами.

Навіть було виявлено, що одна з бактерій, відкритих командою Раскована, походить з Англії. З огляду на те що Британія була головним ворогом Наполеона і відокремлена від Франції морем, це показує, наскільки легко хвороби могли поширюватися під час великих конфліктів.

"Відступ французької армії із Росії приголомшує, - каже Чартерс у розмові з DW. - Вони втратили 95 відсотків своїх сил від смертей, а битв при цьому було вкрай мало".

Хвороби та війна йдуть пліч-о-пліч

І хоч настільки високі цифри дійсно є чимось незвичним з історичної перспективи, загалом високий рівень захворюваності та смертності від хвороб під час війни є поширеним явищем. Руйнування цивільної інфраструктури та втрата запасів продовольства для цивільних і військових сприяють спалахам хвороб або посилюють їхні наслідки й масштаби, додала вона. "Ми справді бачимо багато епідемій, які виникають, коли спалахує війна, - сказала вона - Ці речі, зазвичай, відбуваються одночасно".

На підтвердження своїх слів вона вказала на спалах сифілісу в Європі на тлі конфліктів у XV та XVI століттях, а також на поширення грипу - так званого "іспанського грипу" або "іспанки" - після Першої світової війни. Розуміння того, як хвороби поширюються під час війни, також може дати уявлення про ризики, пов'язані з сучасними конфліктами - виходить, що саме санітарія, а не просто досягнення в медицині, є критичним фактором.

"Якщо поглянути на сьогодення й проаналізувати, де виникають епідемії, то це дуже часто стається через конфлікти, внаслідок яких виведено з ладу водопостачання, - сказала Чартерс. - А це означає, що виникають антисанітарні умови, тож саме це спричиняє спалахи (інфекцій. - Ред.)".